ЗВАЖИТИ ВСІ «ЗА» І «ПРОТИ» Книжная полка НГ

На державному, науковому, громадському рівнях  продовжується обговорення  рішення НАЕК «Енергоатом» і її структурного підрозділу ВП «Южно-Українська АЕС» про підвищення рівня Олександрівського водосховища до НПР – 20,7 м за балтійською системою. На «круглих столах», у повідомленнях телебачення, радіо і в пресі висловлюються різні точки зору до планів енергетичного відомства в черговий раз «загнуздати» норовитий Південний Буг. Звичайно, Україна потребує енергетичної незалежності, однак досягати цього бажано, як кажуть, «з відкритим забралом», з абсолютною правдою про наступні кроки по нарощуванню потужностей на об’єктах Южно-Українського енергокомплексу.

«Новый Город» вже неодноразово розміщував на своїх інтернет-ресурсах різні висловлювання стосовно пропозицій щодо здійснення проекту-20,7. Здебільшого вони носили негативне ставлення до підвищення Олександрівського водосховища до рівня НПР-20,7м.  Наших респондентів цікавили наступні питання:

  1. «Чому планується граничний рівень 20,7, якщо керівники ЮУ АЕС говорять, що для роботи Ташлицької ГАЕС достатньо рівня 16,0?»;
  2. «Чому замовчується вплив на Олександрівське водосховище пуску третього агрегату ТГАЕС?». Як відомо, щоб запустити третій гідроагрегат, потрібно «перекроїти» Ташлицький ставок-охолоджувач і злити з відокремленої частини більше 10 млн. кубометрів «ташлицького бульйону»;
  3. «Чому віз ставлять попереду коня, не завершивши виконання «Уточненного проекту Ташлицької ГАЕС» (про три агрегати), розгорнули дискусію навколо проекту «Завершення будівництва Ташлицької ГАЕС» ( про шість агрегатів)?;
  4. Для об’єктивної дискусії необхідні «свіжі» дані і серед них: погодження районів і міст на підвищення рівня Олександрівського водосховища до НПР-20,7 і рішення Миколаївської обласної ради стосовно виконання цього проекту, яка і визначає доцільність і необхідність черегового підвищення водосховища до визначеного рівня. На жаль, в документах Оцінки впливу на навколишнє середовище проекту -20,7 є відповідне погодження очільників рад Арбузинського, Доманівського, Вознесенського районів і міста Южноукраїнськ ще минулого скликання, так званної «злочинної влади». Чи не доцільно обновити ці дані вже з позиції сучасних реалій?

Ще чимало питань хвилюють жителів Побужжя. Відповіді на окремі з них ви знайдете, шановні читачі, у запропонованому вашій увазі, з мережі Інтернет, монографії під заголовком «Вплив будівництва та експлуатації Ташлицької ГАЕС на навколишнє середовище», авторами якої стали головний інженер проекту Ю.О. Ландау та головний еколог «Укргідропроекту» В.І. Севастьянов.

В публікації наводиться стисла історична довідка про проектування та будівництво Ташлицької гідроакумулюючої електростанції (ГАЕС) на р. П. Буг, прогноз впливу її будівництва та експлуатації на навколишнє середовище, заходи по зменшенню негативного впливу, компенсації деяких невідворотних втрат та моніторингу довкілля.

Ландау Ю.О., Севастьянов В.І., Укргідропроект, м. Харків

Вплив будівництва та експлуатації Ташлицької ГАЕС

на навколишнє середовище

Ташлицька гідроакумулююча електростанція (ГАЕС) розташована в Миколаївській області, на річці Південний Буг, поряд з Південно-Українською АЕС (ПУ АЕС).

Проект гідроенергетичних об’єктів Південно-Українського енергокомплексу (ПУЕК), куди входила Ташлицька ГАЕС, загальною потужністю 2,2 млн. кВт, був розроблений інститутом “Укргідропроект” в 1980 р. згідно з постановою Ради Міністрів України від 02.12.1971 р. № 585 і погоджений, відповідно до діючих вимог, з Миколаївським облвиконкомом, зацікавленими міністерствами, відомствами та Радою Міністрів України.

Проектом передбачалась спільна експлуатація гідроенергетичних об’єктів і АЕС у складі енергокомплексу. Охолодження першої черги АЕС потужністю 2000 МВт базувалось на Ташлицькому водосховищі на балці Ташлик. Розширення АЕС до потужності 4000 МВт передбачалось у складі ПУ ЕК, з участю в охолодженні теплих вод трьох водосховищ: Ташлицького, Олександрівського і Костянтинівського.

