ПРОЕКТ- 20,7. ІСТОРИЧНІ ФАКТИ Актуально

ХРОНОЛОГІЯ ЕНЕРГОПРОЕКТУ В ПОДІЯХ І ЦИФРАХ

Південно-Український енергетичний комплекс (ПУЕК) був створений в 70-х роках. Сьогодні до його складу  входять: Південно-Українська атомна станція (три атомні енергоблоки сумарною потужністю 3000 МВт, два з яких в продовженому режимі), Олександрівська гідростанція на річці Південний Буг (2 гідроагрегати, сумарна потужність 11,5 МВт) і Ташлицька гідроакумулююча станція (в експлуатацію введена перша черга: 2 гідроагрегати сумарною потужністю в генераторному режимі 302 МВт, в стадії будівництва друга черга – гідроагрегат №3).

Конфлікт навколо ПУ ЕК розпочався з намірів розширення комплексу –  планувалося побудувати дві дамби на Південному Бузі: Олександрівську та Костянтинівську. Біля кожної ГЕС мала бути збудована  ще ГАЕС.

Підйом води у водосховищах на руслі Південного Бугу загрожував знищити значні площі порожистого каньйону річки Південний Буг та цінні археологічні об’єкти.

1987 р. Піднімається хвиля громадського протесту у Миколаєві та області. Громадськість об’єднується  в асоціацію “Зелений Світ”.

1988-1989 р. Перший в історії СРСР референдум: екологічні організації і Народний Рух зібрали понад 200 тис. підписів:

  • проти розширення Южноукраїнської АЕС (тоді було 2 реактори);
  • проти будівництва Костянтинівської і Ташлицької ГЕС-ГАЕС і заповнення Костянтинівського і Олександрівського водосховищ.

Лист було відправлено Раді Міністрів СРСР, якій довелося прийняти рішення про проведення державної екологічної експертизи.

1988 р. Призначається державна екологічна експертиза – перший в СРСР прецедент застосування нового закону  про охорону довкілля.

1989 р. Державну екологічну експертизу завершено.  За  її  висновками Рада  Міністрів СРСР вирішує: припинити будівництво 4-го реактора  ПУАЕС,  припинити  будівництво греблі  Костянтинівського водосховища і Костянтинівської ГЕС-ГАЕС, переробити  проект  Ташлицької ГАЕС з 10 на 3 агрегати та надати на розгляд відповідним інстанціям, завершити будівництво Олександрівської ГЕС. Подальшу долю Олександрівського водосховища  передати  на  вирішення Миколаївській області. Провести рекультивацію території, порушеної при будівництві Костянтинівської ГЕС-ГАЕС.

1990  р. Завершено роботи з переробки проекту ТГАЕС. Але в “Уточненому проекті”, у розріз із завданням Уряду, знову присутні варіанти, де кількість турбін перевищує  три. Сесія обласної ради приймає рішення про заборону заповнення Олександрівського водосховища. Приймається обласна програма “Екологія”, в якій, зокрема, ставиться питання про створення заповідного об’єкту “Гранітно-степове Побужжя” на землях, що мали бути затоплені водами Костянтинівського і Олександрівського водосховищ.

1991 р. Верховна Рада УРСР вводить мораторій на розбудову об’єктів атомної енергетики в Україні.

1993 р. Верховна Рада України відміняє мораторій  на  добудову  деяких об’єктів, пов’язаних з розвитком атомної енергетики. Призначено державну екологічну експертизу “Уточненого проекту ТГАЕС”. В результаті проведеної державної екологічної  експертизи Міністерство охорони навколишнього природного середовища України негативно оцінило “Уточнений проект ТГАЕС”.

1994 р. На частині території, де мав  розбудовуватись Південно-Український енергокомплекс, рішенням Миколаївської обласної ради створено об’єкт природно-заповідного фонду – регіональний ландшафтний парк (РЛП) “Гранітно-степове Побужжя”.

1995 р. Уряд призначає Додаткову державну екологічну експертизу “Уточненого проекту ТГАЕС”. Миколаїв. Рішенням обласної ради  територію РЛП “Гранітно-степове Побужжя” розширено більш ніж на 2000 га.

1995 р.  Національний екологічний центр України (НЕЦУ) ініціює звернення до Президента України з  вимогою  завадити  знищенню  унікальних  історичних  і  природних ландшафтів  “Гранітно-степового Побужжя”. Лист підтримали 41 депутат Верховної Ради Україниі цілий ряд відомих діячів науки та культури.

