НАШ РОДОВІД

До 85- річчя Арбузинської районної газети «Нове життя».

У 2005 році колектив газети «Нове життя» під керівництвом  редактора А.М. Ненька готувався до відзначення 75-річчя з дня виходу першого номера районного видання. На зборах творчого колективу було вирішено опублікувати на сторінках газети історичний екскурс про діяльність Арбузинського району за 75 років, а також відзначити важливі події в  роботі колективу редакції.

Успішно з поставленим завданням впорався талановитий журналіст, ветеран «Нового життя», Михайло Петрович Пигида (М. Петров). Йому довелося перегорнути тисячі сторінок газет  в підшивках, що зберігались у центральному архіві м. Києва та в редакції «Нового життя», щоб відтворити нашу історію за 75 років.  Історичні відомості були опубліковані в газеті, а також невеликим накладом вийшли у спеціальному буклеті.

Сьогодні, напередодні 85-річчя Арбузинської районної газети «Нове життя», пропонуємо читачам інтернет – сайту «Новый Город» долучитись до славних історичних подій нашої спільної історії.

Продовження. Початок в «НГ» від 19.06.2015 р.

В «Соціалістичній перемозі» за 21 грудня 1944 року виступила колгоспниця з артілі «День колективізації» Д. О. Нетовкана, яка, зокрема, повідомила, що в бригаді працює 80 літніх жінок, 2 чоловіки похилого віку, 5 підлітків. Волів немає, тож орати і волочити грунт доводилось власними коровами. Але і їх обмаль. Отож жінки самі тягають борони на  полях. Важко? Так. Але ж на фронті ще важче. Під кінець року з братнього Казахстану до району прибуло 500 голів ВРХ, 200 коней, 800 овець.

9 лютого 1945 року районна газета повідомляє, що всі 13 арбузинських колгоспів перевиконали плани заготівель 1944 року. До фонду оборони країни район здав 1,1 мільйона пудів зерна. В цьому успіху – героїчна праця жаткарів О. Прижигалінського, І. Пахаленка, С. Губрика, в’язальниць снопів М. Фесенко, Н. Мартиненко. Комбайнер з артілі «Україна» А. А. Ніколаєнко зібрав за жнива 1944 року 12 тисяч центнерів зерна.

Сільські, районна ради депутатів трудящих у цей відбудовний період організували медичне обслуговування, охопили навчання дітей. Уже у квітні 1944 року почала діяти районна лікарня. У вересні цього ж року відчинили двері середня, семирічна і 6 початкових шкіл, за парти сіли 800 учнів.

У травні 1945 року вийшов спеціальний номер районної газети. В ньому на першій полосі – «Підписання Акту про беззастережну капітуляцію німецьких збройних сил», знімок з Й. В. Сталіна. На другій полосі – Указ Президії Верховної Ради СРСР про проголошення 9 травня Святом Перемоги, постанова Раднаркому про те, що свято Перемоги вважається не робочим днем. На цій же полосі вміщено вірш К. Шевельової «Отчизне». В замітці «В ім`я перемоги» повідомляється, що трудівники району П. П. Кидюк, Н. П. Леніненко, П. Різун, І. П. Луценко придбали облігації четвертої Воєнної позики на 8000 карбованців кожний, а Ф. Д. Крикливий, П. П. Цимбаліст, К. Сербул, П. Реп`ях підписались на 5000 карбованців кожний. А. Цимбаліст та О. Качанова – на 3000 карбованців кожний.

«Соціалістична перемога» за 13 травня розповідає про святкування Дня Перемоги. Газета своєю «шапкою» сповіщає: «Сонце перемоги, про яку мріяв всі ці роки радянський народ, зійшло над нашою Вітчизною!» В кореспонденції «Мітинг в райцентрі» є такі рядки: «На вулицях людно, сонячно. Зустрічні обнімають один одного, поздоровляють з Днем Перемоги …»

Ніхто в цей день не працював. Святково одягнені люди колона за колоною, з усіх кінців села поспішали на мітинг в райцентр. Площа була переповнена. Зі святково прибраної трибуни секретар РК КП (б) У тов. Бєліков поздоровив трудящих району з повною і остаточною перемогою над гітлерівською Німеччиною».

«Мітинг тягнувся довго. На трибуну виходили робітники, колгоспники, службовці, учні. Всі дякували за визволення тов. Сталіну, Червоній Армії».

Напевне, старожили пам’ятають той перший День Перемоги і підтвердять, що саме так проходив мітинг, як писала в ті роки «Соціалістична перемога».

У дуже важких умовах проходила відбудова зруйнованого фашистами народного господарства. Газета повідомила, що фашисти зруйнували всі млини, олійні, елеватор, електростанцію, школи, тваринницькі будівлі, вивезли майже всю худобу. По війні в районі було лише 500 коней та 800 корів.