Будівництво гідроенергетичних об’єктів ПУЕК почалось у 1981 році. У зв’язку з підвищенням вимог до екологічного обгрунтування будівництва об’єктів енергетики, в 1988-1989 рр. була проведена державна екологічна експертиза проекту ПУЕК. Постановою Ради Міністрів УРСР від 26.10.1989 р. № 271 за результатами цієї експертизи було вирішено припинити будівництво Костянтинівського водосховища і Костянтинівської ГЕС-ГАЕС, завершити будівництво Олександрівського водосховища в обсязі, передбаченому в проекті, і Ташлицької ГАЕС у складі трьох агрегатів, буді вництво інших агрегатів цієї станції законсервувати, розробити Уточнений проект Та- шлицької ГАЕС.

Станом на 01.05.1991 р. готовність пускового комплексу Ташлицької ГАЕС склала приблизно 80%. З 1991 року на будівництві виконувались роботи з консервації недобудованих споруд. Інститутом “Укргідропроект” був розроблений уточнений проект Ташлицької ГАЕС.

Ташлицька ГАЕС потрібна для покращення структури генеруючих потужностей в об’єднаній енергосистемі (ОЕС) України, створення аварійного і частотного резервів в умовах дефіциту газу і мазуту. Світовий досвід свідчить, що ГАЕС є ефективним засобом регулювання графіка навантаження в енергосистемах, де переважають АЕС і ТЕС. В умовах дефіциту маневрових потужностей в південній частині ОЕС України Ташлицька ГАЕС забезпечуватиме:

– покриття пікових навантажень;

– заповнення нічних провалів для стабільної роботи з постійною потужністю в першу чергу ПУ АЕС;

– створення надійного високоманевреного аварійного і частотного резерву енергосистеми;

– виконання функцій додаткового резерву і підвищення безпеки ПУ АЕС у випадку аварійних ситуацій.

Крім того, ГАЕС має низку переваг, які підвищують стійкість енергосистеми і мають якісний характер. Уточненим проектом Ташлицької ГАЕС передбачений ряд технічних рішень, які відрізняються від проекту гідроенергетичних об’єктів ПУЕК (1980 р.):

– виключене будівництво Костянтинівської ГЕС-ГАЕС і Костянтинівського водосховища;

– виключений прямий гідравлічний зв’язок системи охолодження АЕС (Ташлицького водосховища-охолоджувача) з верхнім басейном ГАЕС і річкою П. Буг, завдяки чому забезпечується виконання всіх вимог чинного природоохоронного законодавства (внаслідок виключення прямотоку). Екосистеми Олександрівського водосховища і р. П. Буг будуть функціонувати в умовах природних температур і не будуть мати негативного впливу скидних теплих вод;

– внаслідок виключення Костянтинівської ГЕС-ГАЕС і зменшення кількості агрегатів на Ташлицькій ГАЕС добові коливання рівня води Олександрівського водосховища набагато зменшуються, порівнюючи з проектом 1980 р., що буде більш сприятливим для водних екосистем;

– передбачена реконструкція будівельного каналу на Олександрівському гідровузлі і влаштування рибопропускної споруди для проходу плідників до вищерозташованих нерестовищ і для скочування молоді;

– на підставі додаткових досліджень за рахунок модернізації гідромашин знижується на 1,0 м рівень мертвого об’єму (РМО) Олександрівського водосховища, що є важливим природоохоронним заходом, оскільки дозволяє зменшити зону затоплення і, таким чином, скоротити втрати рослинного і тваринного світу.

Розробка розділу ОВНС (оцінки впливу на навколишнє середовище) уточненого проекту здійснювалась згідно з комплексною програмою досліджень, погодженою з Держкомітетом України з охорони природи (листи №7-8-1-179 від 05.1990 р. та № 7-8-1- 1680 від 22.01.1990 р.) і Академією наук України (№ черн/11 від 10.02.90 р.) з залученням провідних науково-дослідних і проектних інститутів системи Академії наук, Міністерства охорони здоров’я, Держкомприроди та ін.

Миколаївська обласна рада рішенням від 18.03.94 р. № 27 створила в каньйоні р. П. Буг вище Олександрівського водосховища регіональний ландшафтний парк “Гранітно-степове Побужжя”, а в 1995 р. розширила його межі, зокрема і за рахунок акваторії Олександрівського водосховища.

