Про рідне місто подбаємо разом Книжная полка НГ

Коментар на злобу дня

З кожним роком ми дорослішаємо – роки беруть своє. Разом  з нами солідного віку набуває і наша мала Батьківщина – місто Южноукраїнськ.  У травні відзначили 40-річчя від початку його будівництва. Та радості від цього мало, на жаль, останніми роками розвиток міста втратив досягнутих темпів.  Якщо раніше,  10-15 років тому, в Южноукраїнськ приїздили за досвідом містобудування, благоустрою, розвитку виробництва, бізнесу, освіти та культури, то зараз вже нашим керівникам варто поцікавитись надбанням розвитку інших міст.

Ми звикли жити в кращих умовах, коли й житлові умови на сучасному рівні, й комунальне обслуговування та забезпечення побуту всіх задовольняє, і є можливість для всебічного розвитку дітей. За це маємо дякувати нашій АЕС, яка забезпечила місту успішний старт для подальшого розвитку. Та тільки тепер не варто кивати на ЮУ АЕС, а з міськими проблемами належить справлятись міському самоврядуванню самостійно. Міська рада і її виконком декларують  наміри поліпшувати рівень життя містян, але часто слова  розходяться з ділами.  Здебільшого активність спостерігається напередодні чергових виборів – то відкривають дитячі майданчики, то павільйони автобусних зупинок. І це потрібно. Ось тільки до проблем поліпшення благоустрою в межах мікрорайонів, обладнання пішохідних зон (навіть на центральному проспекті), до створення органів самоорганізації населення за місцем проживання ніяк руки не доходять.  Щоб і в подальшому Южноукраїнськ зберігав своє сучасне обличчя і прагнув європейського рівня, маємо змінити підходи до формування місцевої влади і створити систему контролю громадськості за її діяльністю.

Зараз  свідомість людей заполонило нове поняття в системі місцевого управління, яке нарікли звучним  словом «громада». Громада формує органи управління в населеному пункті, громада визначає, контролює, сповіщає, дбає… Ось тільки ніхто не сказав, як має формуватись та ж громада в місті чи селі. Зрозуміло, що саме поняття громади має відображати інтереси всіх жителів населеного пункту. Але ж це не означає, що, як у Павла Тичини: «на майдані, біля церкви, революція іде…». Звичайно, треба сучасними методами формувати те, що зараз назвали «громадою», а раніше говорили «електорат»  чи просто –«населення».

Щоб  задіяти громаду до вирішення міських проблем, треба визначити принципи формування органів управління.  В невеличкому селі просто – зібрались люди і проголосували, кому представляти  їхні інтереси. А як визначити поводиря у великому місті і не допустити помилок минулого, коли господарем міста обирали  партійного функціонера, для якого інтереси його партії були завжди вищими за потреби виборців. Такій практиці  бажано покласти край.

Треба повернутися до забутої практики. В багатоквартирному будинку  має бути обраний  його мешканцями будинковий комітет. Наприклад, з кожного під’їзду – по одному представнику, комітет обирає голову, який і представляє інтереси жителів будинку в квартальному чи мікрорайонному комітеті, який формується з голів будинків і наділяється повноваженнями представлять інтереси жителів у міській владі та вирішувати питання  утримання території, розподіляти кошти на невідкладні роботи, які планується виконувати на території мікрорайону. Голови будинків мають визначати підрядника на виконання тих чи інших робіт, контролювати  їх та приймати  в  експлуатацію. Ось так, з маленької громади будинку, ми перейдемо до громади  мікрорайону, а їх представники будуть включені до складу міського виконавчого комітету.

Зараз виконком сформовано з представників підприємств, організацій, громадських об’єднань. Якщо ми дбаємо про розвиток міста, там мають бути присутні люди, яких підтримують жителі міста, а не тільки міська номенклатура. Такий підхід до формування нових відносин в місті має підвищити  інтерес жителів до зразкового утримання будинку, свого помешкання, благоустрою прибудинкової території. Це важливо. А ще  треба зробити  відповідальний крок, і надати право будинковим комітетам визначати статті витрат на утримання житла, а не віддавати на відкуп ЖЕКівцям, які завжди зацікавлені менше зробити, а більше отримати.

