ЛИСТАЯ СТАРЫЕ АРХИВЫ-2 Книжная полка НГ

Наши домашние архивы хранят события минувших лет, которые актуальны и сейчас, спустя  20 лет. Вниманию читателей – подборка материалов о том, как в Николаевской области решалась проблема «быть или не быть» Ташлыкской ГАЭС.  Сейчас всем известно: гидроаккумулирующая станция работает, на высоком уровне в государстве поставлен вопрос  планомерного увеличения ее мощности и поднятия уровня Александровского водохранилища до НПУ-20,7 м. Но до сих пор не все однозначно в дальнейшей судьбе ГАЭС и Александровского водохранилища…

 «Ташлыкская ГАЭС. Ее история по документам и фактам»

Под таким названием Николаевская областная экологическая организация «Зелений світ» в 1996 году распространила среди своих сторонников и населения области пресс-релиз, посвященный экологическим проблемам строительства объектов Южно-Украинского энергокомплекса.

В  печатном буклете, в частности, отмечалось, что  строительство ведется «под грифом секретности, без проведения экологической экспертизы, без оценки возможных последствий для окружающей  среды и местного населения».  Такое заявление привело к повышенному интересу населения к строительству, люди заинтересовались происхождением проекта, результатами его реализации и возможными побочными эффектами.

Призывы николаевских экологов поддержали многие жители Побужья. И, таким образом, в 1988 году возникло экологическое движение в защиту Южного Буга, с требованием проведения государственной экологической экспертизы проекта Южно-Украинского энергетического комплекса.

Общественный протест «Нет – строительству Александровского и Константиновского водохранилищ! Нет – строительству 4-го энергоблока ЮУ АЭС!» в 1988 году собрал 210 тысяч подписей, а в 1990 году – 250 тысяч.  Николаевские экологи подключили к своему движению депутатов Верховного Совета СССР, возили списки с подписями в Москву, добивались проведения первой в СССР государственной экологической экспертизы проекта ЮУ ЭК.

Экспертизу проводило Госкомприроды СССР в 1988-1989 гг. с участием 56 ученых различных специальностей. Принятым документом госэкспертиза абсолютно и однозначно запретила строительство Константиновской ГАЭС с одноименным русловым водохранилищем; установила несостоятельность проекта Ташлыкской ГАЭС – как экономическую (в проекте убедительные экономические обоснования практически отсутствовали), так и экологическую (состояние реки Южный Буг уже тогда было отмечено как критическое, поэтому экспертизой была запрещена прямоточная связь водоема-охладителя АЭС с рекой).

Госэкспертиза проекта ЮУ ЭК 1989 года запретила строительство Ташлыкской ГАЭС по утвержденному ранее проекту. Судьба Александровского водохранилища была оставлена на усмотрение Николаевской области, так как до начала строительства ЮУ АЭС там располагалось небольшое водохранилище хозяйственного назначения с маломощной ГЭС. Учитывая интересы энергетиков, Госэкспертиза разрешила переработать проект Ташлыкской ГАЭС с уменьшением мощности (три агрегата вместо десяти по проекту) без прямоточной связи с рекой, т.е. без использования Александровского водохранилища. Для обеспечения работы ГАЭС энергетики обещали использовать только имевшиеся небольшие котлованы для верхнего и нижнего водоемов, не связанных ни с водоемом-охладителем конденсаторов ЮУ АЭС, ни с рекой Южный Буг. В таком усеченном варианте следовало переработать проект Ташлыкской ГАЭС, после чего провести его дополнительную экологическую экспертизу.

Переработанный проект Ташлыкской ГАЭС был представлен общественности в 1991 году. Он содержал не один, а несколько вариантов окончания  строительства  ТГАЭС. Первый вариант – на три гидроагрегата, без использования Александровского водохранилища – соответствовал выводам Госэкспертизы 1989 года, был весьма затратный и не решал проблемы пиковых нагрузок, так как три гидроагрегата могли работать всего 15 минут в течение суток.

