ДИМОВА ЗАВІСА НАД НОВИМИ ОБ’ЄКТАМИ ЮУ АЕС Новости

6 листопада в мережі «Фейсбук», на сторінці Южно-Українського енергокомплексу, розміщена інформація про реалізацію проекту «Реконструкція системи технічного водопостачання. Робота блоків 1-3 на Ташлицькому водосховищі та бризкальних басейнах ЮУАЕС», який, як стверджують фахівці НАЕК «Енергоатом», дозволить уникнути втрат виробітку електроенергії на ЮУАЕС через високу температуру циркуляційної води. По завершенні робіт буде повністю знято обмеження потужності южно-українських енергоблоків, викликані недостатньою охолоджувальною здатністю Ташлицького водосховища в жаркі літні періоди.

В підтвердження цих слів прес – служба атомної станції представила ролик про  технологію цього будівництва, з яким можна ознайомитись  на сторінці енергокомплексу чи в Ютубі. Загальне враження від перегляду: те, що зараз діється на березі Ташлицького ставка-охолоджувача, поряд з енергоблоками атомної станції, нагадує «грандіозний наступ під час будівництва самої АЕС».  Насипаються нові греблі в акваторії водосховища, потім вони розбираються, заливаються бетоном великі площі під майбутні бризкальні басейни (а  їх має бути п’ять), готується фундамент для надпотужної насосної станції  та струмененаправного пристрою тощо. Все це робиться для того, щоб  в літній період забезпечити проектну потужність трьох мільйонників Южно-Української АЕС, які зараз «недопрацьовують через перегрів Ташлика». Але ж, де правду діти, влітку зазвичай в роботі на станції перебуває два блоки – один, як правило, – в ремонті. Це дає можливість підприємству успішно виконувати державне замовлення на відпуск електричної енергії. Здається, що не в цьому «собака зарита».

Цікаво й те, що до цього, чи не наймаштабнішого, будівництва в Україні не прикута увага журналістів, екологів, захисників природи та й пересічних жителів, які опікуються  своїм здоров’ям і своїх близьких. Здебільшого на будівництві об’єктів реконструкції водопостачання ЮУ АЕС бувають привезені з Києва журналісти, які справно виконують свою функцію – пишуть в центральних ЗМІ про «грандіозні перетворення в галузі енергетики», а ось в деталі цього будівництва і, головне, про вплив його майбутньої роботи на довкілля, на населення  ближніх міст і сіл, на вже існуюче Ташлицьке водосховище, на заплановані нові пуски агрегатів Ташлицької ГАЕС і на сам Південний Буг з Олександрівським водосховищем  – а ні пари з вуст. Мабуть, тому, що цей мільярдний проект ще занадто затаємничений,  а розгорнута масштабна діяльність на підтримку підвищення рівня Олександрівського водосховища до рівня 20,7 м (майже на 4 метри) при цьому виглядає як спеціально організована акція для того, щоб цікаві журналісти не виясняли деталі грандіозної реконструкції.  Виходить, що «проект-20,7»  -це лише димова завіса від активно споруджуваних об’єктів реконструкції системи охолодження енергоблоків ЮУ АЕС. Чи не так?

Про це можна судити ще й з того, що майже щомісяця на будівельний майданчик приїздить делегація з Києва, від НАЕК, щоб переконатись, як ідуть справи з реконструкції, засідають штаби, відомчі ЗМІ рапортують про нові здобутки  будівельників. Але ж чому такої активності чиновників з Києва чи області ми не спостерігаємо при обговоренні нікому не потрібного проекту підвищення рівня Олександрівського водосховища до рівня 20,7 м за балтійською системою? Хочеться нагадати читачам, що для  введення в роботу шести(!) гідроагрегатів Ташлицької ГАЕС за проектом достатньо рівня водосховища НПР-16,9 м.

Бачимо, що на берегах ставка – охолоджувача ЮУ АЕС здійснюється велика програма, ухвалена Кабміном, включена в перспективні  плани НАЕК «Енергоатом» і, звичайно, ВП «ЮУ АЕС» і , мабуть, вона може принести певні економічні зиски енергетичному відомству та збитки населенню через чергове подорожчання електрики. Ось тільки з населенням області ніхто це не погоджував.

