Життя прожити – не поле перейти

Електронна Книга пам’яті

РОЗДІЛ ДРУГИЙ

АЛЕФІРЕНКО РАЇСА ЯКІВНА

Раїса Яківна Алефіренко народилася 1937 року, в Арбузинці. Разом з родиною пережила роки фашистської окупації, а після визволення села в березні 1944 року і відновлення роботи навчальних закладів, навчалась у початковій школі №3,  яка розміщалась в будинку Петренка,  по нинішній вулиці Учительській. Після війни на чолі цього невеличкого шкільного колективу була О.І. Зайцева, навчанням і вихованням різновікових дітей займались А.І. Хильова та Н.Н. Старченко. Після початкової школи Рая Шадовська була зарахована до Арбузинської середньої школи №1, яку закінчила в 1955 році.

І зараз, коли минає 60 років від випускного вечора, Раїса Яківна пам’ятає керівників школи, вчителів, наставників, м’вихователів. В 50-60-х роках минулого століття директорами школи  №1 в Арбузинці були Л. Бойко, І.М. Лихіцький, В.В. Писаренко. Дітей навчали знані в селі вчителі Н.М. Писаренко, Н.С. Зайцева, Н.М. Лихіцька,  О.Г. Зражевський, С.Г. Автенюк, К.І. Ненько, Ф.Д. Куц, Т.А. Куц, Є.П. Сінческул та інші. В 1955 році Арбузинська середня школа направила у самостійне життя своїх вихованців з  чотирьох десятих класів.

На той час в Арбузинці була середня школа і чотири початкових, а згодом в центрі селища були побудовані корпуси нової середньої школи №2.  Це відбулося в кінці 50-х років і частина учнів з лівобережжя отримало можливість вчитися ближче до рідного дому.

Після школи Раїса працювала в Арбузинській заготконторі, а після навчання  в Чернівцях на курсах бухгалтерів, трудилася в системі місцевого сільського споживчого товариства, потім, за направленням райкому комсомолу, очолила сільський будинок культури, де проявився її талант в організації масових заходів, спілкуванні з різними верствами населення.

У 1956 році секретар сільради  І.С. Дронь запропонував Раїсі очолити військовий обліковий відділ, який на той час був складовою частиною місцевої ради і здійснював постановку на облік, контролював переміщення військовозобов’язаних, а також відслідковував  підготовку призовників.

В 1967 році, після призначення  І.С. Дроня на посаду майстра Арбузинського  міжколгоспшляхбуду, була обрана секретарем вже селищної ради і працювала на цій посаді десять років. З 1976 року – заступник голови  селищної ради, а в 1986 році обрана головою Арбузинської селищної ради.

Чоловік, Іван Семенович Алефіренко, на той час працював майстром Арбузинського СПТУ, згодом очолив оргвідділ райкому партії, працював головою колгоспу «Україна», очолював Арбузинське СПТУ.

Тим часом  Раїса Яківна продовжила навчання в Самбірському технікумі механізації та обліку, де отримала спеціальність статиста-економіста, а також закінчила інститут культури імені Корнійчука (спеціальність бібліотекар – бібліограф).

Родина Алефіренків виховала сина Ігоря та дочку Ларису, піклуються про внуків та правнуків. Діти та онуки отримали вищу освіту і працюють  в колективі южноукраїнських енергетиків, правнучка навчається в 5 класі.

Раїса Яківна  з 2002 року очолює районну ветеранську організацію, їй присвоєно звання Почесний громадянин Арбузинки та Почесний ветеран України. За сумлінну багаторічну працю нагороджена орденом княгині Ольги, грамотами Верховної Ради України, Української православної церкви, десятками грамот, має подяки від керівників області та району та інші відзнаки.

В пам’яті Р. Я. Алефіренко збереглися подробиці минулого життя в селищі та імена найбільш знаних осіб, з якими довелося не тільки спілкуватись, а й спільно вирішувати  проблеми Арбузинки, створювати основу для подальшого розвитку селища. Своїми спогадами Раїса Яківна поділилася з нашими читачами.

«На початку 50-х років минулого століття на території нинішньої Арбузинки було утворено дві сільські Ради.  Межа розподілу між суб’єктами господарювання і здійснення повноважень місцевої влади проходила по річці Арбузинці. Сільську раду на правобережжі  в свій час очолювали Степан Ніколаєнко, Іван Настенко, секретарями були Степан Шевченко, Іван Беркань.

