НА БУЗЬКОМУ ПЛАЦДАРМІ История

22 березня 1944 року о восьмій годині ранку 51-й стрілецький полк 93-ї стрілецької дивізії вийшов на східний берег Південного Бугу. Біля хутора Строцького на рубіж ріки вийшов 266-й стрілецький полк цієї ж дивізії.

Німці ретельно готувались до боїв на  бузькому плацдармі. Відступаючи, 62 та 76 піхотні дивізії противника знищили всі мости, паромні переправи, човни. На західному березі, де й так високі обривисті скелясті береги, було підготовлено кулеметні гнізда, відрито окопи повного профілю з ходами сполучення. Заздалегідь фашисти готувалися до жорстоких боїв на Південному Бузі, а тому тут було створено кілька опорних пунктів. Один з них знаходився на території радгоспу “Богданівка”.  Німецько-фашистські загарбники зосередили на правому березі сильну артилерійську групу і безперервним шквальними вогневими нальотами перешкоджали пересуванню наших військ.

Перед з’єднанням корпусу стояло важке завдання: форсувати стрімку ріку на підручних засобах. У військових частинах відразу була розгорнута робота по виготовленню човнів, плотів на бочках. Матеріали для обладнання плавучих засобів знаходили на місці при активній допомозі місцевих жителів. До переправи готувались ретельно, тому що в місцях форсування Південний Буг для наших військ був серйозною водною перешкодою з бурхливою течією, скелястими неприступними берегами. В окремих місцях ширина ріки досягала 200-300 метрів при глибині 5-8 метрів, до  того ж швидка течія зносила всі плавучі засоби.

Частини корпусу 22 березня 1944 року провели рекогностировку районів переправи, підтягнули до берега всі засоби переправи. З настанням темноти приступили до форсування ріки на ділянці Костянтинівка-Бузьке.

Перша десантна група 266 стрілецького полку під командуванням лейтенанта Івана Петровича Зрелова і молодшого лейтенанта Овсяннікова у вечірніх сутінках розпочала форсування. 15 відважних сміливців, зустрічаючи сильний кулеметний вогонь противника, на човнах переправились на правий берег і з ходу кинулись в атаку. Не витримав противник жорстокого бою і відступив. Десантна група заволоділа декількома траншеями і окопами, приступила до оборони рубежа.

23 березня німецька піхота перейшла в наступ, завязався нерівний жорстокий бій, який тривав більше трьох годин. Фашисти тричі переходили в контратаку, намагались скинути десант в Південний Буг, але успіху не мали – всі їх атаки було відбито.

О 12-й годині  на допомогу героїчному десанту прийшли легендарні “Катюші”. Гвардійські міномети своїм вогнем з лівого берега розсіяли німецьку піхоту. Цілий день, до пізної ночі, на цій ділянці фронту йшов запеклий бій. Вранці 24 березня 1944 року на правий берег було переправлено роту автоматників і два станкових кулемети 51-го стрілецького полку 93-ї стрілецької дивізії під командуванням лейтенанта Ф.Є Морозова. Бійці, чіпляючись за кожен камінь, вели вогонь з автоматів і гранатами вибивали фашистів з траншей і окопів. Після жорстокого бою група зайняла декілька траншей, окопів, один будинок і зосередила свої зусилля на розширенні плацдарму.

На знищення нашого передового підрозділу німецьке командування перекинуло з  села Виноградний Сад до батальйону піхоти. Німці кілька разів відчайдушно намагались скинути наших бійців у воду. П’яні солдати і офіцери силами 350-400 чоловік з дикими криками неодноразово переходили в контратаку, а в окремих траншеях і окопах доходило до рукопашних побоїщ. Але всі спроби божевільного від люті ворога знищити десант радянських воїнів виявилися марними.

23 березня о 24 годині штурмова група 1037-го та 1041-го стрілецьких полків переправилась на правий берег Південного Бугу. Противник намагався знову оволодіти втраченими позиціями і кілька разів контратакував. На рубежі 1041-го стрілецького полку було  відбито кілька жорстоких контратак противника і все ж ворогу вдалось потіснити наш десант до самого берега ріки. Командир 1041 стрілецького полку підполковник Іван Антонович Бондаренко особистим прикладом підняв  піхоту в атаку. Радянські бійці мужньо відбили контратаку німців. Поранений І.А. Бондаренко продовжував командувати десантною групою, незважаючи на велику небезпеку для власного життя. В одній із контратак ворожа куля обірвала життя вірного сина Батьківщини. Бійці й командири дізнавшись про загибель командира полку, вирішили відомстити за нього і перейшли у рішучу атаку. Після 2-х годинного жорстокого бою німців було вибито з сильно укріпленого опорного пункту радгосп “Богданівка” –  хутір Виноградний Сад”.

24 березня перший стрілецький батальйон 51 стрілецького полку під командуванням майора Григор’єва форсував ріку в складі 61 бійця і оволодів опорним пунктом на околиці Богданівки. Одночасно продовжувалась переправа наших військ у районі хутора Строцького.

Вже на західному  березі знаходився наш гарнізон з 80 чоловік, який успішно відбивав контратаки гітлерівців. До 27 березня на бузькому плацдармі продовжувались тяжкі запеклі бої. Противник намагався всіма силами стримувати просування наших війск і виграти час для створення опорних пунктів в глибині своєї оборони.

Тільки в районі переправи на полі бою гітлерівці залишили більше 250 солдатів і офіцерів вбитими і пораненими. 50 фашистів було взято в полон. Наші війська знищили багато військової техніки противника, заволоділи трофеями.

27 березня 1944 року о 18 годині 30 хвилин гітлерівське командування розпочало відступ. Переслідуючи противника, наші війська продовжували наступ в напрямі населенних пунктів Царедарівка, Доманівка, станція Веселий Кут…

За форсування рік Південний Буг та Дністер велика група солдатів і офіцерів була удостоєна високих урядових нагород. Звання  Героя Радянського Союзу присвоєно чотирьом відважним воїнам, орденами Леніна нагороджено 8 чоловік, орденом Червоного Прапора -16, орденом Великої Вітчизняної війни – 235, орденом Червоної зірки – 280, медаллю “За отвагу” – 486 чоловік. Всього було нагородлжено -1027 солдатів і офіцерів, які відзначились в боях на бузькому плацдармі і при форсуванні Дністра.

В боях на річці Південний Буг воїни 68-го Бєлгородського стрілецького корпусу проявили масовий героїзм. Великій групі бійців і командирів, які виявили мужність і героїзм при захопленні плацдарму, Указом Президії Верховної Ради СРСР було присвоєно високе звання – Героя Радянського Союзу. І серед них – Івану Антоновичу Бондаренку, Миргаю Ахмаєвичу Фархутдінову, Івану Петровичу Зрелову, Пилипу Лук’яновичу Антипіну, Андрію Федоровичу Попову, Василю Тимофійовичу Попову, Андрій Миколайовичу Остапенку, Анатолію Івановичу Пугачову, Федору Євдокимовичу Харкову, Костянтину Івановичу Фролову та Михайлу Антоновичу Старовойтову. Багато бійців було нагороджено за бої  на Південному Бузі орденами і медалями.

 К. ЧЕБУНЯЄВ, гвардії підполковник у відставці.

Show Buttons
Hide Buttons