До нової війни залишилися лічені дні? Власть

Експерти зробили свої прогнози, у яких спробували пояснити, коли можуть поновитися активні бойові дії на Сході. Хоч на більшості ділянок фронту бойових зіткнень немає, напруга досі висить у повітрі. Щоб зрозуміти це, досить ознайомитись з новинами, які поширюються на окупованих територіях.

Ось про що йшлося у них минулого вівторка: “воєнно-політична ситуація різко погіршилась”, “припинити обстріли досі не вдалося, іде накопичення сил для наступного етапу війни”, “відведення військ де-факто не здійснюється”, “обмін полоненими заблоковано”, “судячи з усього, на днях почнеться такий заміс, що мало не видасться”, “дуже ймовірно, що активні бойові дії розпочнуться після 12 – 13 березня”, “одне із джерел називає дату 16 – 17 березня”, “основних напрямків ймовірного удару два” і т. д.

Офіційні речники українського Генштабу теж день у день підкреслюють, що росіяни готуються до нового наступу. Називають конкретні ударні угруповання, що створені на трьох напрямках, які вже готові до нової атаки. Лідер парламентської фракції “Блок Петра Порошенка” Юрій Луценко не згоден, що війна розпочнеться знову найближчими тижнями. Він вважає ймовірною активізацію широкомасштабних воєнних дій на Сході України пізніше — приблизно через за два місяці.То що ж відбувається за кулісами цього нового перемир’я?

Коли нам чекати наступу ворога: з дня на день чи ближче до літа?

Аналізуємо ситуацію з директором військових програм Центру ім. Разумкова Миколою Сунгуровським та військовим експертом групи “Інформаційний спротив” Юрієм Каріним.

– І коли ж можливий новий наступ ворога?

М. Сунгуровський: – На мою думку, у проміжку між початком квітня і початком травня. Бойовикам ще потрібно кілька тижнів для того, щоб закінчити перегрупування сил. Саме це вони тепер роблять. Якщо докладніше, то вони змінюють структуру управління, маршрути поставок ресурсів тощо, прагнучи врезультаті сформувати так званий бойовий кулак.

Ю. Карін: – А я допускаю, що наступ може початися з дня на день. Бойовики часу не гаяли і вже наростили свої бойові угруповання. У результаті створили три тактичні групи: північну – на донецькому напрямку, приморську -– на маріупольському та луганську – на північно-луганському напрямку. Основні сили північної ударної тактичної групи зосереджені на Авдіївській ділянці. У її складі – 24 танки, 35 ББМ (бойових броньованих машин), дві транспортні групи по 25 – 30 армійських вантажівок та іншого транспорту, підсилені декількома дрібними тактичними групами (ще близько 11 танків, 7 – 8 ББМ). Усього 1500 осіб. Ця ударна група оперативно підпорядковується “Горлівському гарнізону”. Сам “Горлівський гарнізон” (3500 осіб, 35 танків і 26 – 28 ББМ) посилено поповнюють бронетехнікою.У складі ударної тактичної групи на маріупольському напрямку – близько 2500 осіб. Вона нараховує 25 танків і 18 – 20 ББМ, має велику кількість транспортних засобів (до 60 одиниць армійського автотранспорту, понад 20 МТ-ЛБ та інших тягачів, різних переобладнаних автомобілів підвищеної прохідності, насамперед у складі мобільних мінометних груп). На луганському напрямку, за даними нашої групи, є три тактичні угруповання чисельністю 5000 – 5500 осіб, які мають 48 танків, 85 – 90 ББМ, 125 – 130 одиниць автотранспорту й тягачів. Крім того, у бойовиків помічені зенітно-ракетні комплекси “Стріла-10М” і “ОСА-АКМ”, а також 24 установки реактивних систем залпового вогню (“Град”, “Ураган”, “Смерч”).

– Чи сприятливі вже погодні умови для наступальних операцій на Донбасі?

М. Сунгуровський: – Наступати краще, коли грунт підсохне й техніка, що в наступі має стрімко переміщатися, не грузнутиме в болоті. А для активних дій у нашому тилу розвідувально-диверсійних груп, покликаних дезорганізувати українську оборону, краще мати вже вкриті листям дерева, кущі, траву – так звану “зеленку”… Погода – це один із факторів, який дає підстави припускати, що маємо ще кілька тижнів для кращої підготовки до оборони.

Ю. Карін: – Не думаю. Досить згадати жорстокі зимові бої за Донецький аеропорт. Тоді негода та морози бойовиків не спиняли.

– А що може стати приводом для нової активної фази війни?

М. Сунгуровський:- В історії були випадки, коли агресор сам обстрілював свої позиції, щоб мати привід для війни. Однак я думаю, що в цьому випадку навіть приводу не шукатимуть. Бойовики ж і так не дотримуються перемир’я стовідсотково. А в Путіна, коли його починають звинувачувати у зриві домовленостей, заводять стару пісню: мовляв, українська сторона домовленостей не виконує. І його армія починає нову фазу бойових дій.

– Чи справді є серйозні підстави вважати, що перемир’я довго не триватиме?

М. Сунгуровський: – Уже всім очевидно, що апетити бойовиків не обмежаться територіями, які вони тепер контролюють. Та, власне, не в бойовиках річ… У Путіна є плани, як мінімум, отримати сухопутний коридор до Криму. Саме з цією метою й почнеться наступ. Можливо, на певному етапі його зупинять, і на переговорах росіяни вимагатимуть, щоб Україна під страхом великої війни добровільно поступилася деякими новими територіями.

Ю. Карін: – Так, ті території, які контролюють терористи, самі собою не задовольняють ані їх, ані Путіна. У нинішньому форматі “ДНР” – “ЛНР” не є економічно самодостатніми. До того ж, Путін має  плани максимально розширити свій контроль над усією Україною. Тому, думаю, програма-мінімум у бойовиків на найближчий час – повністю захопити Донецьку та Луганську області. А в середньостроковій перспективі вони намагатимуться пробити коридор до Криму. Тобто, під ударом можуть опинитися Запорізька та Херсонська області.

– Що може змінити цей описаний вами драматичний сценарій?

Ю. Карін: – Зупинити Путіна міг би Захід, коли б дав йому достатньо по зубах. Можна було б від’єднати Росію від системи всесвітніх міжбанківських переказів SWIFT та запровадити більше обмежень щодо конкретних російських галузей та підприємств. Однак голова Європейської ради Дональд Туск днями заявив, що наразі не вдається досягти одностайності серед країн – членів ЄС з приводу посилення санкцій проти Росії. А шкода. Бо це пролунало як пряме запрошення Путіна до подальшої агресії. І в цій ситуації, скидається на те, нам доведеться покладатися переважно на власні сили.

Ірина КОВАЛЕНКО, газета “Експрес”