З 1955 року, після об’єднання рад, головами Арбузинської сільської ради  під час місцевих виборів обирались І. І. Андріанов, Я. Я. Онишенко, В. Г. Зовтун.

Після  розукрупнення Братського і відродження Арузинського району, головами сільської, а з 1967 року – селищної громади, арбузинці обирали В.С. Суптелю, О.П.Степаненка, В.П. Філашкіна, Г.О. Васильєву, Н.П. Синьопупову, Р.Я. Алефіренко, А.П. Бриченка, В.І. Розторгуєва, Н.А. Солдатову, 2014 році на місцевих виборах головою селищної ради був обраний Є.В. Трав’янко.

Untitled-7

Після утворення району  місцеві підприємства, комунальні  організації очолювали: комунгосп – І.Д. Ікленко, згодом – І.М. Доценко; комбінат побутового обслуговування – М.П. Павлов, В.Г. Солонуха; райспоживспілку – Г.П. Баланенко, П.Г. Савчук; районний відділ культури  – І.І. Ненько, А.М. Фендик, А.М. Резніченко.

Багато зусиль до виконання своїх депутатських повноважень докладали інженер колгоспу «Україна» А. М. Чупина, агроном колгоспу імені ХХ з’їзду КПРС Я. Д.Тютюнник, народні обранці О.П. Іонов, О.Ф.Пагер, О.С. Кирилюк,  З.Я. Павлова, І. Л. Ненько,  П.О. Пєрков та інші. Багато уваги надавалось турботі про односельчан, вихованню молоді, благоустрою, забезпеченню соціальними послугами ветеранів.

Благоустроєм райцентру займався технік комунгоспу Л.П. Чмир, який працював безпосередньо під моїм керівництвом. Завдяки його старанням Арбузинка набирала сучасного вигляду. Охайна алея, клумби, розарії радували односельців та гостей району. В 1984 році Арбузинка зайняла перше місце  в обласному конкурсі з питань благоустрою і отримала премію – 50 тисяч рублів. До речі, саме Леонід Чмир їздив до міста Нальчик за саджанцями ялин, які вже більше 40 років прикрашають центральну площу райцентру.

В ті роки всі посадовці дбали про благоустрій, дорожнє будівництво.  Відповідальними за дороги на закріплених територіях були керівники колгоспів  В.І. Селявін, С.О. Фесенко. Багато для поліпшення благоустрою селища зробив М.Я. Омельченко, коли очолював колгосп «Україна». В той час велося шляхове будівництво дороги, прокладались мережі водопостачання.

Народним методом в смт. Арбузинка був побудований стадіон на 5000 глядачів. Ініціатором його будівництва став О.Г. Полозюк, проект розробив районний  архітектор І. П. Чмир. До будівництва залучались місцеві будівельні, комунальні  організації, активну участь у суботниках брали трудові колективи організацій, установ, навчальних закладів райцентру.

В 1970 році в Арбузинці побудовано Меморіальний комплекс загиблим землякам в роки Великої Вітчизняної війни. Його споруджували міжколгоспбуд під керівництвом І.О.Резніченка та міжколгоспшляхбуд, який на той час очолював  А.Я. Гула, велику допомогу надали працівники Костянтинівського гранітного кар’єру.

vistavka

Арбузинська селищна рада у складі її керівництва дбала про активну діяльність депутатських груп. Депутати порушували важливі питання, заслуховували керівників і спеціалістів. Плідно працювали вуличні комітети, завдяки їх діяльності вдавалось вирішувати проблеми благоустрою, озеленення, освітлення вулиць, провулків. На сесіях селищної ради депутати заслуховували повідомлення про роботу постійних комісій, окремих депутатів та повідомлення про виконання депутатських запитів.

1970 року вперше в Арбузинці проводилося свято квітів. Виставку, в якій взяли участь більше 50 арбузинців, було організовано в районному Будинку культури. З наступного року свято квітів набрало ознак районного і проводилось серпневого вихідного дня на алеях парку біля Меморіального комплексу. В організації перших святкових заходів активну участь брали вчителі Є.П. Сінческул, Н.Ф. Сдєржикова, І.Я. Беркань – голова планової комісії райвиконкому.  Кращі квіткові композиції, а також окремі квіти, вирощені дбайливими руками, які прикрашали вулиці, площі, помешкання арбузинців, відзначались  преміями, дипломами, персональними грошовими винагородами.