Остальные варианты окончания строительства ТГАЭС (на 3, 6 и 10 агрегатов) были с использованием Александровского водохранилища, с увеличением верхнего водоема ГАЭС путем устройства новой плотины с отсечением части водоема-охладителя АЭС. Хотя это недопустимо, т.к. существующий объем водоема-охладителя рассчитан на два блока и обеспечивает работу трех энергоблоков АЭС только в зимний период.

Государственная экологическая экспертиза переработанного проекта Ташлыкской ГАЭС, проведенная в 1993 году с участием местных ученых и экологической общественности, установила отсутствие новых технических решений в проекте, подтвердила экономическую несостоятельность и экологическую опасность проекта, подтвердила также недопустимость использования Александровского водохранилища в качестве технического водоема Ташлыкской ГАЭС.

Две негативные госэкспертизы не убедили атомщиков в необходимости бережного отношения к природе, в необходимости применить другие способы компенсации пиковых нагрузок, которые были предложены местными учеными. Наиболее простыми и эффективными из них, отмечается в пресс-релизе, являются введение различных тарифов за оплату электроэнергии в дневное и ночное время суток, работа с потребителями с целью регулирования энергопотребления, а также применение маневренных газотурбинных электростанций.

Если в 1989 году в гранитной скале, которая красочно возвышалась над Южным Бугом, взрывами были пробиты только штольни для спуска воды, теперь панорама стройки стала полномасштабной, практически смонтированы уже три агрегата. И это при отсутствии официального финансирования и разрешения на строительство. Неоднократные попытки  общественности остановить незаконное строительство успешно блокировалось атомщиками, к сожалению, всегда находились государственные чиновники, помогавшие им.

В 1996 году атомное ведомство вновь поднимает вопрос о необходимости ввода в строй Ташлыкской ГАЭС. В областной газете «Южная правда» появилась серия статей, рекламирующих Ташлыкскую ГАЭС, публиковались положительные  заключения отдельных ученых и специалистов. Нашли даже таких экспертов, которые рекомендовали осуществить именно прямоточную связь водоема-охладителя АЭС и реки Южный Буг.

В последней, третьей Государственной экспертизе 1996 года, отмечено, что переработанный проект Ташлыкской ГАЭС не вписывается в правовое поле Украины, нарушает действующие законы Украины – «Об охране окружающей природной среды», «О природно-заповедном фонде», «О животном мире», «Положение о Красной книге Украины», «Водный кодекс», «Земельный Кодекс». Статья 82 «Водного кодекса», с целью сохранения гидрологического и санитарного состояния рек, однозначно запрещает сооружать водохранилища в их бассейне общим объемом, превышающим сток в расчетный маловодный год. Для Южного Буга объем зарегулированности уже сейчас составляет 1,6 млрд. куб. м., тогда как сток маловодного расчетного года составляет 1,3 млрд. куб. м., уже теперь, без заполнения Александровского водохранилища, зарегулированность превышает допустимую величину.

Не отменены и действуют до настоящего времени, принятые после экспертизы 1989 года, решения 3-й и 18-й сессии Николаевского областного совета народных депутатов 21-го созыва, соответственно, от 16.10.90 г., «Об остановке строительства Ташлыкской ГАЭС» и «О незаполнении Александровского водохранилища», от 13.10.93 г. «О перепрофилировании объектов Ташлыкской ГАЭС».

Неизменность позиции области подтверждена письмами за подписью руководителей практически всех существующих в области партий и общественных движений, направленными  в адрес Президента Украины, Председателя Верховного Совета Украины, Премьер-министра Украины, Министра охраны окружающей природной среды и ядерной безопасности.

Пресс-релиз «Зеленого світу» 1996 года получили  первичные организации экологической ассоциации, активисты борьбы с АЭС, партийные и общественные организации. Печатная продукция распространялась на митингах и собраниях, которые организовывали представители  экологической ассоциации.

Николаевская альтернатива  Ташлыкской ГАЭС предполагала внедрение

 системы газотурбинных электрических станций.

