ПРО ПЕРСПЕКТИВИ НАЕК І НАШІ ПРОБЛЕМИ

Завершення минулого року в ДП НАЕК «Енергоатом» співпало з виходом у світ чергового номера  відомчого видання – журналу «Енергоатом України» №2 (45) (у повному викладі  з цим виданням можна познайомитись за посиланням

 http://www.energoatom.kiev.ua/files/file/energoatom_2_2017.pdf ).

Часопис присвячено не лише успіхам та проблемам галузі, а й перспективам розвитку Южно-Українського енергетичного комплексу на річці Південний Буг – проблематика навколо ЮУ АЕС в ньому визнана як головна тема номера. Зважаючи на те, що не кожному  користувачу  Інтернету вдасться у повному обсязі опанувати проблемами НАЕК на майже 70 сторінках, пропонуємо читачам короткий виклад повідомлень журналу, що стосуються Миколаївщини з короткими коментарями.

Зокрема, в інтерв’ю журналу, Перший віце-президент-технічний директор Олександр Шавлаков, відзначив:

«Серед програм, які реалізуються, окрема увага приділяється Комплексній зведеній програмі підвищення ефективності та надійності експлуатації енергоблоків АЕС на період 2017-2020 років (була узгоджена Міненерговугілля у травні 2017 року). Орієнтовна вартість цієї програми складає 7 мільярдів гривень. Реалізується вона за кількома напрямками, серед яких є підвищення теплової потужності енергоблоків АЕС. Також програма передбачає вихід на добове регулювання потужності енергоблоку №2 Хмельницької АЕС, який в рамках проекту «Енергетичний міст «Україна-ЄС» планується приєднати до європейської мережі системних операторів – ENTSO-E».

Що до Хмельницької станції, то «необхідно, щоб з 2030 року гарантовано запрацювали третій та четвертий енергоблоки Хмельницької АЕС, а також виконати зобов’язання з підвищення ефективності експлуатації наших діючих енергоблоків, в першу чергу підвищити їхню потужність. Лише у цьому випадку ми зможемо компенсувати виведення малих енергоблоків (№1, №2 ВВЕР-440 РАЕС). Далі нам треба вирішувати, які потужності ми будемо вводити з нуля і де це буде відбуватись. У цьому контексті нам вкрай важливо затвердити кадастр майданчиків під нове будівництво в атомній енергетиці».

… І стосовно розвитку Южно-Українського енергокомплексу:

«Проект, який дуже довго в нас гальмував – це реконструкція систем технічного водопостачання Южно-Української АЕС. Протягом 2017 року тривали активні роботи, значна частина проектних заходів вже виконана. Його реалізація дозволить розблокувати 1400 МВт замкнених потужностой ЮУАЕС у літній період, коли охолоджуючої здатно- сті існуючої системи водопостачання не вистачає для роботи станції на повній потужності. Переконаний, що по завершенні цієї інвестпрограми усі три блоки ЮУАЕС працюватимуть на повній потужності навіть у найспекотніший період.

Наступна мета — розширення можливостей Ташлицької гідроакумулюючої електростанції, яка входить до складу Южно-Українського енергокомплексу. Зараз на Ташлицькій ГАЕС працює два гідроагрегати, а проект передбачає, що їх має бути шість. Для Компанії гідроакумулючі потужності вкрай необхідні, адже поки ми не перейшли до режиму добового маневрування потужністю енергоблоків АЕС, лише ГАЕС дозволяє навантажити атомні енергоблоки у нічний період на спаді споживання електроенергії. Як неодноразово підкреслювалось, ТГАЕС є інструментом вирівнювання добового споживання електроенергії для базової атомної генерації».

І про перспективи об’єднання  з Европейською енергосистемою:

«Відносно інтеграції в ENTSO-E — в Україні є частина системи, яка інтегрована до європейської енергосистеми – це Бурштинський енергоострів. У 2015 році Компанія ініціювала розширення острова шляхом реалізації проекту «Енергетичний міст «Україна – ЄС». Це може стати черговим кроком на шляху інтеграції. Сама ж Угода передбачає підготовчий період 5 років, протягом якого Україна має привести свою енергосистему до європейських вимог. Після цього, робота української ОЕС в ізольованому від Росії та Білорусі режимі триватиме ще деякий час, а вже тоді стане можливою паралельна робота. Це відбудеться не раніше ніж у 2023 році».