1996 р. Частина  інститутів  АН України, деякі Міністерства і відомства змінюють свою позицію щодо проекту на більш прихильну. Зокрема, Інститут ботаніки НАН України і Міністерство культури України дають згоду на заповнення Олександрівського водосховища до відмітки 16 м. Облрада приймає рішення  про  подальше розширення  РЛП “Гранітно-степове Побужжя”, в тому  числі і за рахунок частини земель, які плануються під затоплення Олександрівським водосховищем. Ціла низка громадських організацій Миколаївщини  і  практично всі обласні партійні осередки  підписали відозву на захист історичних святинь Побужжя.

1996, 30 грудня, Київ. Робоча група Мінекобезпеки України, ґрунтуючись на всіх зібраних матеріалах, закінчила і передала керівництву “Експертний висновок”, в якому зазначалось:

“Вpаховуючи той факт, що pеалізація даного уточненого пpоекту  в сучасних умовах викличе поpушення вимог pяду законодавчих актів  –  Водного Кодексу Укpаїни (ст. 82), “Положення пpо Чеpвону книгу  Укpаїни” (п. 3), Закону Укpаїни “Пpо тваpинний світ” (статті  32, 39), Закону Укpаїни “Пpо пpиpодно-заповідний фонд Укpаїни” (ст.7), суть яких викладена у констатуючій частині даного висновку деpжекоекспеpтизи (щодо впливу на складові довкілля), Мінекобезпеки  Укpаїни оцінює його  н е г а т и в н о. Мінекобезпеки Укpаїни вважає за необхідне відзначити, що пеpедбачені пpоектом заходи  по споpудженню об’єктів Ташлицької ГАЕС викликають значну стуpбованість не тільки миколаївської, але й загалом укpаїнської гpомадськості.  Пpо  це пеpеконливо свідчить колективне звеpнення до  Пpезидента Укpаїни з цього питання, підписане 41 наpодним депутатом  Укpаїни, а також такими визначними вченими як – І. Акімов  (диpектоp  Інституту  зоології HАH Укpаїни), Ю. Шеляг-Сосонко (зав. відділом Інституту ботаніки HАH Укpаїни), М. Гpодзинський (зав.  кафедpою  Hаціонального унівеpситету Тараса Шевченка), Д. Телегін, Л. Залізняк  (Інститут  аpхеології  HАH Укpаїни) та багатьма іншими пpедставниками  наукових і гpомадських оpганізацій”. Експертний висновок підписав заступник міністра екобезпеки Я. Мовчан.

1997 р. Під тиском Кабінету Міністрів  України,  міністр екобезпеки України Ю. Костенко приймає рішення: “…не змінюючи тексту висновку, вважати його попереднім“.

1997 р. Зростає тиск і на місцеві органи  влади.  Це змушує Миколаївську облраду і обласну держадміністрацію вдатися (вперше в Україні) до застосування норми Закону  України  “Про  екологічну  експертизу”, а саме  до проведення громадських слухань щодо “Уточненого проекту ТГАЕС”. У підсумковому документі Слухань органи влади Миколаївської області підтвердили свою негативну позицію стосовно “Уточненого  проекту  ТГАЕС” і заповнення Олександрівського водосховища.

1997 р. З п’ятої спроби (чотири попередні висновки, направлені до Мінекобезпеки  і Уряду України протягом 1995-96 рр. були негативні) Держводгосп України знімає свої претензії  про порушення  Водного кодексу України (ст. 82) до “Уточненого проекту ТГАЕС”.

1997 р. Будівельники отримують добро від Мїнекобезпеки України на експериментальний пусковий комплекс ТГАЕС без зв’язку нижнього басейну гідроакомулюючої станції з річкою Південний Буг.

1998 р.  Віце-президент  НАН України В. Бар’яхтар, незважаючи на незгоду ряду Інститутів НАН України, які брали участь у Додатковій  державній екологічній експертизі, підписує Узагальнений  висновок  НАН України, що позитивно оцінює “Уточнений проект ТГАЕС”. Мінекобезпеки  України не дає позитивного висновку державної експертизи.

1998 р., липень. Промислове об’єднання  ПУАЕС  починає  роботи по пересипці обвідного каналу Олександрівської  ГЕС – фактично перекриття р. Південний Буг і початок заповнення водосховища.

2000 р., березень.  ПУ АЕС починає самовільне заповнення Олександрівського водосховища.

2000 р. квітень. Завдяки наполегливій роботі персоналу РЛП “Гранітно-степове Побужжя”, за підтримки екологічної громадськості України беззаконня припинено, водоймище спущено. Державна екологічна інспекція вжила відповідних заходів до порушників дійсного законодавства.

