Екзампей – загадка Північного Причорномор’я

Екзампей або Ексампій — історична місцевість в Україні на межі Кіровоградської та Миколаївської областей. Вважається сакральним центром Великої Скіфії, де за наказом володаря країни Аріанта було виготовлено і встановлено сакральну пам’ятку народу — Священний казан.

Згідно з дослідженнями науковців, місцевість Екзампей розташована на межі сучасної Кіровоградської та Миколаївської областей, у районі висоти 269 м на гребені вододілу поміж верхніми витоками Мертвоводу (річок Костувата) і Чорного Ташлика (Бежбайраки), неподалік села Вільні Луки  (що належить до Кропивницької сільської ради) Новоукраїнського району Кіровоградської області. Це найвища точка в усіх правобережних степах. Розташована вона неподалік від межі з лісостепом і, таким чином, лягає якраз на межу поміж археологічно вивченим ареалом скіфів – орачів та їх південними сусідами —алазонами.

Звідси на північ починається  Бежбайрак витоком однієї з приток Чорного Ташлика, що тече через село Вільні Луки. А на південь в урочищі, зі скелястого джерела бере початок річка Кам’яна Костувата — центральна верхня притока  Мертвоводу, які разом ідентифіковані як річка Екзампей. В цьому ж урочищі знайдено велике кам’яне плато, яке за аналогією до грецького «омфала» в Дельфах і кельтського величезного каменя в Уснесі можна назвати «пупом скіфської землі» або «пупом Землі» в Скіфії. Якраз незбагненна поява в одному місці такого комплексу міфологічно значимих ознак і надавала цій місцевості — Екзампею — величезної сакральної енергії.

Визначено і місце, на якому відбувалося щорічне спорудження «храму Арея» — по другу сторону від лісосмуги, за якою піднімається курган. Відстань до нього близько 250 м. За даними місцевих мешканців, на великому полі, а саме воно могло служити «храмовою територією» у вигляді квадрату в 3 стадії по сторонах (згідно з сакральними уявленнями давньоіранських народів), була незначна площа, приблизно в 60 -70 соток, яка колись мала дуже запечений ґрунт, нині розораний тракторами. Найімовірніше, саме тут на честь Бога війни щорічно споруджувався вівтар у вигляді скирти з хмизу, у вершину якої втикався старий залізний меч Арея. Потім ця скирта, за давньоіранськими звичаями, спалювалася, а дим від духмяних трав мав досягти богів на Небі (такі повір’я в українському фольклорі пов’язалися зі святом Маковія). За переказами, на цьому місці зупинялись і чумаки. Рухалися вони шляхами, прокладеними ще в скіфський час, зокрема, на Правобережжі Чорним і Кучманським.

Топографічно сакральний комплекс Екзампею мав трирівневу структуру: верхній рівень -безпосередньо навколо найвищої точки в степах, «найближчої до неба», позначений курганом і малим квадратом з – під фантомних храмів на честь бога Арея і великим Священним казаном (вищій світ богів); вздовж Священного шляху, частини пізнішого Кучманського шляху (другий рівень — світ людей); байрак із гірким джерелом (третій рівень — нижній підземний світ мертвих).

Географічні властивості місцевості Екзампею унікальні. Вона лежить на прямій, яка є апроксимацією течії Дніпра, приблизно по лінії Київ — початок Дніпровського лиману, і служить тією уявною віссю, яка ділить територію Скіфії навпіл в напрямках схід – захід. В той же час Екзампей як межова місцевість між алазонами і скіфами-орачами лежить на продовженні «лінії Рибниця — Первомайськ», що відповідає вказівці Геродота на місце найближчого зближення річок Тіраса і Гіпаніса, після якого їх течії розходяться все далі. Вона ж є приблизною межею Степу і Лісостепу в напрямку південь – північ.

Отже, географічний і сакральний центри Скіфії збігаються в одній точці. Ґрунтовне дослідження концепції скіфського квадрату (тетрагону) з прив’язкою всіх його кутів і сторін до реальних географічних об’єктів показало, що Екзампей дійсно розташований в центрі геродотівської моделі Скіфії як країни.

А той факт, що географічний і сакральний центр Великої Скіфії поблизу с. Вільні Луки виявився відносно близьким (60 км) до сучасного географічного центру України, позначеного спеціальним знаком біля смт. Добровеличківки тієї ж Кіровоградської області у вигляді великої камінної стели (яка стала теперішнім «пупом української землі»), служить переконливим доказом геополітичної спадкоємності територій протягом майже двох з половиною тисячоліть історії нашої країни від Великої Скіфії до нинішньої України.

За публікаціями https://uk.wikipedia.org

 «Сакральний центр Великої Скіфії»

Табличкою з таким написом позначено кам’яне овальне плато неподалік села Вільні Луки Новоукраїнського району

Учені давно сушать голову над загадкою Геродота про місцезнаходження  землі Екзампей (з грецького — священі шляхи). У ній, за словами «батька історії», скіфський цар Аріант встановив великий бронзовий казан, виготовлений з наконечників стріл — пам’ятку про один із перших у Європі і найоригінальніший «перепис» народів Великої Скіфії.  Згідно з дослідженнями кандидата історичних наук Володимира Петрука, який присвятив кілька наукових робіт скіфському періоду, це священе для скіфів місце, розміром приблизно 800 х1500 метрів, розташоване на околиці села Вільні Луки у Новоукраїнському районі, на межі Кіровоградської та Миколаївської областей.

Екзампей — не просто пагорб, а вершина вододілу між двома річками — Чорним Ташликом і Мертвоводом разом із їхніми верхніми притоками. Марсове поле України позначене найвищою точкою в усіх правобережних степах — 269 м (48°09 пн. ш. 31°47 сх. д.). Гіркою річкою, про яку писав Геродот, виявився Мертвовод зі своєю притокою  Кам’яно-Костуватою, що починається неподалік, у великому байраці, по другий бік старого чумацького Кучманського шляху. У тому байраці велике кам’яне плато — «пуп скіфської землі».

Володимир ПОЛІЩУК, Кіровоградська область, фото автора, http://m.day.kiev.ua

 

Show Buttons
Hide Buttons