АРХЕОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ БОГЕСУ Книжная полка НГ

Підсумки археологічних розвідувальних робіт в районі майбутнього підтоплення Бозької гідроелектроцентралі 1930 – 1932 рр.

(ПРОДОВЖЕННЯ. Початок – в публікації від 12, 13, 15, 18, 20 грудня 2017 року)

17. Продовження дослідчих робіт 1931 р.

Розпочавши свою роботу широкою розвідкою пам’яток матеріальної культури в районі підтоплення від м. Первомайського до Ак-Мечетки (75 км) 1930 р., експедиція 1931 р. мала закінчити розвідні роботи, щоб з наступного  року цілком переключитися на стаціонарне дослідження найголовніших комплексів пам’яток матеріальної культури, що входять у зону безпосереднього підтоплення й найближчого знищення в зв’язку з розгортанням будівництва Богесу. Сектор науки в своєму листі з 20.VIII.31 р. визначив це завдання для експедицій так:

а) максимум уваги й засобів треба віддати розшукам і розвідним розкопинам у районі, що буде найскоріше затоплений. В наступному році, коли закінчаться роботи Дніпрельстанівської експедиції, вся потрібна кваліфікована сила мала бути зосереджена на Надбожжі;

б) по закінченні робіт 1931 р. експедиція складає генеральний план розкопів на Богесі на 1932 р. в деталях передбачених робіт;

в) під час експедиції треба буде накреслити низку об’єктів, які у вигляді монолітів, муляжів, реконструкцій та естампів будуть подані в експозиції у Всеукраїнському центральному історичному музеї в Харкові: пам’ятки техніки, конструкційні деталі споруджень, а також пам’ятки, що якнайяскравіше відбиватимуть побутові відміни певної господарчої системи та соціально – економічної формації Надбожжя.

 Посилання. Склад експедиції Сектор науки затвердив за списком, що подав керівник експедиції. З числа затверджених членів експедиції 2 особи, з різних причин, участі в дослідженні на Надбожжі не брали. Експедиція складалася з таких осіб:

Ф.А. Козубовський. Керівник експедиції (Одеса, І.П.О.).

М.Ф. Болтенко. Чл. Наук. Ради, керівник комбінату надчорноморських археологічних експедицій (Одеса).

О.Ф. Лагодовська. Чл. Наук. Ради (Одеса, істор. музей).

Г.П. Красін. Чл. Наук.Ради (Одеса, краєвий інспектор охорони пам’яток культури).

П.В. Харлампович. Чл. Наук. Ради, директор Первомайського музею.

Т.М. Мовчанівський. Керівник Райковецької арх. експедиції (Бердичів).

В.В. Дубровський. Заступник голови УКОПКу (Харків).

І.Н. Луцкевич. Науковий. співробітник експедиції (Харків).

К.М. Полікарпович. Науковий співробітник Білорус. Акад. Наук.

В.В. Янушевський. Топограф-кресляр (Одеса).

Е.М. Вітвицький. Фотограф (Одеса).

Крім того, до складу Наукової ради експедиції, за настановою Сектора науки, були включені представники президій  РВК, – Первомайського, Доманівського, Гарбузинського та Вознесенського.  Експедиція провадила свою роботу на території цих районів.

На проведення дослідчих робіт за кошторисом НКО було асигновано 3000 крб. Сума ця  не забезпечувала навіть половини робіт, намічених за планом експедиції, затверджених Сектором науки. Тому керівник експедиції звернувся з клопотанням до Первомайського музею й РВК про дотацію на досліди експедиції. Треба відзначити, Первомайський виконавчий комітет з самого початку досліджень поставився дуже уважно до експедиції і максимально допомагав їй. Найреальнішою допомогою від Первомайського РВК була дотація, що її він 1930 й 1931 рр. видавав у розмірі 1500 крб. Первомайський РВК, даючи дотацію, ставив до експедиції цілком законні вимоги: а) максимум уваги віддати дослідженню Первомайщини; б) зібраний у процесі досліджень матеріал після наукового оброблення й потрібного використання передати на поповнення Первомайського музею. З цим експедиція цілком погодилась.