Найбільш масовим  культурним заходом райцентру вважалося свято Арбузинки. Всі готувались до нього заздалегідь. З’являлись нові прикраси на вулицях і в центрі  селища, складались квіткові композиції, до свята підбивались підсумки конкурсу «Двір зразкового порядку», готувались спортсмени до змагань, а аматори художньої самодіяльності  вдосконалювали, відшліфовували номери нової концертної програми. Свято відбувалось на  центральному стадіоні «Колос». Звучали привітання, нагороджували тих, хто протягом року доклав зусиль для подальшого розвитку селища, а також називали прізвища односельчан, в житті яких стались важливі родинні події».

Тільки факти

В 1948 році колгоспи Арбузинки перевершили довоєнний рівень виробництва продукції. У 1950 р. середня врожайність зернових становила 14,9 цнт з 1 га. У господарствах налічувалося 2183 голови великої рогатої худоби (у т. ч. 512 корів), 2383 голови свиней, 1390 овець, 780 коней.

У 1950 р. в Арбузинці функціонувала районна лікарня на 50 ліжок з амбулаторно-поліклінічним та пологовим відділеннями. У ній працювали 11 лікарів.

В середній, семирічній і чотирьох початкових школах навчалося 1316 учнів.

 У 1957 р. колгоспи Арбузинки одними з перших у районі завершили всі сільськогосподарські роботи і перевиконали зобов’язання. Обидва господарства, як переможці соціалістичного змагання в 1957-1959 рр., були занесені на обласну Дошку пошани.

Раїса Яківна пригадує, що в 50-х роках в Арбузинці було створено артіль ім. Комсомолу, яку очолював Г.І.Бичков.  Робітники надавали послуги населенню: виготовляли побутові речі, столярні вироби. Прийшов час розширювати виробництво і на базі артілі було створено комунальне підприємство «райпромкомбінат», директором призначено Петра Цапенка. В дев’яти цехах підприємства виготовлялись будівельні матеріали, столярні вироби,  різні господарські речі, які користувались попитом не тільки місцевих організацій та населення  райцентру, а й у селах району. Згодом на базі промкомбінату була відкрита меблева фабрика, її продукція  реалізовувалась не тільки в  районі, а й на всій території Миколаївської області. Першим директором меблевої фабрики був П.К. Іонов, який через певний час передав управління колективом арбузинських меблевиків   Г.П. Севастьянову.  Наступний період реформування припав на 1976 рік, коли припинила роботу меблева фабрика, а виробничі потужності  комбінату комунальних підприємств були передані в підпорядкування  районного комбінату побутового обслуговування, колектив якого працював  під керівництвом директора М.П. Павлова. Після  його обрання другим секретарем райкому партії  колектив КПО очолив  В.Г. Солонуха.

Створене у 1979 році районне побутове об’єднання протягом року надавало послуг жителям району  більше, як на 500 тисяч рублів. За роки десятої п’ятирічки тут  було реалізовано побутових послуг на 2 млн.300 тис. руб. Сумлінно трудилися в швейних цехах  М.Я. Барновська, М.Я. Париляк, В.Г. Бичков; виготовляли меблі І.Д Скік, М.П. Зубар, С.І.Сідень, Ю.Я. Париляк; перукарські послуги надавала бригада під керівництвом Миколи Черешні; злагоджено працювала служба комплексного надання послуг, яка, крім населення райцентру, обслуговувала сільських жителів.

З 1967 року відновила вихід районна газета, яка отримала нову назву – «Нове життя» (редактор  В.П. Тілуг) і приходила до передплатників двічі на тиждень. Друкарня розміщувалась у приміщенні, що знаходилось на правому березі р. Арбузинки.  Журналісти і поліграфісти працювали наполегливо, оперативно доносили місцеві новини до жителів району. Після припинення діяльності меблевої фабрики в її приміщеннях після реконструкції розмістилась Арбузинська друкарня, та в жовтні 1977 року трапилась пожежа, яка знищила основне обладнання.  Підприємство зусиллям поліграфістів і будівельників було відновлено, але з 1977 року районна газета виходить на базі друкарень сусідніх районів.

У цехах харчосмакової фабрики, створеної 1978 року на базі харчокомбінату, щорічно виготовлялось продукції (борошна, олії, безалкогольних напоїв) на суму більше 1 млн. рублів. Свого часу очолювали колектив І.А. Бугай, В.С. Суптеля, В.П. Старченко, В.Д.Романенко.

