ЦІНУЙМО ІСТОРІЮ РІДНОГО КРАЮ Книжная полка НГ

21 квітня 2017 року в Миколаєві відбулись V Наукові читання пам’яті Сергія Таращука, знаного науковця й захисника природних багатств України, в яких взяли участь наукові співробітники Національного екологічного центру України, Чорноморського національного університету імені Петра Могили, Регіонального ландшафтного парку «Тилігульський», Національного природного парку «Бузький Ґард», Національного природного парку «Білобережжя Святослава», а також представники наукових закладів Академії Наук України.

За матеріалами Наукових читань видано збірку статей, з їх змістом можна познайомитись на сайті НЕЦУ – http://necu.org.ua

До збірки включено праці учасників V Наукових читань пам’яті Сергія Таращука, що присвячені збереженню Бузького Ґарду, дослідженню екологічного стану р. Південний Буг у зв’язку з розбудовою Південноукраїнського енергокомплексу, формуванню регіональних екомереж, створенню регіональних «червоних» списків флори і фауни, історичній спадщині та практичним аспектам управління територіями екомережі.

Видання буде корисне особам, що приймають рішення у сфері управління об’єктами підвищеної екологічної небезпеки, зоологам, ботанікам, історикам і краєзнавцям, працівникам установ природно-заповідного фонду, спеціалістам у галузі туризму та рекреації, викладачам, студентам, громадським діячам.

Редакція «Новый Город» планує опублікувати окремі наукові праці, які стосуються проблеми підвищення рівня Олександрівського водосховища до НПР-20,7м (бал.с), збереження історичного й природного довкілля. Сьогодні до уваги читачів – стаття провідного спеціаліста Інституту археології НАН України М.Т. Товкайла.

 Як намагаються знищити останні

історичні ландшафти Запорозької Січі

У часи Запорозької Січі Ґард на Бузі був одним з найвідоміших урочищ.

Він часто згадується в документах ХVІ-ХVІІІ ст.

Урочище Ґард знаходиться за 2 км на південний схід від села Богданівки Доманівського та 1 км на південь від міста Южноукраїнська Арбузинського районів Миколаївської області. Це глибокий і вузький каньйон з крутими скелястими берегами, по дну якого серед гранітних брил тече Південний Буг (давніша українська назва – Бог), утворюючи тут великий Ґардовий поріг, довжиною понад 0,5 км. З лівого берега височать три великі скелі, що носять назви Сова, Брама і Пугач.

Навпроти скелі Пугач посеред ріки розташований скелястий, порослий кущами та деревами острів Ґардовий (теперішня назва – Клепаний), на якому в часи Запорозької Січі знаходились житла козаків, Покровська церква і риболовецькі споруди – Старий, або Козацький ґард, від якого й походить назва урочища, порогу й острова.

Нижче скелі Пугача і Ґардового (Клепаного) острова з лівого берега знаходилась тепер уже повністю зруйнована Паланкова балка або Паланка – місце розташування військового табору і козацького кладовища, що була галуззю Сухого Ташлика, з яким з’єднувалась через сідловину за 300 м від його впадіння в р. Буг.

Ґард розташований у порожистій, малодоступній частині ріки, тому до початку будівництва тут Ташлицької ГАЕС не зазнавав руйнувань. Разом з низкою інших урочищ, скель та островів з розташованими на них пам’ятками, Ґард утворює цілісний, єдиний, ще повністю не поруйнований, фактично останній історичний ландшафт, пов’язаний з історією Запорозької Січі, якому постановою Кабінету Міністрів України № 928 від 03.09.2009 р. було надано статус пам’ятки культурної спадщини національного значення «Історичний ландшафт центру Буго-Ґардівської паланки Війська Запорозького» (Охоронний номер 140001-Н).

У зв’язку з планами підняття рівня Олександрівського водосховища до відмітки 20,7 м, виникла загроза повного знищення останніх історичних ландшафтів Запорозької Січі. Більше того, Ґард і Ґардовий острів стали об’єктами маніпуляцій і фальсифікацій ряду осіб, зацікавлених у продовженні такого будівництва, які полягають в тому, що, по-перше, керівники ДП НАЕК «Енергоатом» протягом багатьох років воліють не помічати факту створення на землях і угіддях, одним із користувачів яких є це підприємство, об’єкту культурної спадщини «Історичний ландшафт центру Буго-Ґардівської паланки Війська Запорозького» і цим порушують Закон України «Про охорону культурної спадщини».

По-друге, надалі тривають спроби довести суспільству, що історичний Ґардовий острів знаходиться не в межах урочища Ґард, а на 2 км вище від нього по річці, а саме, на Великому острові (цей острів в часи Запорозької Січі, і навіть в 30-их рр. минулого століття називався Кривим). Такі наполегливі дії проектантів пояснюються просто: Великий острів – це високий скелястий останець, який при піднятті Олександрівського водосховища до проектного рівня 20,7 м буде підтоплюватися лише в нижній частині.