Так Бозька експедиція, з бюджетом 4500 крб. стала перед потребою дослідити територію, що за планом потребувала вдвоє більше витрат. Довелось спішно переробляти плани, скорочувати терміни праці, обсяг робіт, вибирати найважливіші  об’єкти і т.д.; наприклад – термін робіт ми примушені були скоротити вдвоє, до 22 днів (з 5.II до 27.II) проти 50 польових робочих днів.

Усе це не могло не відбитися й на якості роботи, зокрема на вирішенні тих основних проблем, що їх ми поставили, як уже сказано, з самого початку нашої роботи, за головну передумову всієї нашої роботи.

18. Дослідження на скелі-городищі Кременчук

Серед намічених для поглиблення дослідження об’єктів першої черги був Кременчук – скелясте столоподібне підвищення, видовжено-овальної форми в плані розташоване 8 км нижче Костянтинівки і вище с. Олександрівки, на лівому березі р. Бога, який ми почали досліджувати минулого року (див. вище).

Як уже ми описували вище, в звіті 1930 року, скелясте столоподібне плато Кременчук являє собою суходільний острів з підвищенням над літнім рівнем води до 41 – 42 м. Верхнє плато простягається з північного сходу на північний захід і займає площу завдовжки -220 м, завширшки – 80 м; воно має досить значний схил до річки на південний захід.

Вся поверхня плато вкрита брилами граніту; рослинний  шар землі займає лише невеличку його середину (600 – 750 кв. м). Пересічна глибина шару сягає від 0,05 м до 0,60 м (в западистих заглибленнях).

В той час, коли Кременчук, через круті скелясті урвища, з усіх боків неприступний, з південно-східного боку зсуви землі утворили досить поступовий схил в 30-35 градусів, що веде на гору, на плато через вузькі скелясті «ворота».

Своєю конфігурацією та своєрідним топографічним положенням над р. Богом, а надто своєю природною неприступністю, крім уже згаданих «воріт», – Кременчук, мимохідь, подає думку про дуже зручне, особливо з погляду захисту від нападів, безпечне місце для осідку давньої степової людності на ньому.

На основі досліджень 1930 року, що їх розпочала т. Лагодовська, за порівняльно-типологічними ознаками матеріальних форм культури ми умовно залічили цю стоянку (городище) до ранньозалізної доби на Україні, що в основному відповідає ранній стадії скитського родоплемінного суспільства – найменш дослідженого періоду в історичному розвитку суспільства Степової України. 1931 року ми поставили завдання розкрити суцільний культурний комплекс на цій стоянці – городищі, щоб на дослідженні його з’ясувати конкретну, ясну картину суспільного й матеріального життя насельників степу того часу, до якого можна залічити культуру на городищі.

Для дослідження всю площу Кременчука розплановано, поділено за системою 100 -метрових квадратів – дільниць (10 х 10 м). Такий поділ усієї площі на дільниці, при подрібленні кожної дільниці на однометрові квадрати, для «Кременчука» був найзручніший,бо давав повну змогу щонайменше фіксувати й пов’язувати в плані всі викриті культурні точки на його дуже складному мікрорельєфі без складних допоміжних вимірів під час дослідження. За цією системою та квадратовою сіткою провадили нівелювання плато. Нівелювання проведено найпримітивнішими приладами і на абсолютну точність покладатись не можна: покажчики нівелювання наближені.

Дослідження верхнього плато провадила О.Ф. Лагодовська з двома асистентами (Крисіном та Луцкевичем). Згодом дослідження в «воротах» і на бічних площинах урвищ провадили Т.М. Мовчанівський та П.В. Харлампович.

Ділянка А-I. Досліджували: О. Лагодовська та І. Луцкевич.  Ця ділянка міститься в плані між пікетами магістралі № 90 -80, на тому місці, де на плато починається схил до річки. Цей початок схилу, що припадає на середину верхнього плато, з обох боків оточений високими, до 2,5 м заввишки, вертикальними виходами гранітних скель; це робить  місцевинку цю дуже затишною від вітру, особливо зі сходу та півночі.