2001 р. червень. Практично у напівзакритому режимі, у м. Південноукраїнськ, обласна державна адміністрація проводить громадські слухання стосовно добудови ТГАЕС. Головна мета – отримати від громадськості і наукових кіл підтримку щодо реалізації уточненого проекту ТГАЕС і змін меж РЛП “Гранітно-степове” Побужжя”, і узаконити ці рішення на липневій сесії Миколаївської обласної ради.

2001 р., вересень. У Миколаєві знову відбулися громадські слухання і знову громадськість за підтримки вчених відстояла свої позиції щодо негативного сприйняття “Уточненого проекту ТГАЕС”.

2001 р., грудень. Відділення загальної біології НАН України висловлює своє негативне ставлення до добудови ТГАЕС і заповнення Олександрівського водосховища.

2002 р., червень. Прем’єр-міністром України А. Кінахом підписане Розпорядження Кабінету Міністрів України № 342-р від 17 червня 2002 р. “Про затвердження проекту завершення будівництва Ташлицької ГАЕС”, яким передбачалося поетапне введення в дію 1-3 агрегатів, в також з урахуванням досвіду експлуатації цих агрегатів і результатів моніторингу навколишнього природного середовища вирішити в установленому порядку питання про розконсервування 4-6 агрегатів.

2003 р., 25 вересня. У м. Південноукраїнську було проведено спільне виїздне засідання постійних комісій Миколаївської обласної ради, на якому розглядалось питання “Про зміну меж регіонального ландшафтного парку “Гранітно-степове Побужжя”.

Запропоновано вивести зі складу заповідного об’єкту 331,5 га особливо цінних земель, в т. ч. 275,4 га земель водного фонду. Натомість заплановано розширення площі РЛП на 1471,1 га за рахунок малоцінних земель – урочища “Кодима” (855,7 га), яке ніякого відношення до Гранітно-степового Побужжя не має, а також урочища “Бакшала” (404,5 га), яке  було зруйноване несанкціонованим заповненням Бакшалинського водосховища. На це засідання вперше не були запрошені представники громадських природоохоронних організацій Миколаївщини.

2005 р., жовтень. Без будь-яких погоджень та за відсутності відповідного проекту на заповідній території безпосередньо в урочищі „Гард”, на лівому березі р. Південний Буг будівельниками Ташлицької ГАЕС (ТГАЕС) розпочато незаконні земельні роботи – видобуток та вивезення грунту для потреб будівництва ТГАЕС. Роботи відбувалися 10-15 жовтня в 20 м від острова Гардовий. При цьому зруйновано або порушено близько 50 м прибережної захисної смуги річки та самого берега, знищено приблизно 0,5 га трав’яного покриву, деревостану та кущів. Вивезено близько 2 тис. кубометрів грунту. Роботи зупинено лише після втручання Мінприроди України [1].

2006 р., 20 червня.  НАЕК «Енергоатом» отримав у постійне користування земельну ділянку площею 27,72 га зі складу земель РЛП Постановою КМУ № 841. 6 липня 2006 р. Миколаївською обласною радою було прийнято рішення №10, яким було змінено межі РЛП «Гранітно-Степове Побужжя» та вилучено землі площею 27,72 га зі складу РЛП під хвостову частину Олександрівського водосховища ПУ АЕС.

У 2006 році Державна служба охорони культурної спадщини видала Наказ про включення до переліку об’єктів культурної спадщини об’єкта «Історичний ландшафт центру Буго-Гардівської паланки війська запорізького» (острів Гард), і Постановою КМУ від 3.09.2009 р. № 928 даний об’єкт занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

2006 р. Комісія з питань ТЕБ та НС при Миколаївській облдержадміністрації протоколом № 2 від 22.02.06 дозволяє підйом рівня в Олександрівському водосховищі до відмітки 14,7 м на час весняної повені. Міжвідомча комісія Держводгоспу своїм рішенням від 28.03.06 дозволила підняти рівень в Олександрівському водосховищі до 14,7 м.

2007 р., 21 листопада розпорядженням Кабінету Міністрів України №1036-р   визначено введення в експлуатацію шести гідроагрегатів ТГАЕС загальною потужністю 900 МВт. Добудову Ташлицької ГАЕС визначено в числі “пріоритетних завдань державної політики у сфері забезпечення енергобезпеки України“.

2010 р.  Піднято рівень  водосховища до відмітки 16 м.

2010 р., 14 липня. КМУ прийняв рішення про виділення 265 мільйонів гривень на добудову Ташлицької ГАЕС.