За звичай, у європейських (і не тільки) країнах, куди ми так поспішаємо, прийнято масово обговорювати проекти, в ході використання яких можливий негативний вплив на  навколишнє середовище. Для цього перед початком будівництва проводять екологічну експертизу, з якою знайомлять  всіх зацікавлених людей і обговорюють широкі верстви громадськості. І тільки після узгодження проекту починають будівництво. На жаль, в Україні поки що не так. З результатами  екологічних досліджень  громадськість може бути ознайомлена чи не перед самим урочистим пуском об’єкта в експлуатацію. А хотілося б знати, що очікує людей від чергового грандіозного, фінансово забезпеченого з держбюджету і НАЕК проекту ще до пуску його в експлуатацію.

Чи проводилась екологічна експертиза системи реконструкції технічного водопостачання  енергоблоків ЮУ АЕС – невідомо, у відкритих джерелах інформації поки що вона відсутня, а саме будівництво продовжується. А мала б бути, поскільки бризкальні басейни можуть викликати негативний вплив на довкілля через інтенсивне випаровування ташлицької води.

Пам’ятаю, ще  під час  першої державної екологічної експертизи (московської), перебуваючи на  майданчику  будівництва ЮУ АЕС, відомий спеціаліст в галузі екології, член-кореспондент РАН, доктор біологічних наук, професор, академік О.В. Яблоков наголошував, що охолодження енергоблоків АЕС на Ташлицькому водосховищі… «може призвести до локальних змін клімату регіону розташування».  Як вплине на наше довкілля  робота станції на бризкальних басейнах – поки  що загадка, яку мають пояснити проектувальники і замовники цього грандіозного будівництва. Тому до них кілька запитань, які турбують населення області.

  1. Чи проводилась екологічна експертиза проекту «Реконструкція системи технічного водопостачання. Робота блоків 1-3 на Ташлицькому водосховищі та бризкальних басейнах ЮУАЕС», якщо так, то чи брали в ній участь представники області, де з результатами екологічних досліджень можна познайомитись?
  2. З окремих повідомлень ЗМІ відомо, що «реконструкція» тісно пов’язана з планами щодо  завершення будівництва Ташлицької ГАЕС і, зокрема,  пуску її третього гідроагрегату. Яким чином буде забезпечено пуск третьої машини, коли верхнє водосховище ГАЕС розраховане на роботу тільки двох гідроагрегатів? Які результати екологічної експертизи введення в дію третього агрегату ГАЕС, яка мала завершитись (за договором з  ВП ЮУ АЕС) ще у травні поточного року?
  3. Чи відповідають дійсності поширені чутки про «перекроювання» самого Ташлика з відсічною греблею вздовж автомобільного мосту і значного зниженням рівня води (для вирівнювання рівня відсіченого обсягу Ташлика з верхньою водоймою ГАЕС), що дає можливість «продути» 10 млн. кубів «ташлицького компоту» в Олександрівське водосховище і запустити ще чотири агрегати на ГАЕС? Деякі скептики наголошують, що саме для цього ЮУ АЕС потрібен «проект-20,7м», а область тут ні до чого.
  4. Повертаючись до «системи реконструкції», хочеться запитати: «Скільки мільйонів кубометрів бузької води будуть випаровувати у повітря п’ять бризкальних басейнів при тому, що зараз щомісяця в атмосферу ЮУ АЕС випаровує близько 4 млн. кубів (за даними екологічного моніторингу ЮУ АЕС)? Скільки додатково ЮУ АЕС братиме води з Південного Бугу через нову (вже збудовану!) насосну станцію, щоб забезпечити охолодження енергоблоків?

Коли громадськість буде мати відповіді на ці актуальні питання, тоді й складеться враження про істинні помисли енергетиків при розбудові Южно-Українського енергетичного комплексу.

Жителі Миколаївщини мають знати, ради чого (чи в інтересах кого?) вони мають втратити  частину природного середовища, історичної спадщини, знаних у світі археологічних пам’яток, острова Гардового і отримати замість живої ріки занедбаний технологічний ставок.

То ж чи  варто лишати себе такої унікальної природи, часточкою якої є ми самі?

Анатолій НЕНЬКО.