ФАКТИ БЕЗ ЕМОЦІЙ. ЧАС ВІДКРИТИ КАРТИ Книжная полка НГ

Днями на міських інтернет-сайтах з’явились публікації стосовно підвищення рівня Олександрівського водосховища до НПР- 20,7 м.  Автори повідомлення  прагнуть розставити крапки над «і», щоб спростувати «безпідставні звинувачення, перекручені факти, що вириваються з контексту і більш ніж вільно інтерпретуються слова фахівців». Тому читачам пропонується познайомитися з відповідями  фахівців управління капітального будівництва ВП ЮУАЕС на  питання щодо можливого підвищення рівня Олександрівського водосховища.  Позитивна ідея, хоч і з запізненням на декілька років.

Щодо фактів, викладених у публікації, вони не містять відповіді на основне питання, яке турбує не тільки южноукраїнців, а й багатьох жителів навколишніх районів: яке призначення Олександрівського водосховища в проекті 20,7м? Невже фахівці управління будівництва  ВП ЮУ АЕС не знають відповіді на цей запит громадськості?

Доведеться допомогти з посиланням на конкретні факти і рішення стосовно можливого майбутнього Олександрівського водосховища.

В першому проекті Южно-Українського енергетичного комплексу у складі ЮУ АЕС (4 мільйонники), Ташлицької ГАЕС (1,82 млн. кВт), Костянтинівської ГЕС – ГАЕС (0,38 млн. кВт) Олександрівському водосховищу з глухою греблею, оснащеної шандорами (це вже згодом, за ініціативи  В.П. Фукса, там з’явились дві гідротурбіни), відводилась функція  підпірного водосховища (іншими словами – нижньої водойми) для роботи Ташлицької ГАЕС.  У відповідності  з проектом, в 1980 році розпочалось будівництво Южно-Українського гідрокомплексу потужністю 2,2 млн. кВт. Тривало воно до 1989 року, доки московська експертиза не поставила жирний знак запитання на долі потужного енергетичного комплексу.

Наслідки дій, так званої, «зеленої громадськості» призвели до того, що обмежили проектні потужності АЕС, заборонили гідравлічний зв’язок ставка – охолоджувача з Південним Бугом, наклали табу на Костянтинівську ГЕС-ГАЕС, а доля Ташлицької ГАЕС залишилась у підвішеному стані, Олександрівський гідровузол рекомендовано добудувати у проектному варіанті. Правдами й неправдами  будівництво на ташлицьких об’єктах продовжувалось. А потім був мораторій на будівництво енергетичних об’єктів,  після припинення якого в 1996 році повільно відновлювалось будівництво  ГАЕС  у складі 3-х гідроагрегатів загальною потужністю 0,45 млн. кВт.

Для  продовження  будівництва і забезпечення пуску станції,  «Укргідропроект» в 1991 році підготував так званий «Уточнений проект Ташлицької ГАЕС», яким передбачалось введення енергетичних агрегатів на  двох водоймах: верхнього не пов’язаного з Ташлицьким водосховищем та нижнього, яке не мало б зв’язку з Південним Бугом. Звичайно, при таких підходах ГАЕС явно не мала б очікуваної ефективності.  Тому  на всіх рівнях приймались рішення для  хоч і урізаного, а все ж таки попереднього проекту, коли в якості нижньої водойми ГАЕС використовується Олександрівське водосховище з НПР -14,5 м. З цього моменту розпочинається цікава його біографія у складі Южно -Українського енергокомплексу.
Рівень водосховища 14,5 м мав забезпечити роботу пускового комплексу двох гідроагрегатів ГАЕС, а для третього – потрібно було піднімати рівень до 16,0 метра. Таким чином Олександрівське водосховище розширило свою площу до сьогоднішнього вигляду. Помітно піднявся рівень води в заповідних місцях бузького каньйону, вода поглинула знайомі багатьом южноукраїнцям байраки біля скелі Пугач і біля розвалин старих млинів.

Зараз доводиться чути від високопосадовців від енергетики, що для потреб Ташлицької ГАЕС достатньо  НПР-16,0 водосховища, а про рівень 20,7 м мріють керівники Держводгоспу, які вважають, що при нинішньому стані водоймище не забезпечує природній  стік Південного Бугу нижче Олександрівської греблі.

У «Висновку державної екологічної експертизи стосовно Уточненого проекту спорудження Ташлицької ГАЕС», за дорученням Кабінету Міністрів України, від 22 квітня 1998 року, за підписом заступника міністра Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України В. Васильченка, зокрема відзначається:

«Щоб позитивно вирішити проблему закінчення будівництва Ташлицької ГАЕС і не порушити статтю 82 Водного Кодексу України, необхідно побудувати Олександрівське  водосховище з відміткою нормального підпірного рівня 20,7 м. В іншому випадку (НПР-16,0) енергокомплекс буде водонезабезпеченим, погіршаться санітарно-екологічні умови пониззя Південного Бугу».  Це позиція Держводгоспу України.

«Встановлення рівня Олександрівського водосховища, як на відмітці 16,0, так ( і тим більше) на відмітці 20,7 м викличе суттєвий негативний вплив на місцеву флору. Це чітко відзначене у висновку Інституту зоології НАН України, у якому вказано, що будівництво ТГАЕС несе некомпенсовані збитки тваринному світу України.