Культурний шар  на ділянці А-1 безпосередньо стелеться над скелястим материком, переходячи на глибших місцях у жорству чи в пісок. В той час, коли східний край (від пікету №90) являв собою тонкий, до 10-13 см грубини, шар з лисинками скельних уламків, що виходять на поверхню, західний (до пікету №80) мав грубину до 0,92 м. Суміжний з ділянкою А-2 край розкопу виявив чітку картину стратиграфічних нашарувань (5 шарів), очевидно, утворених через звітрювання скель та намиви водою з верхніх на нижчі місця чорноземлі. Суміжні квадрати з ділянки А-2 переходять у темнопопелястий шар, так характерно виявлений на дільниці А-2. За нашими спостереженнями під час розкопин, такий шар землі на ділянці А-1 можна вважати за один суцільний культурний шар, де культурні рештки не тільки перемішані поміж собою, а певно і хронологічно відповідають одному часові утворення їх.

Концентрація й насиченість культурними рештками була найбільша до північно-східного краю, під природний захист скелі. В цьому куті, безпосередньо під рослинним шаром, викрита виростка з гладких, очевидно вибраних і нанесених з дна річки валунців, щільно приладжених один до одного на пісковій підсипці. В плані ця виростка позначена на 4 х 3,5  кв. м. При розчищенні цієї вимостки, в западинах серед каміння, знайдено фрагменти посуду, уламки костей і бронзовий гачок на вудку. Недалеко від цієї ж вимостки знайдено бронзове шило.

Решта знахідок на цій дільниці більш-менш випадкові. Для культурного комплексу, можна припустити, ці знахідки були краєм таких осередків, як вимостки на ділянці А-1 та  вогнище (попелястий шар, вугілля й культурні рештки) на ділянці А-2. Із знахідок, що на ділянці А-1 їх було понад 600 предметів, треба відзначити:

1) Фрагменти кераміки: посуду примітивної ліпної техніки, товстостінного майже вертикального, з вінцями і наліпним під ними валиком. Валик орнаментований скісними защипаними або вдушеними паличкою рисками (65%).

2) Фрагменти банькуватого посуду, близькою технікою до попередніх виробів, але орнаментованих на плечиках скісними ямкуватими рисками (15%).

3) Фрагменти посуду  «гальштатського» типу (гладкостінного з пиптеватими ручками, глянсованого на поверхні (3%).

4) Амфоруватий посуд, зрідка канельованими стінками; подекуди траплялись денця амфор (7%).

5)  Кості або фрагменти костей диких та свійських тварин: коня (переважно), вівці, кози.

6)  Кремневі відщепки сіруватого, мало-добірного кременю.

7) Шкребачки кремневі, круглясті, оброблені на краях ретушуванням. Більшість зламані (14 шт.).

8) Видовжені й досконало оброблені наконечники до списів, переважно з кременевого відщепка, добре обробленого ретушуванням по спинці (8 шт.).

9) Трикутники кременевих наконечників на стрілку, добірно оброблені ретушуванням (6 шт.).

10) Уламки кам’яних шліфованих сокир (4 ул.).

11) Уламки круглястих обшліфованих каменів.

Ділянка А-II. Друга ділянка на розкопі А, на плато Кременчука, запроектована на південь від 1. Згодом розкопна площа цієї ділянки розвинулася до 300 кв. м прирізаними додатково квадратами, – цього й потребувало розкриття всієї площі виявленого культурного комплексу.

Всю ділянку, що складалася з квадратів (10 х 10 м), було розбито на менші, по 4 кв. м кожний. Розчищення на ділянці культуроносного дернового шару, що подекуди безпосередньо залягав на гранітних виходах скелі, маючи пересічну грубину 20-30 см, а до середини дільниці доходив подекуди до 20-42 см, було утруднене через складність наверствовань та дрібних уламків каміння з них. Усіх таких культурних нашарувань було 5, як і на краю суміжної з нею першої ділянки.

Найнижчий шар – жорства, що, очевидно, утворилася від звітрювання та діяння води на скельні виходи. Безпосередньо на жорстві або на скельному материку залягав культурний шар чорноземлі, частково перемішаний подекуди з попелем, сажею (перепалена солома); цей шар насичений фрагментами кераміки, уламків тваринних кісток, кременю. Є небагато знахідок виробів з бронзи та заліза.