Их производство только начали осваивать на николаевских ПО «Заря» и СПБ «Машпроект»  в содружестве с АТ «Моторсич» и ЗМКБ «Прогресс» (Запорожье),  КРТЗ «Восход» и КБ «Энергия» (Кривой Рог), ПО «Турбоатом» и «Электротяжмаш» (г. Харьков). Проектные разработки николаевских ученых были одобрены Кабинетом Министров, рядом научно-технических советов Минэнерго и другими организациями системы ТЭК. Проект альтернативной ГАЭС газотурбинной электростанции (ГТЭС) в октябре 2002 года на общественных слушаниях представил представитель  предприятий «Заря» – «Машпроект», кандидат технических наук, доцент, лауреат государственной премии СССР В. Я. Григоренко.

Пропозиція В.Я. Григоренка «Обгрунтування та розрахунки збитковості добудови та функціонування Ташлицької ГАЕС» була побудована на порівнянні технічних характеристик ГАЕС та ГТЕС і витратах коштів на їх будівництво. Зокрема порівнювався ККД  проекту Ташлицької ГАЕС і газотурбінної альтернативи: «ГТЕС має корисний коефіцієнт використання енергії палива  близько 97% в зв’язку з тим, що вихлопна теплова енергія низько потенційна  і яка практично не піддається утилізації…». З іншого боку: «ГАЕС, використовуючи електроенергію із об’єднаної енергосистеми, повертає електроенергію в ОЕСУ всього 28%, а 72% електроенергії використовує на власні потреби».

Фахівці – енергетики доводили, що ці показники ГТЕС і ГАЕС важко порівнювати, зважаючи на відмінність  способу отримання електроенергії. Тим більше, що для  роботи газотурбінних агрегатів потрібно підвести цілий газопровід, а  цей енергоносій в наших краях – в ціні. З іншого боку ГАЕС працює завдяки перепаду рівня двох водосховищ, коли використовується дешева нічна електроенергія для підняття води у верхню водойму, а вранці, за рахунок скиду з верхнього – у нижнє водосховище, виробляється дорога електроенергія.

В.Я. Григоренко намагався за допомогою математичних розрахунків довести, що «збитки для України будуть в 2 рази  більші (120 млн. доларів США на рік), якщо добудувати ТГАЕС у 2008 році на 6 гідроагрегатів, як це передбачено розпорядженням Кабміну України»,  у порівнянні зі спорудженням рівноцінних потужностей на ГТЕС.

Однак підтримки ця ініціатива не отримала через те, що проект газотурбінної станції був розроблений лише в чернетках, а промислові, вже діючі газотурбінні установки, які використовувались на газоперекачувальних станціях, на кораблях ВМС та на промислових майданчиках потужних виробництв, не могли служити альтернативою потужній ГАЕС, проект якої вже знайшов свою реалізацію і пройшов державну екологічну експертизу.

ДОЛЯ ГАЕС ВИРІШУВАЛАСЬ НА ДЕРЖАВНОМУ РІВНІ

Лист Державного комітету України по водному господарству «Про розгляд уточненого проекту Ташлицької ГАЕС» від 27 листопада 1996 року.

Голова комітету В. Хорєв повідомляв голову Держкоматому України В. Чеброва та Мінекономіки про те, що на виконання рішення  наради у Прем’єр-міністра України П.І. Лазаренка від 31 жовтня 1996 року щодо завершення екологічної експертизи доопрацьованого проекту Ташлицької гідроакумулюючої електростанції розглянув додаткові роз’яснення та матеріали зі складу уточненого проекту Ташлицької ГАЕС. Він повідомив, що: «Експертна комісія прийшла до висновку про доцільність завершення будівництва Ташлицької ГАЕС на 3 агрегати при  НПР Олександрівського водосховища – 16,0 м». Але: «Даний висновок державної експертизи не може розглядатися, як остаточний, так як не вирішує основні питання – водозабезпеченості енергокомплексу, безпечне використання та охорону вод в нижній течії Південного Бугу».

Також відзначалось: «Запропонований Держкоматомом та Укргідропроектом варіант підвищення НПР Олександрівського водосховища до 20,7 м може дещо зняти напругу в водозабезпеченні цього регіону, хоча і протирічить статті 82 Водного кодексу України про регулювання стоку р. Південний Буг…

…Висновки наукових досліджень свідчать, що екологічно допустимі санітарні попуски в нижній б’єф Олександрівського водосховища повинні бути не нижче 17,0 куб. в секунду. Такі попуски ( 95% забезпеченості)  в маловодні роки можуть бути гарантовані лише при заповненні Олександрівського водосховища до НПР-20,7 м. Отже, такий варіант заповнення водосховища передбачає найбільш безпечне використання водних ресурсів р. Південний Буг у цьому регіоні в разі завершення будівництва Ташлицької ГАЕС».