2010 р., 9 листопада. Колегія суддів Окружного адміністративного суду м. Києва винесла рішення у справі МБО «Екологія-Право-Людина» (ЕПЛ) проти Кабінету Міністрів України щодо оскарження Постанови № 841 «Про надання земельних ділянок у постійне користування». Судді задовольнили позовні вимоги ЕПЛ та визнали нечинною постанову уряду.

Справа із 2006 року безрезультатно перебувала на розгляді в судах різних інстанцій, і лише після рішення Вищого адміністративного суду її повернуто на новий розгляд. Судді Окружного адміністративного суду надали об`єктивну оцінку всіх доводів ЕПЛ про порушення численних норм Земельного кодексу при наданні НАЕК «Енергоатом» цих земель в постійне користування. На жаль, поки тривали судові процеси, атомники затопили данні 27 га, на яких проростали численні червонокнижні види рослин, і поки-що не відповіли за це.

2015 р. 26 серпня у ВП «Южно-Українська АЕС» пройшла виїзна нарада з питань будівництва Ташлицької ГАЕС. У нараді взяли участь представники двох міністерств – енергетики та вугільної промисловості, а також екології та природних ресурсів, спеціалісти НАН України, фахівці дирекції НАЕК «Енергоатом» і Южно-Українського енергокомплексу, ПАТ «Інститут «Укргідропроект» (Харків), народний депутат Верховної Ради О.Лівік, представники Миколаївської обласної та Арбузинської і Братської районних державних адміністрацій, Миколаївського управління водних ресурсів, обласної та чотирьох районних рад – Вознесенської, Доманівської, Братської і Арбузинської, а також міськрад Вознесенська та Южноукраїнська. У підсумку учасники наради вирішили, що Ташлицька ГАЕС у складі передбачених проектом 6-ти гідроагрегатів встановленою потужністю 906 МВт має бути добудована. У протоколі наради також зазначено, що підняття НПР Олександрівського водосховища до позначки 20,7 м є “шляхом до покращення санітарно-екологічної ситуації в нижній течії річки Південний Буг та вирішення проблем забезпечення потреб водокористувачів Миколаївської області”.

2015 р., 23 вересня. ЮУ АЕС офіційно оприлюднила Заяву про наміри підвищення нормального підпірного рівня (НПР) Олександрівського водосховища на р.П.Буг до позначки +20,7м в рамках реалізації проекту «Завершення будівництва Ташлицької ГАЕС»

У зведеному комплексному висновку Центральної служби Укрінвестекспертизи від 31.01.2002 року №32 зазначено: «Підвищення НПР до позначки 20,7 м можливе за рішенням місцевих органів  Миколаївської області, що здійснюють керування роботою Олександрівського водосховища». Позиція обласної держадміністрації полягає у повній підтримці розвитку енергокомплексу (і в піднятті рівня водосховища до 20,7 м).

25 лютого 2016 р. відбулася зустріч депутатів та громадськості міста  Вознесенськ на території ПУ ЕК щодо обговорення питання підвищення нормального підпірного рівня (НПР) Олександрівського водосховища до позначки 20,7 м, яке планується виконати в процесі реалізації проекту завершення будівництва Ташлицької ГАЕС. В ході зустрічі громадськість підтримала підняття рівня Олександрівського водосховища.

21 березня 2016 року  НАЕК «Енергоатом»  провела виїзну нараду з питань реалізації проектів реконструкції системи техводопостачання Южно-Української АЕС і добудови Ташлицької ГАЕС (зокрема, добудова її третього гідроагрегата). Станом на 01.03.2016 р. на монтажному майданчику будівлі ГАЕС виконано основні монтажні роботи зі збирання гідрогенератора-двигуна агрегата №3. Через зміни нормативної бази та збільшення вартості будівельних матеріалів, робіт і необхідного обладнання на нинішньому етапі є потреба у перезатвердженні проекту (і ціни добудови) в Кабінеті Міністрів.

Завершення будівництва  ТГАЕС пов’язане з підняттям рівня Олександрівського водосховища до позначки 20,7 м, що в свою чергу призведе до затоплення острова “Гардовий” та найважливіших ділянок заповідних об’єктів — національного-природного парку (НПП) “Бузький Гард” та Регіонального ландшафтного парку (РЛП) “Гранітно-степове Побужжя”.

Перелік використаних джерел інформації:

  1. Ташлицька ГАЕС: друге тисячоліття поспіль  / Деркач О.М., Добровольський В.В., Суслова Л.П. та ін.- 2005.
  2. www.pryroda.in.ua
  3. www.necu.org.ua
  4. www.energoatom.kiev.ua