ДОБРОЧИНЦІ История

ЦІ ЛЮДИ ДОПОМОГЛИ ІНШИМ ВИЖИТИ В РОКИ ГОЛОДОМОРУ

Цей список вочевидь неповний. Різні прізвища і різні регіони. Вонберг, Гайдамака, Єфремов, Заплюсвічка, Іванова, Колесниченко, Морозовський, Піддубний, Цимбаліста, Шардт… Від Хмельниччини до Луганщини, від Одещини до Сумщини. Всюди вони чинили добро.

В історіях часів Голодомору мало світлих плям. Це навіть не війна, тут майже нема шансів. Один на один із голодом людина звіріє. Але навіть у цих умовах люди допомагали один одному.

Комусь вижити допомогло чудо, іншим – батьківська любов. Ми знаємо історію, коли ціле село врятувалось завдяки випадковій знахідці.

А комусь допомогли небайдужі люди. Доброчинці. Наразі ми небагато знаємо про них.

Роботу над наведеним нижче списком іще в 2009 році розпочав Український інститут національної пам’яті (УІНП) в рамках всеукраїнської акції “Людяність у нелюдяний час”. Тоді історики отримали значну кількість листів зі спогадами врятованих про своїх рятівників, а також очевидців доброчинності.

“Ті, хто серед хаосу, безкінечних смертей і страху, не злякалися, не втратили людської гідності й простягнули руку допомоги приреченим, були серед різних верств населення, – говорить один із упорядників списку, історик Володимир Тиліщак. – Це і вчителі, й лікарі, й священики”.

Окремо потрібно сказати про місцевих керівників: голів колгоспів, сільських рад, бригадирів, директорів підприємств та шкіл, багато з яких зробили все можливе для порятунку односельців. Нерідко наслідки такої допомоги ставали фатальними для самих керівників. Попри все, їхня мужність збереглася в народній пам’яті, й досі мешканці українських сіл пам’ятають своїх рятівників.

Наведений нижче перелік, звичайно ж, неповний. У спогадах читачів ІП є згадки про доброчинців, яких немає списку УІНП.

В Ізраїлі є поняття “Праведник народів світу”. Це звання отримують ті, хто рятував євреїв під час Голокосту. В Україні зареєстровано понад 2200 праведників, їхні імена викарбувані на Стіні Честі в Єрусалимі.

Пошук праведників – копітка робота. Тим більше якщо йдеться не про Другу світову, а про більш віддалені часи. Сподіваємося, що цей короткий список людей, які чинили добро у страшні 1932-33 роки, буде розширюватися. Це тільки початок.

Коли вбивають голодом, ділитись хлібом – подвиг. Ми – нащадки тих, хто вижив. А вижити хтось допоміг. Солідарність і взаємодопомога перемогли терор.

БОГОРОДИЦЬКИЙ (ім’я, по-батькові невідомі), с. Констянтинівка Арбузинського району Миколаївської області

У роки Голодомору був головою колгоспу “Жовтнева революція”. Влітку 1933 року для порятунку селян від голоду, спільно з членами управи колгоспу  заступником голови Мар’яновим та комірником Малишем (імена і по-батькові невідомі), організували покіс 0,45 га посіву жита. Обмолочене зерно роздали колгоспникам.

За вчинені дії голова та члени управи колгоспу постановою Арбузинського райкому КП(б)У від 17 липня 1933 року були виключені з кандидатів до партії та засуджені.

МАЛИШ (ім’я, по-батькові невідомі), с. Констянтинівка Арбузинського району Миколаївської області

Працював комірником колгоспу “Жовтнева революція”. Влітку 1933 року для порятунку селян від голоду, спільно з головою колгоспу Богородицьким та заступником голови Мар’яновим (імена і по-батькові невідомі) організували покіс та роздачу зерна колгоспникам.

За вчинені дії разом з іншими членами управи був виключений із кандидатів до партії та відданий до суду.

МАР’ЯНОВ (ім’я, по-батькові невідомі), с. Констянтинівка Арбузинського району Миколаївської області

Мар’янов перебував на посаді заступника голови колгоспу “Жовтнева революція”. Улітку 1933 року для порятунку селян від голоду, спільно з головою колгоспу Богородицьким та комірником Малишем (імена і по-батькові невідомі) організували покіс та роздачу зерна колгоспникам.

За вчинені дії разом з іншими членами управи був виключений із кандидатів до партії та відданий до суду.

Трагедія століття: голодомор 1932 – 1933 років на Миколаївщині. – Миколаїв, 2003. – С. 87-88.

КОЛЕСНИЧЕНКО Сидір Тимофійович, 1898 р. н., с. Мар’янівка Арбузинського району Миколаївської області.

У 1932 році – голова артілі ім. Ворошилова села Полянка Мар’янівської сільської ради.

Наприкінці цього ж року відмовився вивозити з колгоспу останні залишки зерна (100 центнерів). Також в рахунок натуральної оплати роздав колгоспникам 24 центнери зерна замість передбачених приписами 15.

На вимогу вивезти зерно публічно заявив: “Ви хочете колгоспників залишити голодними, як у минулому році. Тепер план удвічі більший, ніж тоді. Якщо ми вас будемо слухати, то залишимось без хліба”.

За ці дії 2 січня 1933 року заарештований. Рішенням судової трійки при колегії ДПУ УСРР від 15.01.1933 року зі звинуваченням у зриві плану хлібозаготівлі, організації саботажу в обмолоті хліба засуджений до ув’язнення в концтаборі терміном на 5 років.

У 1935 році достроково звільнений. Реабілітований 12 червня 1989 року.

Трагедія століття: голодомор 1932-1933 років на Миколаївщині. – Миколаїв, 2003. – С. 225.

http://www.istpravda.com.ua

Show Buttons
Hide Buttons