Державна екологічна експертиза уточненого проекту ТГАЕС здійснювалась протягом 1993-1998 рр., у результаті чого за цей період були отримані:

– позитивна оцінка уточненого проекту Держводгоспом України (від 01.04.97 р. №КА/21-91 і від 23.09.97 р. №КА/21-227);

– позитивна оцінка уточненого проекту Академією наук України (від 16.01.98 р. № 4/12);

– позитивна оцінка уточненого проекту державною санітарно-гігієнічною експертизою Міністерства охорони здоров’я України від 02.10.97 р. № 489.

Мінекобезпеки підготувало Висновки державної екологічної експертизи (30.04.98 р. № 9/2-1/2-3-430): “Враховуючи… однозначну позицію Національної академії наук України, позитивну оцінку проекту державною санітарно- гігієнічною експертизою МОЗ України, точку зору Держводгоспу України, Мінекобезпеки України відзначає екологічну допусти- мість і можливість прийняття рішення щодо реалізації уточненого проекту Ташлицької ГАЕС“. При цьому були висунуті деякі умови введення ГАЕС в експлуатацію.

Українська державна інвестиційна експертиза підготувала Зведений комплексний висновок № 32 від 31.01.2002 р. щодо проекту завершення будівництва Ташлицької ГАЕС і рекомендувала його затвердити.

Кабінет Міністрів України розпорядженням від 17 червня 2002 р. № 342-р затвердив проект завершення будівництва Ташлицької ГАЕС і доручив: “3. Мінпаливенерго забезпечити поетапне введення в дію потужностей Ташлицької ГАЕС у складі 1-3 гідроагрегатів, а також з урахуванням досвіду експлуатації цих гідроагрегатів і результатів моніторингу навколи шнього природного середовища вирішити в установленому порядку питання про розконсервування 4-6 гідроагрегатів“.

В 2003 р. розблоковане останнє питання, яке заважало підняттю рівня Олександрівського водосховища – прийняті Рекомендації спільного засідання постійних комісій Миколаївської обласної ради про виключення зі складу регіонального ландшафтного пар- ку “Гранітно-Степове Побужжя” земель водного фонду, наданих у постійне користуван- ня ПУ АЕС для заповнення Олександрівського водосховища.

Склад споруд. Режим роботи

Відповідно до уточненого проекту до складу ТГАЕС входять:

– Ташлицька гідроакумулююча електростанція;

– верхнє водоймище станції, відокремлене греблею від водосховища-охолоджувача АЕС;

– Олександрівське водосховище на р. П. Буг (нижнє водоймище станції);

– Олександрівський гідровузол з ГЕС, яка працює в базисному режимі.

Після введення в експлуатацію пускового комплексу у складі двох агрегатів загальною потужністю 302 МВт на підвідному каналі і Олександрівському водосховищі, дослідження його впливу на довкілля та вичерпного обгрунтування наступних дій передбачається введення в експлуатацію 1-ї черги ТГАЕС. Три агрегати загальною потужністю 453 МВт будуть працювати на частині існуючого Ташлицького водосховища, відгородженій греблею від охолоджувача АЕС, і Олександрівському водосховищі.

Після дослідження впливу на довкілля введеної в експлуатацію 1-ї черги та вичерпного обгрунтування введення в експлуатацію 2-ї черги передбачається введення в експлуатацію 4, 5 та 6 агрегатів. При цьому у верхньому і нижньому водоймищах позначки НПР підвищуються, а корисний об’єм і виробіток електроенергії збільшуватимуться. Передбачається, що з огляду на складну водогосподарську обстановку в Миколаївській області рішення про можливість підвищення рівня Олександрівського водосховища вище 16,9 м (до 20,7 м) для створення водогосподарської ємності може бути прийняте лише компетентними органами Миколаївської області з врахуванням досвіду експлуатації перших черг ГАЕС і результатів моніторингу навколишнього природного середовища.

При експлуатації Олександрівського водосховища з НПР – 20,7 м під час весняної повені, окрім об’єму води для відшкодування втрат на випаровування з водосховищ ТГАЕС і додаткового водоспоживання АЕС (12 млн. м3 ), у водосховищі затримується об’єм води в розмірі 46 млн. м3 , який використовується для сезонного регулювання стоку р. П. Буг для потреб Миколаївської області.