Так, на глибині 5 – 10 см (1 шар) у шарі перемішаної чи прошарованої плямами попелу чорноземлі знайдено до 500  фрагментів посуду грубої техніки та до 50 фрагментів червоного амфоруватого та канельованого посуду, кремінні відщепки (9), пластини та скалки (4), вістря на стрілу (1) та уламки шліфованого каменю (5) і костей свійських тварин (50); серед них дві кістки вівці чи кози.

Тут таки знайдено срібну золотоординську монету, очевидно, пізніше тут загублену. Другий шар (10 – 20 см. глиб.) різниться від верхнього лише більшою насиченістю попелу. На окремих квадратах розкопу уламки кісток та фрагментів кераміки залягають на одній глибині або навіть упереміш, займаючи 2 – 3 квадрати. В цьому шарі знайдено: 430 фрагментів стінок посуду грубої техніки, частина з них з гребінчастим орнаментом (2%), фрагменти стінок амфоруватого посуду з неглибокими канелюрами (2%), фрагменти посуду з довгосхилими ребрастими валиками та вінець банькуватого посуду; декілька фрагментів з наліпним валиком та т. зв. «нігтевим» орнаментом коло розгорнутих вінець (15%).

З крем’яних виробів знайдено: 4  крем’яних скалки, 29 крем’яних відщепів, один уламок мушлі, одне крем’яне вістря на стрілу, один уламок спідньої кам’яної частини шліфованої сокири.

Серед уламків кісток великих тварин (до 75 шт.) було 10 уламків і цілих зубів коня. На квадраті 8 у третьому шарі знайдено платівчасто – листуватий наконечник з втулкою на стрілку або до дротика.

Третій шар (20 – 30 см.) теж насичений попелем із суцільною масною плямою. Через цю саму площу минулого року й прокладено зональну розвідну траншею. Площа чорноземлі з попелястою смугою має завдовжки 4 м й завширшки 3,5 – 4 м, грубина її до 10 см. В цьому шарі деревного вугілля трапляється дуже мало. Небагато було й  покидьків кісток, при чому вони майже всі були з слідами діяння на них вогню.

На всій ділянці А-2 в третьому шарі, на глибині 20 – 30 см, знайдено 371 фрагмент стінок від посуду грубої техніки тих самих типів, що й у верхньому другому шарі. Серед тих керамічних уламків були 3 фрагменти стінок посуду трипільського типу та 4 фрагменти вінця мисочки грубого технічного виробу. Кавалків кременю та крем’яних відщепів знайдено 9 шт. (шкребок сегментуватої форми, уламок кам’яної сокири та кавалок шліфованого, гранчастого каменю). На цій ділянці знайдено до 150 уламків кісток великих тварин, зуби коня, корови та вівці. В 16 квадраті на  глибині 27 см знайдено уламок спідньої щелепи людини – підборіддя з 4 зубами без будь-яких ознак інших частин людського кістяка.

В четвертому шарі, на глибині 30 – 40 см від поверхні чорноземля місцями переходить у шар піску або в жорству.  В цьому шарі ми знайшли: 220 фрагментів грубостінного посуду недосконалої грубої техніки, напівобпалених на вогні, того ж таки типу, що й у верхніх шарах та 2 зламані половинки матриці для виливання бронзового шила. З виробів кістяних,  дуже рідких на Кременчуку, ми в цьому шарі виявили оброблену щелепу великої дикої тварини (вовка?), яку могли  використовувати як якесь знаряддя, та одну оброблену цівчасту кістку з слідами поперечних надрізок на ній та 3 жолобками вздовж кістки. На цій розкопаній ділянці знайдено 120 уламків розтрощених кісток різних диких тварин, порозкиданих навколо найбільшого скупчення фрагментів посуду.

П’ятий, найнижчий шар, залягав на глибині 20 – 42 см від поверхні. В квадратах 12 – 13, що припадають на площину, оточену з трьох боків високими (до 1,5 – 2 м) виходами кам’яних брил скель, виявлено яму на збіжжя. Яма зверху накрита шаром землі 58 – 50 см і являє в плані нерівне коло 1,35 – 1,1 м. Зверху яма вкрита сірою попелястою масою, дуже твердої консистенції. Глибина самої ями – 50 см, дно злегка звужується. В твердо збитій масі, що нею заповнена яма, знайдено 40 уламків і цілих кісток тварин: корови, коня, вівці та ін.

