ІСТОРИЯ РАЙОНУ НА СТОРІНКАХ МІСЦЕВОЇ ПРЕСИ

В «Соціалістичній перемозі» за 21 грудня 1944 року виступила колгоспниця з артілі «День колективізації» Д. О. Нетовкана, яка, зокрема, повідомила, що в бригаді працює 80 літніх жінок, 2 чоловіки похилого віку, 5 підлітків. Волів немає, тож орати і волочити грунт доводилось власними коровами. Але і їх обмаль. Отож жінки самі тягають борони на  полях. Важко? Так. Але ж на фронті ще важче. Під кінець року з братнього Казахстану до району прибуло 500 голів ВРХ, 200 коней, 800 овець.

9 лютого 1945 року районна газета повідомляє, що всі 13 арбузинських колгоспів перевиконали плани заготівель 1944 року. До фонду оборони країни район здав 1,1 мільйона пудів зерна. В цьому успіху – героїчна праця жаткарів О. Прижигалінського, І. Пахаленка, С. Губрика, в’язальниць снопів М. Фесенко, Н. Мартиненко. Комбайнер з артілі «Україна» А. А. Ніколаєнко зібрав за жнива 1944 року 12 тисяч центнерів зерна.

Сільські, районна ради депутатів трудящих у цей відбудовний період організували медичне обслуговування, охопили навчання дітей. Уже у квітні 1944 року почала діяти районна лікарня. У вересні цього ж року відчинили двері середня, семирічна і 6 початкових шкіл, за парти сіли 800 учнів.

У травні 1945 року вийшов спеціальний номер районної газети. В ньому на першій полосі – «Підписання Акту про беззастережну капітуляцію німецьких збройних сил», знімок з Й. В. Сталіна. На другій полосі – Указ Президії Верховної Ради СРСР про проголошення 9 травня Святом Перемоги, постанова Раднаркому про те, що свято Перемоги вважається не робочим днем. На цій же полосі вміщено вірш К. Шевельової «Отчизне». В замітці «В ім`я перемоги» повідомляється, що трудівники району П. П. Кидюк, Н. П. Леніненко, П. Різун, І. П. Луценко придбали облігації четвертої Воєнної позики на 8000 карбованців кожний, а Ф. Д. Крикливий, П. П. Цимбаліст, К. Сербул, П. Реп`ях підписались на 5000 карбованців кожний. А. Цимбаліст та О. Качанова – на 3000 карбованців кожний.

«Соціалістична перемога» за 13 травня розповідає про святкування Дня Перемоги. Газета своєю «шапкою» сповіщає: «Сонце перемоги, про яку мріяв всі ці роки радянський народ, зійшло над нашою Вітчизною!» В кореспонденції «Мітинг в райцентрі» є такі рядки: «На вулицях людно, сонячно. Зустрічні обнімають один одного, поздоровляють з Днем Перемоги …»

Ніхто в цей день не працював. Святково одягнені люди колона за колоною, з усіх кінців села поспішали на мітинг в райцентр. Площа була переповнена. Зі святково прибраної трибуни секретар РК КП (б) У тов. Бєліков поздоровив трудящих району з повною і остаточною перемогою над гітлерівською Німеччиною».

«Мітинг тягнувся довго. На трибуну виходили робітники, колгоспники, службовці, учні. Всі дякували за визволення тов. Сталіну, Червоній Армії».

Напевне, старожили пам’ятають той перший День Перемоги і підтвердять, що саме так проходив мітинг, як писала в ті роки «Соціалістична перемога».

У дуже важких умовах проходила відбудова зруйнованого фашистами народного господарства. Газета повідомила, що фашисти зруйнували всі млини, олійні, елеватор, електростанцію, школи, тваринницькі будівлі, вивезли майже всю худобу. По війні в районі було лише 500 коней та 800 корів.

