Садове – земля героїв – трударів Книжная полка НГ

У Всесвітній мережі Інтернет відзначено, що село Садове Арбузинського району – це колиска Героїв Соціалістичної Праці. Важко заперечити, адже не в кожному районі і навіть в області є населений пункт, в якому протягом кількох років відразу 14 сільських трудівників отримали найвищу урядову нагороду за звитяжну працю. Сталося це у тяжкі післявоєнні 1947 – 1949 роки. За високі врожаї цукрового буряку і озимої пшениці 14 працівників колгоспу «Заповіт Ілліча» отримали звання Героя Соціалістичної Праці. Це був своєрідний український рекорд.
Садове мало чим відрізняється від інших сіл Арбузинського району. Хіба тільки тим, що до однойменної сільської ради входять невеличкі села, які розмістились неподалік центральної садиби – Виноградний Яр, Зеленая Поляна та Новомихайлівка.
Місцеві краєзнавці відзначають: «Землі навкруги заселялись ще з найдревніших часів. Археологи знайшли тут поселення епохи неоліту і племен трипільської культури, ранньої, середньої і пізньої бронзи, кургани і могильники скіфів та сарматів, племен черняхівської культури».
У другій половині ХVІІІ ст. родючі землі біля села були передані колоністам Дауенгауеру та Окснеру. В 1817 році ця територія була включена до складу третього округу Херсонських військових поселень і підпорядкована командуванню 3-му Бузькому уланському полку, підрозділи якого були розквартировані в Костянтинівці, Олександрівці, Семенівці, Благодатному та Арбузинці.
В 80-х роках ХІХ ст. на землях поміщика Романова було засновано поселення державних селян під назвою Романівка. В 1916 році воно належало Костянтинівській волості Єлизаветградського уїзду Херсонської губернії і об’єднувало понад 130 помешкань з більше 600 жителів. І тільки в 1923 році, коли впроваджувався новий територіальний поділ, Романівка отримала нову, нинішню свою назву – село Садове.
Подальша історія села мало чим відрізнялась від сусідніх поселень. Жителі важко переживали період Першої світової війни, коли багатьох односельчан було мобілізовано до царського війська. Під час жовтневої революції, інтервенції, громадянської війни потерпали як від революціонерів, так і від іноземних загарбників – кожна влада встановлювала свої жорстокі правила і вимагала від селян покори. А втім не скорились садівчани, як могли протистояли тимчасовим режимам, жили бідно, але з надією на краще майбутнє. В 1932 – 1933 роках село «косив» голодомор, то ж чимало в ті часи недорахувались односельчан.
На історії Садового важку відмітину залишила Друга світова війна: 112 жителів воювали на фронті у складі Червоної Армії. 86 з них не повернулися до рідного дому, загинули у запеклих боях з фашистськими загарбниками. На згадку про них, в 1962 році в селі було споруджено пам’ятник. У роки німецької окупації в Садовому діяла підпільна група під керівництвом В. А. Курдасова.
Післявоєнні роки стали періодом важких випробувань. Відроджуючи зруйноване війною, люди дбали про майбутнє: щоб розквітло село, щоб швидше загоїлись бойові рани в односельчан, щоб у кожній оселі був достаток, щоб у злагоді й любові зростали діти. Держава, як могла, стимулювала розвиток сільського господарства, адже продовольчі резерви були важливим фактором у відбудові й розвитку всіх галузей промислового виробництва. В цей період в країні широко розгорнулося змагання за найвищі досягнення у вирощуванні продовольчих сільськогосподарських культур. Активно включилося в нього й Садове. На полях місцевих господарств «Заповіт Ілліча» та імені Петровського розпочалася справжня боротьба за високі врожаї серед ланок ручної праці. І результат не забарився.
У центральній пресі був опублікований Указ Президії Верховної Ради СРСР від 16 лютого 1948 року «Про присвоєння звання Героя Соціалістичної Праці трудівникам Садовської сільської ради». Ось імена перших на Арбузинщині Героїв Соціалістичної Праці:

Кислиця Петро Єгорович (1894—1972) – голова колгоспу «Заповіт Ілліча», який забезпечив врожайність озимої пшениці по 30,2 центнера з гектара. В жовтні 1944 року П.Є. Кислицю було обрано головою колгоспу. В період евакуації протягом трьох років працював у сільськогосподарській частині на території Азербайджанської РСР. Нагороджений орденами та медалями за видатні успіхи в організації сільськогосподарського виробництва.
Соколенко Микола Григорович (1909—1986) – бригадир колгоспу «Заповіт Ілліча».
Височанський Іван Тимофійович (1905—1988) – бригадир колгоспу «Заповіт Ілліча». Користувався великою повагою й авторитетом у селі, багато зробив для розвитку колгоспного руху. В 50 –х роках минулого століття був обраний головою арбузинського колгоспу «Україна». Під його керівництвом господарство досягло високих успіхів у виробництві та продажі державі сільськогосподарської продукції, зміцнило матеріально-технічну базу. Удостоєний ордена Леніна, високого звання Героя Соціалістичної Праці, нагороджений медалями.
Давиденко Петро Павлович (1904—1971) – голова колгоспу імені Петровського.
Іртищев Олександр Іванович (1905 р.н.) – бригадир колгоспу імені Петровського.
Тищенко Григорій Гаврилович (1917—1978) – бригадир колгоспу імені Петровського.
Ордена Леніна в 1948 році був удостоєний М. О. Кавака.
Натхненні високою відзнакою своєї праці колгоспники продовжували встановлювати рекордну врожайність сільгоспкультур. І знову трудова перемога. В квітні 1949 року в Арбузинському районі з’явились ще вісім Героїв. В відповідності з Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 квітня 1949 року, звання Героїв Соціалістичної Праці були удостоєні:
Абрамова Ганна Костянтинівна ( 06.05.1924 р.н.) – ланкова колгоспу «Заповіт Ілліча»;
Височанська Віра Степанівна (1928 р.н.) – ланкова колгоспу «Заповіт Ілліча»;
Кавака Любов Данилівна (1915 р.н.) – ланкова колгоспу «Заповіт Ілліча»;
Кавака Марія Прокопівна (1929 р.н.) – ланкова колгоспу «Заповіт Ілліча»;
Кузьменко Олена Вікторівна (1915—1999) – ланкова колгоспу «Заповіт Ілліча»;
Мельніченко Ніна Гаврилівна (1913—1979) – ланкова колгоспу «Заповіт Ілліча»;
Ніколаєнко Ганна Пантелеївна (1920—1985) – ланкова колгоспу «Заповіт Ілліча»;
Чала Надія Онисимівна (1909—2001) – ланкова колгоспу «Заповіт Ілліча».
Кожна з ланкових забезпечила вирощування на кожному з 20 гектарів по 30 і більше центнерів озимої пшениці та високий врожай інших сільгоспкультур.
В цей же період орденами Леніна і Трудового Червоного Прапора був нагороджений комбайнер Н. Я. Височанський, орденами Жовтневої революції і Трудового Червоного Прапора – доярка В. Н. Цуренко, орденом Жовтневої революції – ланковий рільничої бригади С. В. Бовщик.
В післявоєнні роки село продовжувало свій розвиток. Відбудовувались старі будівлі. З`явилась нова школа, Будинок культури, дитячий садок. Колишній колгосп «Заповіт Ілліча» став передовим радгоспом «Зелена Поляна». Працювати в радгосп прибували люди з різних куточків нашої країни. Місцеві жителі привітно зустрічали їх.
Свого часу на сторінках районної газети «Нове життя» заступник редактора Михайло Пигида зазначав:
«Вперше в одній сільраді з’явилось за два роки 14 Героїв Праці. Про колгоспи «Заповіт Ілліча» та імені Петровського гриміла слава на всю Україну. Зачастили у Садовську раду кореспонденти з Києва, Москви. Прибували делегації з різних куточків країни. Їхали люди повчитись досвіду, побачити, як живуть люди в цих господарствах. І хоча повоєнні відбудовні роки були важкими, але у Садовому дещо нове у побуті було. Взяти для прикладу електроосвітлення. В навколишніх селах блимали каганці, керосинки, а в будинках садівчан сяяли лампочки Ілліча. Працювала своя електростанція.
Мені доводилось зустрічатись з Героями Соціалістичної Праці в 70-ті роки. Тоді я збирав матеріали для написання документальної повісті «Садове – село Героїв», яка була опублікована в «Новому житті» в 1976 році. Це були прості селяни, котрі звикли трудитись чесно, самовіддано. Часом смішні історії з свого життя розповідав мені М. Г. Соколенко. А ще він повідав, що П. Є. Кислиця був близько знайомим з тодішнім секретарем ЦК КП України М. С. Хрущовим.
Не тільки в Садовській сільській раді були орденоносці. Високих урядових нагород у другій половині сорокових років були удостоєні сотні арбузинських хліборобів, тваринників. Кавалерами ордена Леніна в ті роки стали колгоспники А. Ю. Безсмертна, В. Г. Височанський, О. Ф. Кислиця, М. Г. Соколенко, завідуюча початковою школою З. Г. Олексієнко, вчителька Арбузинської семирічної школи О. М. Савченко та ін.
Ордена Трудового Червоного Прапора удостоєні С. О. Кавака, О. І. Мягкий, Г. Я. Ратушна, В. Л. Білозерська, Г. К. Герасименко, Д. А. Голованець, М. Г. Ісакова, І. І. Колбасовський, С. П. Комишник, М. Н. Стародуб та багато інших. Медаллю «За трудову доблесть» в ті роки нагороджені Г. Г. Білозерська, Г. Ф. Іщенко, І. Т. Чалий, Н. Г. Мельніченко, М. А. Назарова, В. Ф. Старик, П. А. Радецький та інші. Колгоспниці Г. Х. Вицина, Л. І. Казимир, Р. О. Ратушна, О. М. Кияшко, І. Н. Піскун, І. Л. Ратушній та ще 46 трудівників удостоєні медалі «За трудову відзнаку».
/Новый Город
На фото: 1940 рік. Тракторна бригада с. Новогригорівка Арбузинського району.

Show Buttons
Hide Buttons