Заповнена в повінь ємність може бути використана:

– для підвищення до розміру санітарного попуску 11,6 м3 /с (з забезпеченням роботи господарсько-питних водозаборів, недопущення погіршення екологічних умов та ін.) витрат води в річці нижче Олександрівського гідровузла в межень маловодних років;

– як надійний резерв води в надзвичайних умовах;

– для одержання додаткових витрат води 17 м3 /с в р. П. Буг протягом 10 місяців межені для покращення водогосподарського становища в області.

Проектом передбачено, що Олександрівське водосховище буде наповнюватися стоком р. П. Буг тільки в період 1-2 місяців основної хвилі весняної повені, а в інші 10-11 місяців витрати води, що притікають у водосховище, без будь-яких порушень (без зменшення стоку річки і внутрішньодобових коливань) будуть транзитом пропускатись у нижній б’єф Олександрівського гідровузла. Внутрішньодобовий режим рівнів Олександрівського водосховища залежить від режиму роботи і потужності ГАЕС.

Ташлицька ГАЕС, працюючи в турбінному режимі в період вечірнього максимуму навантаження, скидає воду через турбіни з верхнього водоймища в нижнє і виробляє “пікову” електроенергію. В період нічного провалу в графіку навантаження, коли в системі є надлишкова електроенергія, вода перекачується з нижнього водоймища в верхнє, споживаючи електроенергію.

Максимальні щодобові коливання рівня Олександрівського водосховища складають приблизно 1 метр.

Прогноз впливу будівництва та експлуатації ГАЕС на навколишнє середовище

Як верхнє, так і нижнє (Олександрівське) водосховища ГАЕС у всіх варіантах, розгля- нутих у проекті, відносяться до категорії невеликих (площа акваторії від 2 до 20 км2 ) або малих (площа акваторії менше 2 км2 ). Необхідно мати на увазі, що водосховища, створені на Дніпрі, мають набагато більшу акваторію і відносяться до категорії великих (100-500 км2 ) – Дніпровське (410 км2 ), або дуже великих (500 – 5000 км2 ) – Київське (922 км2 ), Канівське (675 км2 ), Кременчуцьке (2250 км2 ), Дніпродзержинське (567 км2 ), Каховське (2150 км2 ).

Звідси перший загальний висновок: вплив на довкілля водосховищ Ташлицької ГАЕС буде незрівнянно меншим порівняно з впливом багатьох дуже великих водосховищ, збудованих в Україні.

 Довідково: всього в Україні станом на 01.01.1989 р. збудовано 1087 водосховищ (в басейні П. Бугу – 192), з них об’ємом більше 10 млн. м3 – 110, а об’ємом більше 100 млн. м3 – 18.

Необхідно підкреслити, що при експлуатації ГАЕС виробництво “пікової” електроенергії відбувається без будь-якого викиду чи скиду забруднюючих речовин, що підтверджується порівнянням з альтернативним варіантом – піковою ТЕС на органічному паливі.

Ташлицька ГАЕС не є ядерною установкою або установкою для поводження з радіоактивними відходами, не використовує в технологічному циклі джерела іонізуючого випромінювання та будь-які інші ядерні або радіаційні технології.

Експлуатація ТГАЕС ніяк не пов’язана з системою охолодження конденсаторів турбін АЕС і тому, за визначенням експертної комісії державної екологічної експертизи уточненого проекту, Ташлицька ГАЕС “не несе відповідальності” за скидання продувочної води з Ташлицького водосховища – охолоджувача.

Інститут ядерних досліджень НАНУ зробив однозначний чіткий висновок (№ 942-8- Т31), що “радіологічні аспекти будівництва ГАЕС по будь-якому із запропонованих варіантів, при їх реалізації, не можуть слугувати лімітуючим фактором при комплексній оцінці можливих негативних наслідків впливу на людину”.

Земельні ресурси

При підвищенні рівня Олександрівського водосховища з 8,5 м до НПР 16,9 м площа додаткового затоплення складе 720 га, а при варіанті НПР 20,7 м – 870 га. Аналіз показав, що Олександрівське водосховище вигідно відрізняється від водосховищ Дніпровського каскаду як по середній глибині, так і по питомому затопленню території на 100 млн. м3 повного і корисного об’єму, причому ця різниця все збільшується при підвищенні рівня. Крім того, аналіз показав, що питоме затоплення водосховищ ГАЕС по показнику виробітку електроенергії набагато менше, ніж водосховищ ГЕС.