* * *

У квітні 1997 року заступник голови Державного комітету України по водному господарству  К. Алієв направив листа на адресу Мінекобезпеки та Укргідропроекту «На виконання рішення наради у Державного міністра України Мінченка А.К. від 15 лютого 1997 року», в якому відзначалось:

– При розгляді уточненого проекту Ташлицької ГАЕС Держводгосп  основною умовою продовження її будівництва ставив необхідність збільшення загального об’єму Олександрівського водосховища, підвищення його нормального підпірного рівня до 20,7 м. Така вимога обґрунтована водогосподарським балансом, згідно з яким буде забезпечено об’єм для роботи ГАЕС, безповоротне водоспоживання Південно-Української АЕС, об’єм для потреб водогосподарського комплексу, а також санітарно-екологічні попуски в нижній б’єф Олександрівського водосховища.

Держводгосп розглянув також висновки Укргідропроекту та Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту щодо впливу Олександрівського водосховища на стік р. Південний Буг і вважає за можливе погодитися з тим, що стаття 82 Водного кодексу України в цьому випадку не порушується. На їх думку, правильним є врахування не загального, а корисного обсягу зарегульованого стоку, щорічне спрацювання та поповнення якого впливає на гідрологічний, гідробіологічний та санітарний стан річки Південний Буг.

Таким чином, щоб позитивно вирішити проблему закінчення будівництва Ташлицької ГАЕС (готовність першої черги становить 80%) і не порушити статтю 82 Водного кодексу України, необхідно:

  1. Побудувати Олександрівське водосховище з відміткою нормального підпірного рівня 20,7 м і заповнити його тільки у середній по водності рік в період проходження весняної повені.
  2. У маловодні роки обов’язково погоджувати режим роботи водосховища з Держводгоспом.

3.Організувати моніторинг навколишнього середовища по всіх параметрах, що пов’язані з наслідками будівництва та експлуатації  ТГАЕС, розробити інформаційну систему управління водогосподарським комплексом нижньої течії р. Південний Буг (АСУ-Південний Буг) та правила експлуатації Ташлицького та Олександрівського водосховищ.

Просимо врахувати висновки Держводгоспу при проведенні Мінекобезпеки остаточної експертизи переробленого проекту Ташлицької ГАЕС.

Директор Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, академік К.М. Ситник та куратор Червоної книги України (рослини), професор В.В. Заверуха повідомляли свої висновки стосовно матеріалів переробленого проекту Ташлицької ГАЕС Міністерству охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України:

  1. В зоні впливу Ташлицької ГАЕС в комплексі з Олександрівським водосховищем знаходиться місце зростання 47 судинних рослин, що мають нозологічний статус. З них 24 занесені в друге видання «Червоної книги України», 20 – в регіональний нозологічний кадастр Миколаївської області та 4 – в Європейський червоний список рослин та тварин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі.
  2. Встановлено, що при реалізації проекту Олександрівського водосховища до позначки 16 м буде спричинено прямий або побічний негативний вплив на популяцію 20 раритетних видів квіткових рослин. Проте жоден з видів, як біологічна окремість, не загине. Крім того в межах зони впливу запроектованого Олександрівського водосховища відсутні рослини, ареали яких не виходять за її межі. Навіть вузько ендемічні рослини, крім популяції в зоні впливу ТГАЕС, мають цілий ряд локалітетів життєздатних популяцій в межах Гранітно-степового Побужжя і, зокрема, в межах заповідних об’єктів Миколаївщини, що мають різний созологічний статус.
  3. Реалізація проекту створення ТГАЕС, безперечно, нанесе негативний вплив на рослинний світ цього регіону. Проте найцінніші, з наукової точки зору, флорокомплекси, степовий та гранітний, де зосереджена переважна більшість раритетних видів, не зазнають безпосереднього суттєвого негативного впливу при створенні Олександрівського водосховища і збережуть свій фіто- і флорогенофонд.
  4. Негативні наслідки щодо раритетного фітогенофонду зони впливу ТГАЕС можна значно зменшити шляхом репатріації окремих рідкісних видів зони затоплення в заповідні об’єкти, що мають подібні екологічні умови, а також шляхом пошуку та заповідання місцезростань популяцій раритетних видів, в межах Миколаївської області, яким буде нанесена шкода при реалізації проекту ТГАЕС. Аналогічні роботи проводились в 1993-1994 рр. співробітниками Інституту, які створили ряд штучних популяцій смілки бузької в заповідних об’єктах Актового та Петропавлівки шляхом пересіву насіннєвого матеріалу з зони затоплення водосховища, також створили на території Миколаївської області 21 заповідний об’єкт для репрезентації раритетних видів. Проте відмова у фінансуванні протягом 1994, 1995 та 1996 років з боку  ВО «ПУ АЕС» призупинила ці роботи.
  5. Інститут ботаніки розглядає Гранітно-степове Побужжя як унікальну фітосистему, що за своїм біорізноманіттям та раритетним флорофондом не має аналогів в Україні, і яка потребує пильної уваги як науковців, так і природоохоронних організацій, зокрема, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України. Інститут ботаніки вважає за необхідне створити для збереження біо- та ландшафтного різноманіття в межах Гранітно-степового Побужжя національний парк, або заповідник, завершити роботу репатріації з зони затоплення окремих раритетних видів, провести в межах Миколаївської області нових місцезростань раритетних видів, популяціям яких буде нанесено збитки при реалізації проекту, та створити ряд заповідних об’єктів різного созологічного статусу.
  6. Інститут ботаніки, враховуючи результати наукових досліджень співробітників інституту в 1991-1994 рр. в зоні впливу Олександрівського водосховища, розроблених та частково реалізованих заходів по зменшенню негативних наслідків на раритетний флоро – фонд вважає за можливе реалізацію переробленого проекту ТГАЕС з заповненням Олександрівського водосховища до позначки 16 м з врахуванням пропозицій стосовно пункта 5.

Миколаївське обласне управління земельних ресурсів 2 червня 1998 року листом повідомило Держкомзем України про вирішення земельних питань щодо ділянок, які мають бути затоплені в разі заповнення Олександрівського водосховища.

На підставі розробленого у 1980 році Українським відділенням проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Гідропроект» проекту Олександрівського та Прибузького водосховищ Миколаївським філіалом інституту землеустрою виготовлено проект відведення земель Південно-Українській атомній електростанції, який затверджено розпорядженням Ради Міністрів УРСР 25.12.85 р. за №734-р.

Згідно з проектом, відведенням передбачено, що Олександрівське водосховище буде входити до складу Південноукраїнського енергокомплексу і розташоване в межах трьох районів: Арбузинського, Вознесенського та Доманівського, загальною площею під зону затоплення та переробки берегів – 1176,4 га (без урахування площі під Прибузьке водосховище).

Державні акти на право постійного користування видано ПУ АЕС у 1986 році на площу 1176,4 га: Арбузинський район -107,3га; Вознесенський район -513,9 га; Доманівський район – 555,9 га.

Підготовчі роботи, згідно з проектом щодо затоплення водосховища, передбачали:

У Вознесенському районі – переселення із зони затоплення жителів с. Кременчук, частини смт. Олександрівка, перенесення будівель і споруд Олександрівського кар’єру тресту «Укрводзалізобетон», перенесення колгоспних будівель та споруд, зняття родючого шару грунту – 367,7 га, в тому числі, ріллі-154,9 га, пасовищ -192,6, присадибних ділянок – 20,2 га і поліпшення малопродуктивних угідь суміжних господарств;

У Доманівському районі – перенесення колгоспних будівель та споруд, зняття родючого шару грунту на 258,4 га, з них ріллі – 155,6, пасовищ 97,9 га, присадибних ділянок – 5,5 га і поліпшення малопродуктивних угідь суміжних господарств;

У Арбузинському районі – зняття родючого грунту з 14,8 га пасовищ і поліпшення малопродуктивних угідь суміжних господарств, перенесення колгоспних будівель і споруд.