Ділянка Б. З південного сходу на верхнє плато гори Кременчук іде похилий в’їзд, який досі місцеві селяни звуть «ворітьми». На цьому схилі, у «воротах», розвідні розкопи провадив член експедиції Т.М. Мовчанівський.

В’їзд на Кременчук характерний двома перевалами та проходами між скельними виступами, що справді зовнішнім виглядом нагадують природно чи штучно утворені тут ворота.

Перед першими ворітьми широке заглиблення грунту, що в центрі доходить до 2 м завглибшки. Заглиблення в самих воротах впирається у валувате підвищення, що закриває прохід через ці ворота. Вал насипаний з піску із значною домішкою глини. Засипка самого заглиблення має дуже міцну консистенцію з чорноземлі, піску та попелу. Колір засипки сіропопелястий. Стратиграфічне співвідношення нашарувань таке (від поверхні до низу): рослинна чорноземля – 0,20 – 0,15 м: чорноземля перемішана з попелем – 0,80-0,95 м; глинясто-пісковий грунт – 0,60 – 0,80 м; скеля. Подекуди цілком ясно помітні тонкі нашарування піску зверху – сліди еолового діяння й намивів води.

Характерна ознака, що відрізняє стратиграфію валу в «воротах» від звичайного грунту обіч, нижче воріт, є те, що грунт тут являє одноманітну масу чорноземлі без ніяких інших домішок, в той час, як у будові валу ці домішки ясно помітні.

В нижчих «воротах»  валувате підвищення будовою зовні і стратиграфічними нашаруваннями аналогічне першому. Можливі, однак, і додаткові, пізніші невілювання профілю в’їзду на городище.

Бруківку на валах, очевидно, брукували для зміцнення будови насипу. Можна припускати також, що поверх валу могла бути додаткова барикада, – стіна з гранітних уламків: місцеві жителі – колгоспники оповідають, що ще років 40 тому можна було бачити рештки кам’яної загати, яку пізніше розібрали на будівельні підмурки в сусідні села.

Треба відзначити також, що східний шпиль городища «Кременчук», відгороджений від воріт скельними урвищами, очевидно, використовували в добу зносин з геліністичними колоністами, з купцями – зайдами з Ольбії. На цьому шпилі в затишних між скельними вертикальними брилами куточках розвідка (шурфування) встановила фрагменти амфорного посуду, якого майже немає в інших місцях Кременчука, та попелясті прошарки в тих місцях, що нагадують сліди короткотривалих вогнищ.

З воріт на шпиль (між 1 та 2 верствами) ведуть проходи з ступінчастою доріжкою, яка починається з місця вимостки на валу. Викрита вимостка в центральній частині з великою кількістю навколо неї покидьків фрагментів «скитського» посуду, кісток приручених тварин, рідких знахідок зброї, попелясті прошарки землі і т.д. – все це яскраво й переконливо свідчить про те, що тут було розташоване велике кочівницьке чи певніше кочівницько- хліборобське довготривале селище, ряд селищ. Городище «Кременчук», певно, служило за опірно-захисний пункт під час нападу ворожих сил. В центрі городища розкладалося кострище, матеріалом для якого була суха степова трава (прошарки попелу без слідів вугілля). Вимостка з невеличкого каміння під затишним захистом кам’яних брил дає можливість думати, що ця споруда є долівка шатра чи іншої будівлі. Яма на дільниці А-2, засипана попелем, могла служити для заховання запасів, наприклад, зерна тощо, а пізніше використана як смітник.

Треба відзначити й інші пункти розвідки, серед яких привертає увагу вогнище виявлене на невеличкому майданчику під південним скелястим урвищем у заглибині між скель. Вогнище містилось на чотирикутному майданчику, на відкритій на південь до урвища скелі, близько 4,5 кв. у плані. Тонкий шар землі на цьому майданчику звуглений, попелястий (певніше – сажистий). Тут знайдено 10 кремінних трикутних наконечників на стрілки, надзвичайно добірно оброблених відтискуванням (ретушованих).

(Далі буде).

Рекомендуемые материалы

  • Внимание конкурс! Лучшая работа в Вознесенске.
Show Buttons
Hide Buttons