В 1967 році, після реконструкції, в Арбузинці відкрито кінотеатр ім. 1-го Травня на 450 місць. Було утворено районну дирекцію кінофікації, якій були підпорядковані всі кіноустановки району. На чолі колективу був І.М. Доценко, потім директором кінофікації стала Н.Д. Полозюк. П’ять разів на тиждень демонструвалось по кілька сеансів цікавих кінофільмів. Перегляд кінофільмів був одним з важливих культурних заходів місцевих жителів, активно арбузинці відвідували кінолекторії і тематичні покази фільмів.

1986 року в  Миколаївському облполіграфвидаві вийшов буклет «Культурно-спортивный комплекс – в действии», в якому  узагальнювався досвід роботи КСК Арбузинської селищної ради народних депутатів. Видання розповсюджувалось у всіх районах області і вважалось, що цей досвід має стати в пригоді всім організаторам культурно-масової роботи в містах, селищах і селах області. Зараз матеріали буклету можна сприймати як історичні свідчення про діяльності органу місцевого самоврядування в 80-х роках минулого століття, тому пропонуємо читачам виклад цього вже архівного документу.

«Одна из главных забот Совета –  социально-культурная сфера. При поселковом Совете создан культурно-спортивный комплекс – новая организационная форма работы с населением. Руководство комплексом возложено на координационный совет во главе с заместителем председателя исполкома поселкового Совета Р. Я. Алефиренко. В комплекс вошли районный Дом культуры, библиотеки, Дом пионеров, стадион «Колос», райспорткомитет, общественные организации, добровольные общества.

Самые популярные, получившие общее признание арбузинцев – это  праздники, посвященные знаменательным датам в истории страны, красным дням календаря, обрядовые праздники. Проходят они,  как правило, на стадионе, в Доме культуры, парке, на берегу реки Арбузинка. Принимают участие в разработке сценариев, их воплощении все входящие в КСК учреждения, коллективы художественной самодеятельности.

Широкое распространение получили в поселке праздники, посвященные труду.

Символом социальной справедливости, данью высокого уважения к труженику-земледельцу, к хлебу, выращенному его руками, стали праздники поля имени ветерана войны или ветерана труда. Имя  Ивана Антоновича Бондаренко, Героя Советского Союза, погибшего при освобождении Арбузинского района, присвоено одному из полей колхоза имени ХХ съезда КПСС. На этом торжественном событии присутствовала жена героя, участников праздника приветствовала агитбригада.

veterani

Интересно проходят праздники первой борозды, первого снопа, проводы механизаторов на жатву. Венчает весенне – полевые работы в хозяйствах района праздник урожая. Начинается торжество маршем – парадом красочно оформленных колонн механизаторов – победителей в социалистическом соревновании на жатве. Приветствуют хлеборобов, полеводов пионеры, руководители района. Участники художественной самодеятельности дарят им песни, танцы. Заканчивается этот радостный день народным гулянием.

Стали доброй традицией в Арбузинке праздники улиц, носящих имена Ленина, Т.Г. Шевченко, имени 40-летия Октября и других.  В дни таких праздников собираются  жители улиц, гости.  Звучат теплые задушевные слова районного военного комиссара подполковника В.А. Павлова. Он рассказывает о земляках, которые сражались на фронтах войны, о тех, кто не вернулся с нее, о ребятах с этой улицы, которые служат в рядах Вооруженных Сил. Называет фамилии  лучших воинов, зачитывает и вручает их родителям благодарственные письма из воинских частей. Затем звучит рассказ о людях, которые трудились и сейчас трудятся на полях и фермах, на предприятиях и живут на этой улице. Обычно на праздниках улиц подводятся итоги смотра-конкурса, лучшим подворьям присваивается звание «Двор высокой культуры и образцового порядка».

Среди актива  культурно-спортивного комплекса – столяры райбытобъединения К.И. Кологрывый, И.Т. Кептя, акушерка районной больницы К.И. Селявина, районный педиатр В.Т. Нагорнюк, колхозники И.В. Пахаленко, А.Г. Чмелева, старшее поколение, ветераны войны А.И. Лукащук, И.А. Брашеван и многие другие».

Раїса Яківна гортає  фотоальбоми:

– Ось фотопідтверждення всіх наших культурно-масових заходів. В ті часи було приємно працювати з людьми. Всі, до кого доводилось звертатись за допомогою в організації того чи іншого заходу, із задоволенням, з ентузіазмом брались до роботи.  До кожного  свята готували  програму, яку обнародували  на рекламних плакатах, а також випускали спеціальні запрошення, листоноші доставляли їх в кожен дім. Пригадую, як готували свято для трудівників колгоспу «Україна». Тоді нам вдалося в сценічних постановках відобразити всі етапи створення колгоспу, досягнення  трудівників, показати односельчанам народні таланти, познайомити з творчістю самодіяльних художніх колективів. Звичайно, велику підтримку мали від керівників та спеціалістів господарства – голови колгоспу А.Є. Пономаренка, секретаря парткому А.А. Набожинського та інших.