Перелічений обсяг робіт у всіх районах було виконано у 1989 році, але 16.10.90 р. сесія Миколаївської обласної ради прийняла рішення про заборону заповнення Олександрівського водосховища.

* * *

У 1997 році АЕС розпочала роботи по очищенню ложа водосховища від порослі дерево-чагарникової рослинності, але за ці дії Миколаївським обласним управлінням Мінекобезпеки було накладено штраф  розміром в 60 тис. грн., який було стягнуто через арбітражний суд, а корчування призупинено. До 80,0 га (Вознесенський, Доманівський райони) залишаються під дерево-чагарниковою рослинністю. Товщина дерев’янистої порослі 3-10 см.

На виконання п.6 постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу», ПУ АЕС необхідно переоформити право постійного користування на земельні ділянки під водосховище в термін до 01.01 2000 р., як такі, що були надані до введення в дію земельного кодексу 1991 року.

27 вересня 2001 року у Миколаєві відбулись громадські слухання про хід будівництва пускового комплексу та можливості реалізації Уточненого проекту Ташлицької ГАЕС із заповненням Олександрівського водосховища.

На громадських слуханях було розглянуто весь комплекс питань, пов’язаних з добудовою Ташлицької ГАЕС. Прибічникам і противникам цього проекту була надана можливість навести відповідні аргументи в повному обсязі.

Аналіз наведених аргументів дозволив зробити висновок, що ряд питань, пов’язаних із завершенням будівництва Ташлицької ГАЕС в обсязі Уточненого проекту, потребують додаткового опрацювання та висвітлення, а саме:

  1. Треба однозначно встановити, яким є обсяг добудови Ташлицької ГАЕС за Уточненим проектом: 3 чи 6 агрегатів?
  2. Який ККД ТГАЕС. Його порівняння з газотурбінною станцією.
  3. Уточнити, як будуть виконуватись вимоги ст.82 Водного кодексу України при заповненні Олександрівського водосховища до НПР вище 8 м.
  4. Відповідність фактичного землекористування ВО ПУ АЕС юридично дозволеному. Ув’язка цього землекористування з перспективою розвитку регіонального ландшафтного парку «Гранітно-степове Побужжя».
  5. Рибопропускний канал Олександрівського водосховища. Наявність проекту, ефективність, узгодження, в т.ч. екологічна експертиза.
  6. Характеристика режиму експлуатації Олександрівського водосховища з врахуванням рівня його заповнення.
  7. Регулювання стоку в меженний період. Розрахунок збільшення санітарного попуску.
  8. Підготовка ложа Олександрівського водосховища, заходи боротьби з карантинними бур’янами.
  9. Проблема острова Гардовий. Визначення заходів з охорони.
  10. Строки виконання археологічних робіт.
  11. Компенсаційні заходи. Повнота забезпечення, стадія виконання.
  12. Врахування перспектив перетворення РЛП «Гранітно-степове Побужжя» у національний природний парк.
  13. Створення системи спостережень за сейсмоактивністю.
  14. Причини коливання вмісту тритію в Ташлицькому водосховищі.
  15. Юридична обґрунтованість виводу земель природно-заповідного фонду за рахунок введення нових територій ПЗФ.
  16. Щодо переробки та коригування Уточненого проекту у відповідності до «Норм радіаційної безпеки в Україні» (НРБУ-97).

Зазначалось, що з названих  питань доцільно звернутися до Мінпаливенерго, Мінекоресурсів, Держкомводгоспу та НАН України з пропозицією розглянути ці питання  та надати відповідні обґрунтування відповіді, які будуть доведені до населення області.

За повідомленням департаменту «Укрдержрибгоспу» МАПУ до регулювання стоку річки Південний Буг в акваторії  майбутнього Олександрівського водосховища визначалось 76 видів риб, а після часткового заповнення їх кількість зменшилась до 50. Щорічні втрати риби в річці, лимані та північно-західній частині Чорного моря складають 21 тисячу центнерів товарної продукції.

Анатолий Ненько.

(Продолжение следует)

Show Buttons
Hide Buttons