Новый Город

Милістю Божою Здобудемо Волю!..

Особливо величне на Побужжі урочище Гард — одна з найдавніших ділянок суші Євразії, яка не поринала в морські глибини вже протягом шістдесяти  мільйонів років.

На острові, що розкинувся посеред каньйоноподібної долини з великим порогом завдовжки півкілометра, й був адміністративний центр Буго–Гардової паланки. На річці ще й сьогодні збереглись залишки козацьких гардів (греблі для вилову риби). Із порогами, острівцями та скелями Гарду пов’язана безліч запорозьких легенд і переказів.

Ось із цієї скелі сотник Пугач разом із козаками–побратимами кинувся в урвище, коли зрозумів, що ханських вояків їм не перемогти. Шаленіючи від погоні, татари не встигли спинити коней на краю скелі — загинули всі.

За іншою легендою, саме в Гарді (кордон між Запоріжжям та Кримським ханством проходив саме по Бугу) Богдан Хмельницький передав сина Тимоша в заручники ханові, щоб заручитися нейтралітетом, а згодом і підтримкою татар під час війни з Річчю Посполитою.

За наказом гетьмана козаки вибили на гранітній скелі символ волі — козацьку шаблю та абревіатуру МБЗВ. Невідомо, який зміст було вкладено у ці символи, але народ читав їх навіть у радянські часи не інакше, як: Милістю Божою Здобудемо Волю! Відтоді ця скеля отримала назву Богданів Камінь.

Слушно зауважити, що Дана – це давньослав’янська Богиня Води. На її свято – в ніч з 1 на 2 січня – освячують джерельну воду, виносячи її в посудині на всю ніч під зорі. Не випадково усі великі ріки України пов’язані з ім’ям богині Дани (приголосні «Д-н», бо голосні літери зазвичай не писались): Дунай, Дністер, Дніпро, Дін; а річка Буг ще за часів козаччина звалася Бог, тобто Божа ріка чи ріка Богині.