Для вирішення питання місцезнаходження Ґардового острова існує достатня доказова база – понад півтора десятка різноманітних історичних, археологічних, картографічних, топонімічних та етнографічних джерел, не рахуючи переказів місцевих жителів. Ці джерела є у вільному доступі, а докази неодноразово публікувалися в наукових і популярних виданнях, викладалися в листах та експертних оцінках Українського Товариства охорони пам’яток історії та культури, які направлялися для ознайомлення й подальшого використання до Міністерства екології та природних ресурсів, головам Миколаївської облради, Миколаївської держадміністрації та дирекції Південноукраїнської АЕС.

Для поповнення доказової бази публікуємо у цій статті фрагмент «Карти ріки Бугу від міста Миколаєва до Ольвіополя» складеної у 1804 р.  яка досі не залучалася. На ній, при досить точній конфігурації берегів, на лівому березі послідовно позначені «Лощина Ташлык», «Лощина Паланка», «Гора Бугач». Навпроти Бугача (поза сумнівом – це теперішня скеля Пугач) посеред ріки позначений острів, а з правого берега, – теперішня Сокурова балка з написом «Весенний гард». Сам острів не має назви, але з півночного боку до нього прилягає мілководдя, поза сумнівом – це Гардовий поріг. Так само без назви залишився й острів, розташований вище по річці – навпроти п’ятьох млинів та с. Костянтинівки. Руїни цих млинів можна й досі спостерігати на лівому березі ріки проти Великого острова. Ще вище за течією показаний «Перевоз Акацатова», що за розташуванням співпадає з історичним Піщаним перевозом та теперішньою поромною переправою.

Але назви цих островів зафіксовані на складеному раніше «Плані ріки Бугу», що був виявлений у минулому році М. Біляшівським у фондах Миколаївського краєзнавчого музею. На думку М. Біляшівського цей план складений наприкінці ХVІІІ ст. уже після розгрому Запорозької Січі. На ньому досить точно показані конфігугація балки Ташлик та інших балок, так само й островів, два з яких мають назви «Гардовой» і «Кривой». Останній за конфігурацією співпадає з Великим островом.

Зіставивши цей план з сучасною топографічною картою місцевості, побачимо, що острів Гардовий – це сучасний Клепаний, а острів Кривий – сучасний Великий. Sapienti sat, сказали б мудрі латиняни, вивчивши джерела. Але не наші доморощені мудрагелі з перерахованих вище установ і підприємств. Вони не хотіли і не хочуть знати цих джерел, як і наробок учених і громадськості. Зате вони вперто продовжують використовувати сфальсифіковані результати незаконних архітектурно-археологічних досліджень та археологічних розвідок на Великому острові, проведених у 2001 р. експедицією Державної інспекції з охорони памяток історії та культури в Миколаївській області під керівництвом Ю.С. Гребеннікова на виконання договору з ВП «ЮУ АЕС» і на цьому робити свої висновки. Ці сфальсифіковані результати досліджень Гребеннікова вперше були опубліковані й оприлюднені на громадських слуханнях 2001 р. і з того часу, як уривки зі Святого письма, вони майже слово в слово подавалися в усіх наступних ОВНС.

Те, що результати цих робіт сфальсифіковані, стало відомо вже в наступному 2002 р. після того, як Гребенніков подав до Інституту археології науковий звіт про ці незаконні розкопки.

Реагуючи на це, Польовий комітет Інституту археології доручив групі співробітників Миколаївської археологічної експедиції провести натурне обстеження залишків фундаментів на Великому острові, в результаті чого було складено «Акт обстеження будівлі на Великому острові», у якому зафіксовано факт фальсифікації. І про це Українське товариство охорони пам’яток історії та культури повідомляло всі зацікавлені інстанції, в тому числі й дирекцію АЕС, які, однак, на те не звертали і досі не звертають уваги. Як відомо, Arbor mala, mala mala (погане дерево – погані й плоди).

В останній ОВНС його розробники Великий острів знову нахабно і безсоромно трактують як «Гардовий» і роблять висновки про те, що заповнення Олександрівського водосховища до НПР – 20,7 м повністю виключає його затоплення. І як апофеоз глумління над світлою пам’ятю наших козацьких предків, проектанти збираються збудувати на Великому острові «козацьку церкву», що також передбачено кошторисом витрат на добудову ТГАЕС. Тобто, збудувати церкву на місці панської псарні. Як тут не згадати Шевченкові слова: «А над дітьми козацькими поганці панують» (Т. Шевченко «Тарасова ніч»).

Справді, на відміну від Ґардового, Великому острову затоплення не загрожує. Загрожени- ми залишаються правда і здоровий глузд. Однак, як глаголить українська приказка: «неправдою світ перейдеш, а назад не вернешся». Пам’ятаймо про це.

М.Т. Товкайло,  Інститут археології НАН України