Важкі були повоєнні роки. Але всі люди вірили, що після відбудови буде краще життя, і ударною працею наближали майбутнє. Значну віру у прийдешній день несла людям і районна газета. Саме з «Соціалістичної перемоги» жителі району взнали про відбудову Дніпрогесу, міст і селищ Кривбасу, про відміну карток на хліб, про поступове зниження цін на промислові, продовольчі товари. Районна газета розповідала про кращих трудівників району. В районці багато пишеться про розвиток медицини, освіти, культури.

У 1947 році газета вмістила умови, згідно з якими трудівники можуть вибороти високе звання Героя Соціалістичної Праці. В районі розгорнулось трудове суперництво за одержання високих врожаїв сільгоспкультур. Підсумки роботи хліборобів радували всіх.

В «Соціалістичній перемозі» за 1948 рік було опубліковано Указ Президії Верховної Ради СРСР про присвоєння звання Героя Соціалістичної Праці трудівникам Садовської сільської ради І. Г. Височанському, П. П. Давиденку, О. І. Іртищеву, П. Є. Кислиці, М. Г. Соколенку, Г. Г. Тищенку. Кавалером ордена Леніна того року став М. О. Кавака. У травні 1949 року список Героїв збільшився на 8 чоловік. Золоті Зірки Героя засяяли на грудях Л. Д. Каваки, В. С. Височанської, Г. П. Миколаєнко, М. П. Каваки, Н. О. Чалої, Г. К. Абрамової, Н. Г. Мельніченко, О. В. Кузьменко.

Вперше в одній сільраді з’явилось за два роки 14 Героїв Праці. Про колгоспи «Заповіт Ілліча» та імені Петровського гриміла слава на всю Україну. Зачастили у Садовську раду кореспонденти з Києва, Москви. Прибували делегації з різних куточків країни. Їхали люди повчитись досвіду, побачити, як живуть люди в цих господарствах. І хоча повоєнні відбудовні роки були важкими, але у Садовому дещо нове у побуті було. Взяти для прикладу електроосвітлення. В навколишніх селах блимали каганці, керосинки, а в будинках садівчан сяяли лампочки Ілліча. Працювала своя електростанція.

Мені доводилось зустрічатись з Героями Соціалістичної Праці в 70-і роки. Тоді я збирав матеріали для написання документальної повісті «Садове – село Героїв», яка була опублікована в «Новому житті» у 1976 році. Це були прості селяни, котрі звикли трудитись чесно, самовіддано. Часом смішні історії зі свого життя розповідав мені М. Г. Соколенко. А ще він повідав, що П. Є. Кислиця був близько знайомим з тодішнім секретарем ЦК КП України М. С. Хрущовим.

Не тільки в Садовській сільській раді були орденоносці. Високих урядових нагород у другій половині сорокових років були удостоєні сотні арбузинських хліборобів, тваринників.

Кавалерами ордена Леніна в ті роки стали колгоспники А. Ю. Безсмертна, В. Г. Височанський, О. Ф. Кислиця, М. Г. Соколенко, завідуюча початковою школою З. Г. Олексієнко, вчителька Арбузинської семирічної школи О. М. Савченко та ін.

Ордена Трудового Червоного Прапора удостоєні С. О. Кавака, О. І. Мягкий, Г. Я. Ратушна, В. Л. Білозерська, Г. К. Герасименко, Д. А. Голованець, М. Г. Ісакова, І. І. Колбасовський, С. П. Комишник, М. Н. Стародуб та багато інших. Медаллю «За трудову доблесть» в ті роки нагороджені Г. Г. Білозерська, Г. Ф. Іщенко, І. Т. Чалий, Н. Г. Мельніченко, М. А. Назарова, В. Ф. Старик, П. А. Радецький та інші. Колгоспниці Г. Х. Вицина, Л. І. Казимир, Р. О. Ратушна, О. М. Кияшко, І. Н. Піскун, І. Л. Ратушній та ще 46 чоловік удостоєні медалі «За трудову відзнаку».

Списки нагороджених орденами та медалями СРСР вміщувались на сторінках районної газети. Труд простих селян оцінювався достойно з моральної сторони. З матеріальної – надавалась допомога хлібом, продуктами харчування, промисловими товарами.

З 1949 року газету редагує Антон Якович Гула. Редактором «Соціалістичної перемоги» він пробув 13 років. Це – перший редактор з багаторічним газетярським стажем. А. Я. Гула пройшов важкими фронтовими дорогами у роки Великої Вітчизняної війни. Мав за плечима багатий життєвий виробничий досвід. То ж коли бюро райкому партії призначило А. Я. Гулу редактором газети, він поринув з головою у видавничу справу. Писати вмів, правити чужі матеріали навчила практика, освоїв поліграфію, а, отже, почав міняти обличчя газети. Замість сухих, перенасичених цифрами інформацій, статей з`являються у «Соціалістичній перемозі» цікаві кореспонденції, сатира, гумор. Авторитет газети буквально за перший рік редакторства А. Я. Гули зріс, тираж районки підвищився. Гострим словом сатири та гумору висміювались дармоїди, п`яниці, хулігани, безпринципні юнаки, дівчата.