Завдяки розташуванню Олександрівського водосховища в каньйоні з крутими берегами підтоплення прилеглої території, тобто підняття рівня грунтових вод на глибину менше 2 м від поверхні, буде лише на вузькій прибережній смузі завширшки 25-50 м, яка призначається для створення захисних лісонасаджень. Втрата земельних угідь внаслідок переформування берегів буде мінімальною тому, що борти водосховища складені із кристалічних пород, а на ділянках з м’якими грунтами завдовжки 15 км вже виконано кріплення берегів (для НПР – 20,7 м).

Заходами по збереженню і раціональному використанню земельних ресурсів є також зняття родючого шару грунту з територій, які затоплюються, з землюванням малопродуктивних угідь на площі 1420 га і рекультивація тимчасово відведених земель на площі 150 га.

Якість води Олександрівське водосховище буде відзначатись інтенсивним перемішуванням всіх шарів води і активною її циркуляцією, відсутністю застійних явищ та високим насиченням всіх шарів води киснем, що суттєво відрізняє його від звичайних водосховищ.

Такий режим водосховища, характерний для ГАЕС, буде сприяти інтенсифікації процесів самоочищення і поліпшенню якості води, тобто гідрохімічні показники якості води, яка скидається в нижній б’єф Олександрівського гідровузла, будуть відрізнятися в кращий бік порівняно з показниками якості води, яка притікає в це водосховище з вищерозташованої ділянки річки. Таке становище підтверджується результатами досліджень якості води на водосховищах Загорської та ряду інших ГАЕС.

Вищеозначені особливості режиму будуть властиві як нижньому, так і верхньому водосховищам ГАЕС в усіх розглянутих варіантах. Пов’язані з роботою ГАЕС почергово в турбінному і насосному режимах гідродинамічні умови будуть негативно впливати на розвиток синьо-зелених водоростей – основних збудників “цвітіння” води, вегетація яких повинна бути мінімальною. Це також підтверджується результатами натурних спостережень на водосховищах Київської і ряду інших ГАЕС.

Якість води повинна покращитись внаслідок зняття родючого шару грунту в зоні затоплення, а також виконання протиерозійних лісомеліоративних і гідротехнічних заходів у водоохоронній зоні. Але необхідно підкреслити, що кардинальне покращення якості води як річки, так і водосховища можливе тільки в результаті виконання ком- плексу природоохоронних заходів на всій водозбірній території р. П. Буг вище Олександрівського водосховища.

Безпосередньо в межах Миколаївської області вище водосховищ ГАЕС необхідна очистка стічних вод із зосереджених джерел забруднення, найбільшим з яких є м. Первомайськ, а також упровадження зворотних систем водопостачання та удосконалення технології. Крім того, для очистки поверхневого стоку з водозбірної території необхідне створення захисних лісонасаджень, агротехнічні заходи: будівництво протиерозійних гідротехнічних споруд, упорядкування внесення добрив та отрутохімікатів і ін.

В кошторисі будівництва Ташлицької ГАЕС передбачені кошти на дольову участь в реконструкції та будівництві очисних споруд в м. Первомайську, на створення захисних лісонасаджень, протиерозійні заходи в водоохоронній зоні та ін. На Олександрівському гідровузлі вже виконані в затворах спеціальні бризкальні пристрої для додаткового насичення киснем в меженний період води, яка скидається в нижній б’єф, що буде також сприяти покращенню її якості.

За даними Наукового гігієнічного центру МОЗ України (лист № 286/647 від 21.05.93 р.), прогноз вмісту бактерій групи кишкової палички (БГКП) у воді Олександрівського во- досховища більш сприятливий, ніж в П. Бузі в незарегульованому режимі за рахунок більш інтенсивних процесів самоочищення в водосховищі.

Водогосподарська і санітарно-екологічна ситуація в басейні р. П. Буг є дуже складною. В меженні періоди маловодних років витрати річки можуть зменшуватись значно нижче необхідного санітарно-екологічного мінімуму (спостережені мінімальні витрати по водпосту Олександрівка складали 2,9 м3 /с – 24.02.56 р.; 5,0 м3 /с – 19.07.59 р.; 5,4 м3 /с – 29.07.63 р.), причому збільшення відбору води в верхній частині басейну р. П. Буг буде сприяти ще більшому зниженню меженних витрат. В такі періоди нестабільно будуть працювати навіть питні водозабори, а на тлі значного збільшення за останні десятиріччя скиду недостатньо очищених стічних вод непередбачено важкими будуть санітарно-епідеміологічна ситуація, а також наслідки для всієї екосистеми в пониззях П. Бугу.