ТАШЛИЦЬКА ГАЕС — ШАНС НА ПЕРСПЕКТИВУ

АБО ЯК ЗБУДУВАТИ НОВУ ЕНЕРГЕТИКУ УКРАЇНИ НА ЗАЛИШКАХ ГОЕЛРО

(Тема номеру, липень-грудень 2017. Автор – Наталія Дегтяренко, Центр зовнішніх інформаційних комунікацій).

Зокрема, автор публікації  відзначає: «Україна дійсно має чималі можливості щодо розвитку ВДЕ, але не варто забувати, що відновлювальна енергетика — це не тільки енергія вітру, сонця… Це ще й енергія «води, що падає». На планеті є чимало регіонів, де вода — великий дефіцит. Є такі, де поява великих водосховищ призведе до затоплення обжитих земель та сільськогосподарських угідь або екологічно цінних заказників – заповідників. Та все ж таки набагато більше тих місцин, де побудова двох басейнів ГАЕС (які заберуть воду один раз не порушуючи балансу) забезпечить території необхідною електроенергією, покращить водно-рекреаційний клімат місцевості, а найголовніше – дасть поштовх для більш продуктивної та сталої роботи всієї енергетики та економіки країни.

Зауваження №1. Саме створення  руслових водосховищ у басейні Південного Бугу призводить  «до затоплення обжитих земель та сільськогосподарських угідь або екологічно цінних заказників – заповідників». Тому при створенні водосховищ важливо керуватись діючим законодавством держави, яке захищає природні надбання  України, зокрема, Водним кодексом України. Окрім того, водосховища у складі ЮУ ЕК інтенсивно випаровують воду,  річка протягом доби втрачає тисячі кубометрів вологи, яка могла б «напоїти» страждалі від спеки південні райони області.

«Зразу зауважу, що всілякі намагання т.зв. «активістів» збурити місцевих жителів та посварити їх з енергетиками з самого початку приречені на невдачу. І ось чому… Южно-Українській енергетичний комплекс розташований в одному з найспекотніших регіонів України. З самого початку, ще у 90-х роках минулого століття, «Проект будівництва Ташлицька ГАЕС» передбачав використання води з Південного Бугу для охолодження атомних реакторів, а саму гідроакумулювальну станцію розглядав, як невід’ємну частину єдиного енергетичного комплексу, що дозволяє регулювати потужності АЕС впродовж доби. Так планувалось, і так має бути реалізовано, особливо з огляду на зміну деяких життєво необхідних факторів у регіоні…

Зауваження №2. Чи не реалізацією у повному обсязі  проекту ЮУ ЕК  у варіанті до 1989 року має на увазі автор? Тоді проект 20,7 м Олександрівського водосховища стане дитячою іграшкою у порівнянні з тим, що за первісним проектом планувалось створити Костянтинівське  водосховище, яке мало затопити Бузький каньйон аж до міста Первомайська.

«Річка Південний Буг, яка відіграє величезну роль у зрошенні та забезпеченні питним водопостачанням навколишніх територій, почала рік від року – міліти. Це не дивина. По всій Європі річки міліють — кліматичні зміни надто масштабні, щоб їх не помічати. У серпні 2017 р. швидкість течії? в районі греблі ГЕС впала до 8 кубометрів у секунду (мінімально необхідний показник – 17 кубометрів у секунду). Й цього року – вперше за останні 14 років Ташлицькій ГАЕС загрожувала зупинка через критично низький рівень води. Рівень Олександрівського водосховища в цей час встановився на позначці 14,35 м, – це найнижча межа водогосподарської місткості водойми. До «мертвого» об’єму водосховищу залишалось всього 35 сантиметрів води, якщо б його спрацювали – станція мала б зупинитись…»

Зауваження №3. Цілком зрозуміло. Кожного літа обсяг стоку річки зменшується. Це природне явище поєднане з надзвичайно великим забором води для сільськогосподарського  використання та з випаровуванням з поверхні промислових  водосховищ. У нашому випадку це ще й мільйони кубометрів води, яка відбирається з річки на підтримання рівня  Ташлицького ставка – охолоджувача конденсаторів ЮУ АЕС та для наповнення верхнього водосховища Ташлицької ГАЕС.  Тому Південний Буг вже й «не тягне» непомірне навантаження енергетичних обєктів.