Саме в цей період в районній друкарні машини запрацювали за допомогою електроенергії. Це набагато полегшило роботу поліграфістів, підвищило продуктивність праці. А до цього газету друкували вручну.

«Батирщик» П. І. Петренко крутив машину, аби віддрукувати «Соціалістичну перемогу». А якщо сказати, що у Пилипа Івановича не було лівої і правої кисті, то можна уявити, яких сил і вміння треба було цьому чоловіку, щоб віддрукувати вчасно, якісно. Важка була праця. І тільки впровадження електроенергії полегшило труд поліграфістів.

1960 рік був другим роком семирічки. Газета розповідає, як трудівники району втілюють у життя накреслення ХХIII з’їзду партії. Коноплезавод у Олексіївці, маслозавод у Костянтинівці, меблева фабрика в Арбузинці перевиконують плани та завдання. Сількор з Новокрасного І. Яхно повідомляє про здобутки колгоспників артілі «Красный Октябрь», а Л. Бобров пише статті на шкільні теми.

Працівники редакції М. Ратушний, М. Пєрков, І. Вербицький подають цікаві матеріали з колгоспів, промислових підприємств, пишуть про розвиток освіти, культури, охорони здоров’я, спорту.

Регулярно вміщуються рейдові матеріали, в яких піддаються критиці колгоспи, ферми за упущення в роботі, відставання у виробництві молока, за недотримання агротехніки по вирощуванню кукурудзи. До речі, ця зернова культура займає провідне місце на сторінках райгазети. Публікується досвід кращих кукурудзоводів району, газета вчить, як зберігати качани у сапетках, як дотримуватись квадратно-гніздового посіву качанистої, про методи силосування.    В газеті за 9 січня 1960 року вміщено статтю «Раціонально використовувати електроенергію». В ній ідеться про суворий облік, контроль за використанням електроенергії. У вечірній час по фідеру Арбузинського району перевантаження складає 250 кВт. Замість 420 кВт район бере 650 – 670 кВт. А потужність Костянтинівської ГЕС – 800 кВт і це на Арбузинський та Доманівський райони. Отож, треба виключати обидва райони вранці та ввечері на декілька годин. З метою економії електроенергії Арбузинський райвиконком прийняв рішення про обмеження користування нагрівальними приладами і великими лампами.

В «Соціалістичній перемозі» часто публікує свої фейлетони сількор з Воєводського І. І. Наточій. Дописують до газети сількори Г. Голєв, М. Павлова з Благодатного, В. Спотар з Костянтинівки, С. Босов з Іванівки, О. Бортневський з Арбузинки та інші.

З літературними творами виступають у газеті І. Брашеван, Г. Брянцева, Л. Степанюк, Г. Пластамак, І. Наточій, фотоетюди вміщує М. Ратушний.

В цей час першим секретарем райкому партії працює Г. А. Радіоновський. Секретарем райвиконкому була Г. О. Васильєва, колишня працівниця редакції.

17 березня газета вміщує сторінку «Осідлаємо найкращого коня». Це звіт про районну нараду кукурудзоводів. В цьому ж місяці публікуються тематичні сторінки «Технологічна карта вирощування і збирання кукурудзи в колгоспі імені ХХ з`їзду КПРС», «Про кукурудзу дбатимем – м`ясо і молоко матимем».

В ті дні трудівники, всі жителі району дізнались про подвиг чотирьох радянських воїнів, які 49 днів перебували на баржі у холодних водах океану. Газета вмістила указ Президії Верховної Ради СРСР про нагородження орденом Червоної Зірки старшого сержанта А. Р. Зіганшина, рядових П. Г. Поплавського, А. Ф. Крючковського, І. Ю. Федотова.

Партія та уряд знижують з 1 квітня державні роздрібні ціни на медикаменти.

В червні 1960 року став до ладу Арбузинський цегельний завод. Потужність за сезон – 1 мільйон штук цегли. В Семенівці працює свій завод. Семенчани випалюють цеглу соломою, арбузинці – вугіллям.

В серпні вчителя Костянтинівської середньої школи Ф. М. Подоляна нагороджено орденом Леніна.

В 60-і роки в селах району йде будівництво індивідуального житла. Особливо воно розгорнулось у Семенівці. Біля Бугу закопували заміси, сходились родичі, знайомі, сусіди і робили цеглу-саман. Господарі, які будувались, закупляли стандартний фінський будинок, декілька тисяч червоної паленої цегли і облицьовували нею стіни. Зводили будинки теж спільно. Стоять такі будинки і нині у Семенівці.

Далі буде.

На фото: керівний склад Арбузинського району під час святкування на стадіоні «Колос».

Show Buttons
Hide Buttons