В зв’язку з викладеним надзвичайно важливою є можливість здійснювати в меженні періоди маловодних років санітарний попуск з Олександрівського водосховища, гарантуючи його не нижче 11 м3 /с, що забезпечується при варіанті НПР – 20,7 м.

У Висновку санітарно-гігієнічної експертизи (від 02.10.97 р. № В-489) відзначено, що з гігієнічних позицій НПР – 20,7 м є найбільш вигідним, оскільки дозволяє стабілізувати санітарні скиди води в нижній б‘єф, що поліпшить санітарну ситуацію на річці.

Природоохоронні об’єкти

При Олександрівському водосховищі з НПР – 16,0-16,9 м виклинювання підпору буде приблизно на 1 км нижче водпосту Костянтинівка, тобто пороги вище цього водпосту зачіпатись не будуть, а пороги нижче смт Костянтинівка будуть затоплені частково. При підвищенні НПР до 20,7 м виклинювання підпору Олександрівського водосховища буде біля острова, поряд з яким розташована мала Костянтинівська ГЕС, тобто всі острови і пороги на р. П. Буг, розташовані нижче цієї ГЕС, будуть затоплені.

При підвищенні НПР Олександрівського водосховища буде частково затоплена пам’ятка природи “Скеля Кременчук”, що не викличе негативних наслідків.

Після коригування меж регіонального ландшафтного парку “Гранітно-Степове Побужжя” вплив підняття рівня Олександрівського водосховища на цей об’єкт буде відсутній.

Тваринний світ

За даними Інституту зоології НАНУ (звіт № 942-8-Т29), вплив створення Ташлицької ГАЕС на орнітофауну, малакофауну, фауну ссавців буде дуже незначним, причому одночасно як негативним, так і позитивним. Більше негативних змін при підвищенні рівня Олександрівського водосховища буде позначатись на ентомофауні та герпетофауні.

Інститут зоології НАНУ розробив рекомендації, які значно зменшують або компенсують можливу шкоду рідкісним видам тварин, і всі вони прийняті в проекті до виконання. Зокрема, для компенсації шкоди, яка завдається підвищенням рівня Олександрівського водосховища різним комахам, передбачена організація мережі ентомологічних заповідних ділянок на території РЛП “Гранітно – Степове Побужжя”.

Існуюче Олександрівське водосховище є найнижчою сходинкою Південно-Бузького каскаду водосховищ. Всього на П. Бузі і його притоках вище Олександрівського є ще 192 водосховища і біля 7 тисяч ставків. Греблі Олександрівського водосховища, збудованого в 1927 р., а також інших водосховищ стали однією з причин того, що прохідні і напівпрохідні види риб Дніпро-Бузького лиману опинились відрізаними від нерестовищ, розташованих в середній і верхній течії П. Бугу та його притоків, а запаси цінних прохідних і напівпрохідних риб в П. Бузі і Дніпро-Бузькому лимані виявились давно підірваними.

Якщо порівнювати вплив ГАЕС на ситуацію, що була до початку будівництва, тобто до 1982 року, то шкода від створення ГАЕС буде мінімальною, тому що якось погіршити стан, який існував на той період, ні водосховище, ні ГАЕС практично не могли. Більше того, створення в 1985 році будівельного каналу для пропускання витрат П. Бугу в обхід котловану греблі, що будувалась, а також греблі старої ГЕС дало можливість деяким прохідним видам риб підніматись для нересту вище по річці.

Збитки рибному господарству, визначені Українським НДІ рибного господарства, компенсуються реконструкцією будівельного каналу і будівництвом рибопропускної споруди в Олександрівському гідровузлі, створенням штучних нерестовищ для різних видів риб, будівництвом риборозплідника і товарного рибного господарства. Це дозволить покращити умови нересту і нагулу прохідних і напівпрохідних видів риб, підвищити вилов та інше.

Рослинний світ

Інститутом ботаніки НАНУ прогнозується прямий і опосередкований негативний вплив підвищення рівня Олександрівського водосховища на популяції 20 раритетних видів рослин. Однак жоден вид як біологічна окремішність не загине. Навіть вузькоендемічні рослини, крім популяцій в зоні впливу Олександрівського водосховища, мають низку локалітетів життєздатних популяцій в межах Гранітно-cтепового Побужжя, а також на території інших заповідних об’єктів Миколаївської області.

