І ЗНОВУ ПРО ПРОЕКТ-20,7 Книжная полка НГ

В газеті «Енергетик» та на офіційному сайті ВП « Южно-Українська АЕС» розміщена «ЗАЯВА ПРО ЕКОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ ДІЯЛЬНОСТІ щодо підвищення нормального підпірного рівня (НПР) Олександрівського водосховища на р. Південний Буг до позначки +20,7 м в рамках реалізації проекту «Завершення будівництва Ташлицької ГАЕС»  (https://www.sunpp.mk.ua/uk/node/5668) за підписами: від замовника – Генеральний директора ВП « Южно-Українська АЕС»  В.А. Лісніченко, від генпроектувальника – Технічний директор ПАТ «Укргідропроект»  В.В. Галат.

Цей важливий документ для  майбутнього нашого регіону здебільшого присвячений історичному  аналізу ситуації навколо етапів підвищення рівня Олександрівського водосховища та наукових досліджень загального стану екологічного стану довкілля на берегах водосховища, рівень якого енергетики планують підвищити ще на чотири метри. При цьому наголошується на благих намірах  «Енергоатома» рятувати Південний Буг у нижній течії в період літнього маловоддя  й одночасно захистити зрошувальні поля та підприємства комунальної сфери від засухи. І одночасно стверджують, що «незважаючи на значну зарегульованість стоку водосховищами та екстенсивну господарську діяльність у басейні Південного Бугу, водність ріки за багаторічний період не зменшилась». Якщо так то, можливо, Південний Буг і не потребує дорогих подачок від енергетиків?

І все ж, незважаючи на цілком позитивні висновки проекту, викладені в Заяві, хочеться сказати про те, що традиційно замовчується в офіційних документах і в засобах масової інформації. Посилаючись у своїх дослідженнях на екологічний стан водойми, автори Заяви ігнорують вплив на Олександрівське водосховище важливих промислових факторів від роботи об’єктів Южно-Українського енергетичного комплексу. Важливий документ складений таким чином, що фахівці, які проводили експертизу, ніби й не помічають в заголовку Заяви словосполучення «Завершення будівництва Ташлицької ГАЕС». Якби «завершення» закінчувалось двома діючими гідроагрегатами, з  викладеною Заявою можна погоджуватись. Але ж проектом передбачено  введення в експлуатацію шість гідроелектричних машин на ТГАЕС.

Сьогодні, при працюючих двох агрегатах, щодоби піднімаються вгору у верхню водойму і скидаються в Олександрівське водосховище мільйони кубів води.  А що буде з нижнім водосховищем,  коли працюватимуть шість гідроагрегатів? Поки що такі дослідження не проводились і Заяви з приводу екологічних наслідків для Олександрівського водосховища від роботи шести агрегатів Ташлицької ГАЕС не оприлюднено.

Зараз готується до пуску третій гідроагрегат ТГАЕС. За оцінками спеціалістів, техніку до пуску можна підготовити за 1,5 – 2 роки. Ось тільки запустити його в роботу немає можливості через  обмаль води у верхньому водосховищі, яке розраховане тільки на два гідроагрегати. Тому, щоб дати «життя» третій гідромашині, а за нею ще трьом, як це передбачено проектом «Завершення будівництва Ташлицької ГАЕС», необхідно створити нову, значно розширену водойму за рахунок… об’єднання  верхньої водойми ГАЕС з більшою частиною Ташлицького ставка-охолоджувача енергоблоків ЮУ АЕС.

Це ніяк не узгоджується з  висновками екологічної експертизи 1989 року, коли, ще за Радянського Союзу, було заборонено прямоточний зв’язок ставка – охолоджувача енергоблоків АЕС з Південним Бугом. Навіть генпроектувальник, на основі експертизи, підготував проект роботи Ташлицької ГАЕС на відокремлених водоймах, без гідравлічного зв’язку зі ставком-охолоджувачем та річкою.

Однак область вирішила в інший спосіб сприяти будівництву ГАЕС і дозволила енергетикам використовувати в якості нижньої водойми Олександрівське водосховище при НПР-14,7 мБс., знехтувавши висновками державної експертизи. Зараз для забезпечення завершення будівництва Ташлицької ГАЕС енергетики прагнуть вдруге знехтувати експертизою і забезпечити гідравлічний зв’язок частини ставка – охолоджувача  з верхньою водоймою ГАЕС. Таким чином через гідроагрегати акумулюючої станції відбудеться «грандіозна продувка» Ташлика в Олександрівське водосховище.  Як це вплине на довкілля,  на водосховище, на людей, на зрошувальні і комунальні системи Миколаївщини – невідомо.

Перед тим, як розглядати шляхи реалізації проекту підвищення рівня Олександрівського водосховища до НПР-20,7 м, важливо дізнатись про вплив на довкілля Побужжя і водосховище  не тільки двох діючих, а й наступних агрегатів Ташлицької ГАЕС.

До речі,  у грудні 2016 року  ВП «Южно-Українська АЕС» уклала угоду через систему «PROZORO»  з державним підприємством «Спеціалізована державна експертна організація – Центральна служба Укрдержбудекспертизи» на експертизу проекту “Добудова Ташлицької ГАЕС” (Виконання експертизи проекту «Завершення будівництва Ташлицької ГАЕС. Введення гідроагрегатів № 3-6. Корегування уточненого проекту»). Згідно з договором на більше 1 млн. грн., експертиза мала закінчитись 30 березня 2017 року. Про результати експертизи не пишуть відомчі ЗМІ і не говорять спеціалісти ЮУ АЕС на громадських слуханнях. Але ж матеріали цієї експертизи були б вагомими факторами «за» чи «проти» проекту -20,7.

Взагалі, жителі Побужжя хочуть почути правду про подальші плани розбудови Южно-Українського енергетичного комплексу. Це стане  можливим тільки тоді, коли про екологічні наслідки говоритимуть не замовники будівництва чи генеральні проектувальники, а члени незалежної державної експертизи у складі знаних у суспільстві вчених, народних депутатів, спеціалістів екологічних і природозахисних організацій,  представників побузьких громад, місцевих екологів та очільників Мінприроди України.

Анатолій  НЕНЬКО.