Заповнення цього водосховища також матиме негативний вплив на флору зони затоплення. Численні види червонокнижних рослин зазнають певних втрат внаслідок затоплення ареалів їх розповсюдження»,- відзначається у Висновку екологічної експертизи.
Ці дослідження проводились до підняття  водосховища до НПР-16,0 м. Збіг час. Вже працюють два агрегати Ташлицької ГАЕС. Нічого особливого не сталось і з Олександрівським водосховищем, хіба що розгорнулись баталії навколо риболовлі, хто  тут має переваги у вигідному промислі. Однак серед мешканців міста і наближених  сіл вже другий рік точаться розмови про підвищення рівня води до НПР-20,7 м.

Минулий засушливий рік спонукав керівництво області звернути  увагу на стан Південного Бугу нижче Олександрівки. Засуха, літня спека 2015 року  взяли своє –  Південний Буг ледь-ледь спромігся  добратись до Бузького лиману. В окремі дні Олександрівська ГЕС не забезпечувала потрібні 17 кубів за секунду бузької води в нижню течію. Ось чому обласні керівники позитивно сприйняли ініціативу керівництва Миколаївського відділення Держводгоспу та  ОП ЮУ АЕС про досягнення позначки НПР  в водосховищі до 20,7 м.

В свою чергу НАЕК спонукав до активності ОП ЮУ АЕС: потрібно підвищити  сумарну потужність  енергетичних об’єктів на 1600 МВт.  І тут без рівня 20,7 ніяк не викрутитись.

Роботи по підвищенню потужності у повному розпалі. Будується система  бризкальних басейнів, що мають забезпечити кращий температурний режим ставка – охолоджувача і завдяки цьому прагнуть додати на АЕС 600 МВт  потужності в літній період. Для забезпечення роботи басейнів потрібна бузька вода. Для її подачі вже спорудили на березі ріки, поряд з НП Ташлицького водосховища, нову насосну станцію. Екологи не допустять, щоб поряд працювали дві надпотужні станції по відбору води  з ріки. Тому потрібне Олександрівське водосховище, щоб відібрати з нього 7 млн. кубометрів води.

Будується третій гідроагрегат Ташлицької ГАЕС. А якщо заглянути в  інвестиційні проекти НАЕК, то стає зрозумілим, що на порядку дня в енергетиків – спорудження 4,5,6 гідроаграгатів ГАЕС, забезпечити яких водою без Олександрівського водосховища неможливо.

До речі, ця програма була прийнята Розпорядженням Кабінету Міністрів України  від 21 листопада 2007 р. N 1036-р  «Про затвердження проекту завершення будівництва Ташлицької ГАЕС» за підписом прем’єр-міністра України В. Януковича. В розпорядженні зокрема відзначається: «Затвердити  поданий  Мінпаливенерго проект   завершення будівництва  Ташлицької   ГАЕС  (м.  Южноукраїнськ  Миколаївської області),  розроблений  ВАТ  “Укргідропроект”  (м.  Харків) та рекомендований до     затвердження  Центральною  службою Укрінвестекспертизи  Мінрегіонбуду…» і далі: «Мінпаливенерго  забезпечити  поетапне  введення  в дію потужностей  1  –  3  гідроагрегатів  Ташлицької  ГАЕС,  а також з урахуванням досвіду експлуатації цих гідроагрегатів і  результатів моніторингу  навколишнього природного середовища  вирішити  в установленому  порядку  питання  про розконсервування  4   –   6 гідроагрегатів». Хотілося б познайомитись з повним викладом моніторингу.

Цікаво, як енергетики планують забезпечити роботу шести гідроагрегатів Ташлицької ГАЕС на обмеженому  верхньому водоймищі, яке ледь-ледь спроможне забезпечити роботу трьох гідромашин? Можна допустити, що  верхнім водоймищем стане частина Ташлицького водосховища, обмеженого греблею вздовж мосту через ставок-охолоджувач. Говорити про це можна, лише спираючись на рішення Міністерства палива та енергетики України від 27.10.2005 №4.2 «Про стан з добудови першого пускового комплексу Ташлицької ГАЕС», в якому відзначено: «Завершити розробку та затвердити проект другого пускового комплексу у складі гідроагрегату N 3 з будівництвом відсічної греблі у Ташлицькому водосховищі, з урахуванням термінів виконання та завершення робіт з реконструкції системи техводопостачання енергоблоків Южноукраїнської АЕС. Термін: січень 2006 року». Мабуть, саме для цього передбачається взяти з Олександрівського водосховища 14 млн. кубометрів бузької води.

Окрім цього все гучніше лунає ідея будівництва четвертого енергоблоку Южно-Української АЕС. Про це навіть чітко сказано в Інвестиційній програмі Миколаївської області: «Проектування і спорудження нового енергоблоку № 4 Южно-Української АЕС». А для нього теж потрібна бузька вода…

Ось так, крок за кроком, енергетики наближаються до реалізації проекту Южно-Українського енергокомплексу  в первісному вигляді.

/Новый город.

Show Buttons
Hide Buttons