Цікаво проходили свята проводів зими, вшанування Нептуна, проводів  юнаків до лав Збройних Сил. Вшановували ветеранів, багатодітні родини, вітали новонароджених арбузинців та їхніх батьків, весільні поздоровлення адресували молодим подружжям. Проводились  виставки кулінарних виробів місцевих майстринь, робіт декоративно-прикладного мистецтва, конкурси духових оркестрів, спортивні змагання, виступи самодіяльних художніх колективів. І всі ці культурно-масові заходи  проходили при заповненому глядачами стадіоні чи залу Будинку культури, в бібліотеках, бригадних клубах, на вулицях і площах райцентру. Часто до участі в районних святах запрошували провідних артистів. На  стадіоні «Колос» з сольними концертами виступали Юрій Гуляєв, Софія Ротару, Назарій Яремчук, Павло Дворський, Надія Чепрага та інші. Для інформування населення про роботу селищної ради, виконання заходів з благоустрою, зміцнення правопорядку широко використовувалось місцеве радіомовлення та районна газета «Нове життя».

zasidaniy

Р. Я. Алефіренко багато розповідає про людей, з якими довелось працювати пліч-о-пліч. Серед них і Іван Юхимович Скок – ветеран війни і праці, знаний керівник районних органів влади, досвідчений педагог і організатор. У червні 1963 року в Арбузинці було відкрито училище механізації сільського господарства з навчальним корпусом на 6 класів. Багато зусиль для  цього доклав перший директор професійно-технічного закладу І. Ю. Скок.

8 травня 2015 року, з нагоди відзначення Дня пам’яті та примирення, в Арбузинському професійному аграрному ліцеї (колишнє училище механізації) відкрито пам’ятну дошку Скоку Івану Юхимовичу – ветерану війни, учаснику бойових дій, засновнику та першому директору тоді ще СПТУ- 9.

Скок Іван Юхимович народився 19 лютого 1918 року в селі Арбузинка. Після закінчення Во­ронезького авіаційного училища став кадровим військовим. З 1938 по 1945 роки служив у авіаційних підрозділах, у тому числі і в 80-му бомбардувальному авіаційному полку Першої повітряної армії. Брав участь у фінській війні 1939-1940 рр.

З перших днів війни Іван Юхимович служив на Крайній Півночі. Маючи спеціальність авіамеханіка, забезпечував справність бойових машин.

За мужність і героїзм старший лейтенант Іван Скок нагороджений орденами Вітчизняної війни другого ступеня, медалями «За боевые заслуги», «За оборону Советского Заполярья», «За победу над Германией».

Після війни І. Ю. Скок працював начальником мобілізаційного відділу. З 1946 по 1949 р.р. – секретарем райвиконкому. Був заступником голови райвиконкому, другим сек­ретарем райкому партії. В 1957 році нагороджений орденом «Знак Почета».

З 2002 року Р. Я. Алефіренко – голова Арбузинської районної організації ветеранів. Ветеранська організація має більше 20 договірних відносин з державними, громадськими організаціями, товариствами, установами та закладами. Все для того, щоб увагою і піклуванням оточити ветеранів. Всього ж в районі на обліку на початок 2015 року 7323 членів організації. Це інваліди війни, учасники бойових дій, ветерани військової служби, пенсіонери, діти війни, «афганці», «чорнобильці» та інші категорії наших громадян, що потребують постійного піклування.

Раїса Яківна, разом з редакцією газети «Нове життя», взяла активну участь у підготовці до друку Книги пам’яті про учасників бойових дій під час Другої світової війни «Ми наближали перемогу, як могли», в якій зібрані дані про бойовий шлях більше 600 земляків. Книга вийшла в 2010 році, до 65-ї річниці Великої Перемоги,  і потрапила в кожну ветеранську сім’ю. Зараз продовжується робота над другим томом Книги пам’яті.

Роки минають, важливі події в житті району забуваються, з’являються нові традиції, свята, нові люди. Між тим важливо пам’ятати і про минуле, адже без нього не було б нашого сьогодення.

Анатолій Ненько, член Національної спілки журналістів України.

Show Buttons
Hide Buttons