Найбільш цінні з наукової точки зору флорокомплекси, степовий та гранітний, де зосереджена переважна більшість раритетних видів, не зазнають безпосереднього істотного впливу від підвищення рівня водосховища і збережуть свій фіто- і флорогенофонд.

Інститут ботаніки НАНУ після 1991 р. провів декілька експедиційних виїздів у цей регіон, виявив низку місцезростань раритетних видів рослин, які зустрічаються в зоні впливу об’єктів ГАЕС, в багатьох місцях Миколаївської області і дав обгрунтування для створення ряду нових заповідних об’єктів різного созологічного статусу. Проектом передбачений ряд відповідних заходів, у т.ч. репатріація окремих рідкісних видів із зони затоплення в заповідні об’єкти, пошук і заповідання нових місцезростань раритетних видів, матеріальна компенсація збитків, участь у фінансуванні РЛП “Гранітно-Степове Побужжя” та ін.

Історичні ландшафти. Археологічні пам‘ятки

Археологічне вивчення району будівництва Ташлицької ГАЕС почалось ще в XIX столітті, а перші детальні дослідження були проведені в 1930-1932 рр. під час будівницт- ва Вознесенської ГЕС. У зв’язку з будівництвом Південно – Українського енергокомплексу археологічні дослідження експедиціями Інституту археології НАНУ продовжувалися спочатку в зоні затоплення Ташлицького водосховища- охолоджувача АЕС, а з 1985 р. – в зоні затоплення Олександрівського і Прибузького водосховищ.

“Тільки за 1989-1994 рр. розкопки здійснено загалом на площі 26899 кв. м; в таких великих масштабах в Україні дослідження ще не проводились і стали можливі завдяки матеріально-технічному сприянню з боку ВО “Південно-Українська АЕС”. У процесі розкопок не виявлено об’єктів, що підлягають переносу за межі водосховищ та музеєфікації. Одержані матеріали розкопок відкривають принципово нові можливості для вивчення найдавнішої історії не тільки України, а й Східної Європи від кам’яного віку до епохи бронзи” (з листа Інституту археології НАНУ від 29.07.1996 р. № 125/01-4- 266 за підписом директора інституту академіка НАНУ П.П. Толочка).

Результати багаторічних досліджень археологів знайдуть гідне відображення в експозиції музейного комплексу, створення якого передбачене в м. Южноукраїнську за рахунок кошторису будівництва Ташлицької ГАЕС.

Міністерство культури і мистецтв України як спеціально уповноважений орган охорони пам’яток історії та культури не заперечує проти заповнення Олександрівського водосховища після проведення комплексу охоронних археологічних досліджень (лист від 28.06.1996 р. № 9-1212/18). В 1997-2003 рр. у зв’язку з майже повною відсутністю фінансування археологічні роботи велись повільно, з відставанням від погодженого графіка.

В зоні виклинювання підпору Олександрівського водосховища є два острови, які не мають назви на топографічних картах, – великий і малий. З різних джерел (історичних, літературних і ін.) відомо, що один з них в давні часи носив назву “Гардовий”, використовувався запорізькими козаками для вилову риби і мав низку будвель, зокрема церкву. Серед істориків і археологів немає єдиної думки про те, який саме острів мав назву “Гардовий” і пов’язаний з історією запорізького козацтва.

Різні групи дослідників (напр., з одного боку – Ю.С. Гребенников, з іншого – М.Т. Товкайло) висловлюють протилежні точки зору, які виключають одна одну. В цій науковій суперечці ми не можемо виступати в якості арбітра і вважаємо, що визначитись в даній ситуації повинна Національна академія наук України на підставі ретельного вивчення відповідних матеріалів польових досліджень.

