З ювілеєм,  дитячий садок №3, з 35 – річчям! Новости

Detsad3_1

Свою педагогічну трудову діяльність я розпочала в 1967 році, після закінчення Артемівського педагогічного училища, вихователем, а потім – методистом дитячого садка в м. Сніжне Донецької області, де мені довелось брати участь у відкритті нового дитячого закладу; паралельно, в 1973 році закінчила педінститут.

В 1975 році розпочалось будівництво  Южно-Української АЕС, і так, як ми з чоловіком родом  з сусіднього Первомайського району, і на той час були молоді, як говорять, легкі на підйом – в самому кінці 1976 року залишили відомчу благоустроєну квартиру і, звільнившись з роботи, з маленьким сином (йому було 2,5 роки) перебралися в смт. Костянтинівка.

В самому кінці 1976 року я оформилась на роботу і розпочала трудову діяльність методистом у дитячому садку №1 «Сонечко» управління будівництва ЮУ АЕС, де мені знову пощастило взяти участь у підготовці нового дитячого закладу до прийому дітей-вихованців, а керувала цим складним процесом завідуюча Дидзюль Людмила В’ячеславівна.

Потім я була переведена методистом у дитячий садок №2 «Ромашка», яким  керувала досвідчений педагог Пташник Тамара Михайлівна. І перший, і другий дитячі садки були переповнені, при плановій чисельності дітей 280 і 320  – фактична чисельність дітей складала 450 і 550.  Всі ми розуміли, що допомагаємо сім’ям будівельників, турбуємось за дітей – і в цьому була й наша невелика частка у внесок будівництва і міста, і атомної станції.

Дитячі садки №1, №2, з отриманням селищем  енергетиків статусу міста обласного підпорядкування, були передані від УС ЮУ АЕС у підпорядкування управління освіти міськвиконкому.

26 травня 1981 року розпочав свою діяльність дитячий садок №3 «Веселка».  Колектив очолив Коцефан Федір Михайлович (до речі, перший і єдиний керівник дитячого закладу чоловічої статі в історії дошкільної освіти міста енергетиків і будівельників), і цей дитсадок став першим підпорядкованим ЮУ АЕС. Дитячий садок №3 також був переповнений – на 320 місць  прийняв 540 дітей. Потім 18 років дитячий садок очолювала Гурова Марія Федорівна.

Місто будувалось разом з  ЮУ АЕС, збільшувалась чисельність населення, особливо най – молодшого,  і потреба в дитячих закладах вирішувалась керівництвом  атомної станції та управління будівництва: в 1983 році відкрився дитсадок №4, в 1984 році – №5, №6; в 1985 році дітей приймав д/с №7; в 1987 – д/с №8, і останній, №9 – в 1988 році.

В 1984 році у складі адміністрації атомної станції був створений відділ ДНЗ, який очолювала Бизова В.О., а з жовтня 1988 року по 2002 рік – Куліш Н.Я.

1 червня 2002 року всі дитячі садочки, підпорядковані ЮУ АЕС, були передані в міську комунальну власність, і в липні 2002 року я була переведена на посаду завідуючої д/с 3 «Веселка», де мені знову прийшлось співпрацювати з Дидзюль Л.В., від якої я прийняла дитячий садок.

«Веселка» мала  сучасну (на той час) матеріальну базу, створену ЮУ АЕС і колективом закладу, грамотний відповідальний колектив педагогів, медиків, музикальних керівників і обслуговуючий персонал. З колективом працювати було легко: разом вирішували всі проблемні питання, які виникали в учбовому процесі і в господарчій діяльності, а це був період перехідний, так як бюджетне фінансування відрізнялось від  фінансування ЮУ АЕС.

Дітям створювали нормальні умови і для дошкільного виховання, а це і є колективна праця персоналу дитячого садочка, який складав 70 осіб і опікувався 250-300 дітьми. Разом, при допомозі управління освіти і батьківського комітету, пережили всі негаразди. Прищеплювали дітям любов до своїх рідних, до Батьківщини – України, до національних традицій. У своїй діяльності я опиралася на  ветеранів дитячого садка, разом з ними допомагали молодим спеціалістам, які згодом і стали достойною заміною.

Не буду виділяти когось із колективу – всі ми були однією командою. Згодом в місті закрились декілька дитячих садків: д/с №1 перепрофільований в гімназію, д/с №4 – під дитячу поліклініку, а ще №5 і №7 – під адмінбудівлі. Недалекоглядне було рішення, не врахували демографічну ситуацію, і сьогодні в місті спостерігається нестача місць для дітей в ДНЗ. Це стосується і дитячого садка №3.

В липні 2010 року я вийшла на пенсію і передала в надійне управління дитячий садок Пасічник Олені Володимирівні. Колектив за ці роки помолодшав, значно оновився. Вистачає й проблем, так як живемо ми в умовах затяжної кризи і в державі, і в місті,  та колектив під керівництвом Олени Володимирівни  вирішує всі проблеми – по багатьох позиціях і проведених заходах йде попереду. Допомагає і управління освіти, і батьківський комітет. Владі міста треба більше уваги приділяти проблемам ДНЗ і, взагалі, освіті: зміцненню й збереженню матеріальної бази (не по залишковому принципу), бо сьогодні діти – це майбутнє і наше, і нашого міста. І ця  величезна відповідальна місія випала на долю тих, хто обрав професію вихователя дітей на ранньому віці їх життя.

Напередодні 35 – ї  річниці дитячого садка №3 «Веселка» бажаю ветеранам, які ще працюють, і тим, хто вже на відпочинку, молодому поколінню працівників дитячого закладу міцного здоров’я, наснаги, миру, добра, успіхів у вихованні молодшого покоління южноукраїнців!

З повагою,

Валентина Петрівна Сандул,  завідуюча дитячим садком №3 «Веселка» з 2002 по 2010 рр.

Show Buttons
Hide Buttons