«Шлюзові ворота відкриваються, й вода вільно тече по руслу річки. Але людям, які мешкають в місті Вознесенськ (нижче за течією – 65 тисяч населення) від того користі мало! Води за таких умов вистачає лише на декілька годин на добу. Крім того, в посушливі місяці в майже пересохлу річку вітер з Чорного моря наганяє солону воду з Бузького лиману, й чим менше буде рівень прісної води в нижній течії Південного Бугу, тим вище буде підніматися солоний лиман… А це призводить до засолення ґрунтових вод і земель в цілому регіоні».

Зауваження №4. Доцільно зауважити, що 32 – тисячний Вознесенськ тільки частково використовує бузьку воду для питного забезпечення населення і зрошування присадибних ділянок.  Більшу частину води місто відбирає з підземних озер, а бузьку використовує частково для наповнення підземних резервуарів. Тому рівень Олександрівського водосховища  не впливає на водогосподарську діяльність міста. Стосовно солоної води, яку «в посушливі місяці в майже пересохлу річку вітер з Чорного моря наганяє з Бузького лиману», то  слід відзначити, що зараз Південний Буг від Миколаєва до Вознесенська – це судохідна частина річки. Тут проведено днопоглиблювальні роботи і майже 80 км річки використовується як для вантажного, так і для пасажирського річкового флоту.

«У 2017 році максимально припустимий рівень заповнення Олександрівського водосховища було встановлено на позначці 16 м над рівнем моря (корисний об’єм 21 млн. кубометрів: ГАЕС використовує 3,5 млн кубометрів води на добу, а 13,8 млн. кубометрів на задоволення водогосподарських потреб Миколаївської обл.).

Проект «Завершення будівництва Ташлицької ГАЕС» передбачає підвищення Олександрівського водосховища до позначки 20,7 м (корисний об’єм – 72,6 млн. кубометрів: ГАЕС – 14,4 млн. кубометрів на добу – після добудови шостого гідроагрегату, 46,1 млн кубометрів – для водогосподарських потреб прилеглих районів Миколаївської обл., у тому числі й для забезпечення санітарно-екологічних попусків у маловодні періоди)».

Зауваження №5.  І при НПР-16 м, і при НПР-20,7 м не вказано обсяги використання води з Південного Бугу для підживлення  (компенсація на випаровування)  Ташлицького ставка -охолоджувача. В нинішньому стані це складає близько 4,5 -5,0 млн. кубометрів щомісяця. Після введення в експлуатацію 5 бризкальних басейнів у реконструкції системи техводопостачання ЮУ АЕС, мабуть, обсяги додаткового підживлення значно зростуть в результаті інтенсивного випаровування. Поки  цей важливий пункт водного балансу енергокомплексу не обрахований чи замовчується від громадськості.

«Офіційна позиція Енергоатома проста та зрозуміла: Ташлицька ГАЕС цілком може працювати 6-ма гідроагрегатами (поки їх два) на нинішньому рівні – 16 метрів Олександрівського водосховища. Підняття рівня до відмітки – 20,7 м пропонується в інтересах водозабезпечення та водопостачання населених пунктів нижче за течією річки Південний Буг».

Зауваження №6. Якщо для Ташлицької ГАЕС достатньо НПР водосховища на рівні 16,0 м, то чому такий натиск з боку НАЕК и ЮУ АЕС про підвищення рівня до НПР-20,7? Як зрозуміти величезні затрати на підготовку водосховища до заповнення при тому, що Миколаївська область не наполягає на підвищенні рівня  Олександрівського водосховища, за винятком добре «оброблених» прибережних ОТГ, які про підтримку проекту заявили під час  відвідування ЮУ АЕС? Не віриться в благі наміри НАЕК «Енергоатом», коли на рахунку в енергетиків кожна копійка і персонал наполягає на підвищенні рівня оплати праці.