Разом з тим ми як фахівці на підставі аналізу багаторічного (більше 60 років) ряду спостережень за витратами і рівнями р. П. Буг стверджуємо, що малий острів, який має максимальні позначки поверхні лише на 2 м вище меженних рівнів води в річці, постійно затоплюється в періоди весняного водопілля. Великий острів і розташована поряд з ним мала ГЕС не затоплюються. Необхідно також врахувати, що три століття тому стік р. П. Буг не був викривлений господарською діяльністю, тобто водні ресурси в період весняного водопілля та зливових паводків не витрачались на заповнення 7 тисяч ставків та 192 водосховищ, які зараз існують в басейні П. Бугу. Отже, в період запорізького козацтва, про який йдеться, рівні П. Бугу в межінь і паводок були вище, а малий острів був меншим за площею і затоплювався значно частіше, ніж зараз. Тобто цей малий острів в ті часи був звичайним порогом. Дану обставину обов’язково необхідно врахувати фахівцям-археологам при визначенні розташування острова Гардового.

Природоохоронні захисні та компенсаційні заходи

Уточненим проектом ТГАЕС, з врахуванням пропозицій зацікавлених організацій і громадськості, передбачено виконання низки природоохоронних, захисних і компенсаційних заходів, основними з яких є:

– зняття родючого шару грунту з ложа водосховища і землювання малопродуктивних угідь;

– біологічна рекультивація ділянок землювання;

– санітарна підготовка ложа водосховищ до затоплення;

– створення захисних лісонасаджень;

– кріплення берегів водосховищ;

– будівництво рибохідного каналу на Олександрівському гідровузлі;

– будівництво об’єктів і виконання заходів для рекреаційного використання водосховищ;

– заходи по відшкодуванню збитків, що завдаються рибному господарству;

– компенсація збитків рослинному світу, включно з облаштуванням природоохоронних об’єктів;

– заходи по збереженню тваринного і рослинного світу;

– створення об’єктів моніторингу довкілля і комплекс натурних досліджень по вивченню впливу ТГАЕС на навколишнє середовище;

– археологічні дослідження;

– створення краєзнавчого музею в м. Южноукраїнську;

– відбудова церкви на о. Гардовий, як пам’ятки історії козацтва;

– будівництво і реконструкція очисних споруд  в другому поясі зони санохорони групового водозабору;

– озеленення території основних споруд.

Станом на 01.01.1990 р. готовність ложа Олександрівського водосховища до затоплення складала більше 70% по капіталовкладеннях і 85-90% по фізичних обсягах робіт. Деякі роботи (переселення населення, лісозведення, зняття родючого шару грунту та ін.) були повністю виконані, інші – лише частково. За більш ніж 10 років площі, які були відведені під ложе водосховища (рілля, пасовища та площі, з яких був знятий родючий шар грунту) заросли бур’янами, в тому числі і карантинними, насіння яких зараз у великих кількостях розповсюджується як повітряним, так і водним шляхами по великій території. Для боротьби з цим явищем в кошторис завершення будівництва ТГАЕС закладені кошти на залишкові роботи по підготовці ложа і агротехнічні заходи, направлені проти розповсюдження бур’янів.

Затвердженим Кабінетом Міністрів України кошторисом завершення будівництва ТГАЕС передбачено 187,5 млн. грн. для вирішення соціальних і екологічних проблем Миколаївської області. Фінансування заходів розпочалось.

Відповідно до Висновків Державної екологічної експертизи уточненого проекту ТГАЕС однією з умов реалізації проекту є забезпечення розробки, попереднього погодження з Мінекобезпеки і здійснення в повному обсязі визначеної Національною академією наук України Програми комплексного наукового супроводу спорудження та роботи ТГАЕС, яка передбачає ведення моніторингу довкілля в зоні впливу ТГАЕС для забезпечення ефективного контролю фактичних змін і існуючого стану навколишнього середовища при спорудженні і експлуатації ТГАЕС.

Генеральним виконавцем робіт з моніторингу довкілля визначений Державний науково-інженерний центр систем контролю і аварійного реагування. До виконання окремих робіт залучені ВАТ “Укргідропроект” – генпроектувальник ТГАЕС, інститути НАНУ (археології, ботаніки, геофізики, геохімії навколишнього середовища, гідробіології, ядерних досліджень), Миколаївський гуманітарний держуніверситет ім. П. Могили, Національний аграрний університет, Національний університет ім. Т. Шевченка (м. Ки- їв), УкрНДІ екологічних проблем Мінекоресурсів і ін.

Зараз погоджені і затверджені розгорнуте технічне завдання на виконання моніторингу та Програма комплексного наукового супроводу спорудження та роботи Ташлицької ГАЕС. Передбачається виконання досліджень за вказаною Програмою протягом будівництва і всього періоду експлуатації ТГАЕС.

УДК [620.92:504.06]477.73