Таким чином наблизимось до європейських принципів спільного мешкання в багатоквартирних будинках. До речі, в сусідньому Вознесенську давно впровадили систему ОСББ і спільно в своїй громаді вирішують, що і як робити, кому довірити свої кошти, виділені на обслуговування будинків. Звичайно, в цій системі важлива роль належить місцевій владі, яка має передати на обслуговування будинок в технічно задовільному стані. Свого часу, коли ЮУ АЕС передавала місто в підпорядкування  міській раді, то на підготовку до передачі було направлено більше 50 млн. грн. Це для того, щоб усунути всі недоліки благоустрою,  відремонтувати мережі, підлатати житлові будинки. Про те, як були потрачені ці кошти, до цього часу ніхто не прозвітував перед громадою.

І ще одна важлива проблема майбутнього самоврядування в Южноукраїнську.  З кожним днем все голосніше лунають промови про майбутні вибори до місцевих органів влади, які мають відбутись у жовтні  2015 року. Виборчий процес пережити нам доводиться не вперше. Зрозуміло, що вже почалась боротьба за майбутні мандати між партіями, рухами, громадськими організаціями.  Але ж це не вибори народних депутатів, які мають вирішувати загальнодержавні проблеми, це вибори наших представників у місцеву владу, які повинні вирішувати проблеми своїх виборців. Це важливо пам’ятати, тому що партійці різних мастей теж хочуть вирішувати наші проблеми, та віри їм ніякої, бо про всі свої обіцянки відразу забувають і поринають у партійні дискусії.  Ми ще пам’ятаємо, як на минулих виборах кандидати в депутати  активно підтримували людей і обіцяли і на Набережній енергетиків порядок навести, і пішохідні доріжки в мікрорайонах відремонтувати, і поліпшити роботу патрульної служби, і подбати про людей похилого віку, і ще чимало чого. Однак, після виборів ніхто й не звернув уваги на прохання южноукраїнців. І це ще один фактор для зміни формування органів місцевого самоврядування – до місцевої влади мають потрапити досвідчені люди, переконані на необхідність змін і впевнені в своїх силах для захисту інтересів своїх виборців.

Тому, вважаю, що  партійний підхід – не кращий спосіб формування влади в місті. Висувати кандидатів у депутати місцевого самоврядування мають ті ж мінігромади  багатоквартирних будинків,  комітети мікрорайонів, спираючись на ініціативу і підтримку сусідів по будинку. І не важливо, що кандидат причетний до якоїсь партії чи блоку, важливо, що його висування підтримано людьми, які добре знають потенціал,  довіряють йому і впевнені, що він буде захищати і відстоювати інтереси своїх виборців. А партії нехай чекають парламентських виборів. А втім, таким чином ми наближаємось до створення своєї, южноукраїнської партії  чи громадського об’єднання, члени яких будуть віддано працювати в інтересах южноукраїнської громади.

Як свідчать ЗМІ, в області повним ходом іде  створення нових владних структур.  І навіть Южноукраїнськ вже поєднали у новій формі управління з Костянтинівською селищною радою, яка, ніби – то виходить з Арбузинського територіального об’єднання. Цікаво, що в Костянтинівці проходять сходки громадян, де їх переконують приєднатись до  нашого міста. Вже й визначено перелік проблем, які в майбутньому будуть вирішуватись за рахунок такого об’єднання. Тільки ж южноукраїнську громаду про об’єднання ніхто не запитав. А між тим, на всіх владних сходинках стверджують, що об’єднання громад має здійснюватись на добровільній згоді обох сторін. Так що без нас, як кажуть, нас намагаються одружити. Такі реалії сьогоднішніх днів.

Час плине швидко. Незабаром і вибори, і люди живуть сподіванням, що в Донбасі наступить тиша і нове життя України буде заможним і щасливим для кожної родини. Однак, сподіватись мало, треба рішуче діяти, пропонувати ефективні способи, залучати якомого більше  людей до вирішення проблем, тоді буде надія, що все зміниться на краще. І в Южноукраїнську теж!

Анатолій Ненько, член Національної спілки  журналістів України.

Show Buttons
Hide Buttons