«Т.зв. «активісти» діалогу вести не хочуть, вони влаштовують акції на берегах Півден- ного Бугу, натомість як тільки до них приїжджають енергетики, вони йдуть геть. Їм не потрібен діалог – їм потрібна картинка. Для мене не дивина, що вони не хочуть дослухатись до думки місцевих мешканців, які саме до нас звертаються влітку з проханням вирішити проблему водопостачання. Ми можемо це зробити тільки підвищивши рівень Олександрівського водосховища до рівня 20,7 метра. Але у нас протест за протестом…», – розповідає генеральний директор відокремленого підрозділу ЮУАЕС Володимир Лісніченко.

Електроенергетичні амбіції та їх реалізація

Україна все ж таки поволі просувається в бік реалізації проекту «Енергоміст Україна – ЄС» (ENTSO-E). Сьогодні консорціум з трьох компаній — Westinghouse Electric Sweden AB, Polenergia International S.à.r.l. та EDF Trading Limited виявив бажання фінансувати цілий комплекс необхідних заходів з метою реалізації вказаного проекту:

– розширити Бурштинський енергоострів (відокремлена від ОЕС України частина енергосистеми, що здійснює перетоки в ЄС);

– провести необхідні роботи по відключенню ХАЕС-2 від ОЕС України: перебалансувати — 1000 МВт потужності; добудувати бризкальні басейни на ЮУАЕС задля збільшення ефективності роботи станції із розрахунку, що на неї ляже частина навантаження ХАЕС-2;

– підвищити рівень використання Запорізької АЕС в частині будівництва додаткових ЛЕП.

Всі ці роботи за попередніми оцінками коштують 243,5 млн. євро. Вони дійсно обумовлені проектом ENTSO-E, а ще, все ж таки, бажанням України довести, що ми можемо бути надійними та ефективними партнерами й виконувати свої зобов’язання в повній мірі. Звісно, що з такими амбітними планами сидіти склавши руки не вийде. Тим паче, що ефективність атомної генерації в серпні знизилась.

Станом на 19 серпня 2017 р. в роботі з 15 блоків АЕС перебувало тільки 10 (5 блоків було виведено в капітальний плановий ремонт). Олександрівська ГЕС та Ташлицька ГАЕС були переведені в транзитний режим роботи через критично низький рівень води. У такій складній ситуації українська енергетика вже перебувала на початку літа 2016 р., й одночасне зупинення третини атомної генерації вже доводилось і доводиться компенсувати спалюванням дефіцитного вугілля. Замість накопичення стратегічних запасів до опалювального сезону Україна витрачала понад 100 тисяч тонн вугілля на тиждень. Отже, як не викручуй, а добудовувати Ташлицьку ГАЕС вкрай необхідно, як для забезпечення людей питною водою, так і для стратегічного розвитку країни. Введення в роботу гідроагрегатів №4 – 6 потужністю в турбінному режимі 453 МВт та насосному режимі 648 МВт дозволить отримати щороку майже 585 млн. кВт-год. електроенергії, а при енергоспоживанні надлишкової електроенергії в нічному провалі близько 800 млн кВт-год. Крім того, реалізація проекту забезпечить додатковий аварійний резерв електропостачання власних потреб Южно-Української АЕС та підвищить її безпеку.

Зауваження №7. В статті переконливо наголошують про необхідність завершити будівництво Ташлицької ГАЕС у повному обсязі.  Однак  замовчується питання забезпечення роботи ГАЕС у складі 6 гідроагрегатів. Ні слова не сказано про технологічні особливості станції. Щоб  вона ефективно працювала, їй потрібне верхнє водосховище обсягом (як вище зазначалось)  14,4 млн. кубів технологічних запасів води без «мертвого» залишку. Зараз верхня водойма експлуатується при витратах 3,5 млн. кубів за добу. Звідки  енергетики мають взяти  і де розмістити ще 10 млн. кубів? Офіційної відповіді на це питання днем з вогнем не знайти. Можна припустити, що для цього можуть використати частину ставка-охолоджувача ЮУ АЕС, який вірою й правдою служив станції більше 30 років. То яким чином буде забезпечуватись робота потужної, шестиагрегатної Ташлицької ГАЕС?

На жаль, відповіді на це актуальне питання для жителів Побужжя журнал  «Енергоатом України» не дає.

Анатолій НЕНЬКО.

Show Buttons
Hide Buttons