Важкі були повоєнні роки. Але всі люди вірили, що після відбудови буде краще життя, і ударною працею наближали майбутнє. Значну віру у прийдешній день несла людям і районна газета. Саме з «Соціалістичної перемоги» жителі району взнали про відбудову Дніпрогесу, міст і селищ Кривбасу, про відміну карток на хліб, про поступове зниження цін на промислові, продовольчі товари. Районна газета розповідала про кращих трудівників району. В районці багато пишеться про розвиток медицини, освіти, культури.

У 1947 році газета вмістила умови, згідно з якими трудівники можуть вибороти високе звання Героя Соціалістичної Праці. В районі розгорнулось трудове суперництво за одержання високих врожаїв сільгоспкультур. Підсумки роботи хліборобів радували всіх.

В «Соціалістичній перемозі» за 1948 рік було опубліковано Указ Президії Верховної Ради СРСР про присвоєння звання Героя Соціалістичної Праці трудівникам Садовської сільської ради І. Г. Височанському, П. П. Давиденку, О. І. Іртищеву, П. Є. Кислиці, М. Г. Соколенку, Г. Г. Тищенку. Кавалером ордена Леніна того року став М. О. Кавака. У травні 1949 року список Героїв збільшився на 8 чоловік. Золоті Зірки Героя засяяли на грудях Л. Д. Каваки, В. С. Височанської, Г. П. Миколаєнко, М. П. Каваки, Н. О. Чалої, Г. К. Абрамової, Н. Г. Мельніченко, О. В. Кузьменко.

Вперше в одній сільраді з’явилось за два роки 14 Героїв Праці. Про колгоспи «Заповіт Ілліча» та імені Петровського гриміла слава на всю Україну. Зачастили у Садовську раду кореспонденти з Києва, Москви. Прибували делегації з різних куточків країни. Їхали люди повчитись досвіду, побачити, як живуть люди в цих господарствах. І хоча повоєнні відбудовні роки були важкими, але у Садовому дещо нове у побуті було. Взяти для прикладу електроосвітлення. В навколишніх селах блимали каганці, керосинки, а в будинках садівчан сяяли лампочки Ілліча. Працювала своя електростанція.

Мені доводилось зустрічатись з Героями Соціалістичної Праці в 70-і роки. Тоді я збирав матеріали для написання документальної повісті «Садове – село Героїв», яка була опублікована в «Новому житті» у 1976 році. Це були прості селяни, котрі звикли трудитись чесно, самовіддано. Часом смішні історії зі свого життя розповідав мені М. Г. Соколенко. А ще він повідав, що П. Є. Кислиця був близько знайомим з тодішнім секретарем ЦК КП України М. С. Хрущовим.

Не тільки в Садовській сільській раді були орденоносці. Високих урядових нагород у другій половині сорокових років були удостоєні сотні арбузинських хліборобів, тваринників.

Кавалерами ордена Леніна в ті роки стали колгоспники А. Ю. Безсмертна, В. Г. Височанський, О. Ф. Кислиця, М. Г. Соколенко, завідуюча початковою школою З. Г. Олексієнко, вчителька Арбузинської семирічної школи О. М. Савченко та ін.

Ордена Трудового Червоного Прапора удостоєні С. О. Кавака, О. І. Мягкий, Г. Я. Ратушна, В. Л. Білозерська, Г. К. Герасименко, Д. А. Голованець, М. Г. Ісакова, І. І. Колбасовський, С. П. Комишник, М. Н. Стародуб та багато інших. Медаллю «За трудову доблесть» в ті роки нагороджені Г. Г. Білозерська, Г. Ф. Іщенко, І. Т. Чалий, Н. Г. Мельніченко, М. А. Назарова, В. Ф. Старик, П. А. Радецький та інші. Колгоспниці Г. Х. Вицина, Л. І. Казимир, Р. О. Ратушна, О. М. Кияшко, І. Н. Піскун, І. Л. Ратушній та ще 46 чоловік удостоєні медалі «За трудову відзнаку».

Списки нагороджених орденами та медалями СРСР вміщувались на сторінках районної газети. Труд простих селян оцінювався достойно з моральної сторони. З матеріальної – надавалась допомога хлібом, продуктами харчування, промисловими товарами.

З 1949 року газету редагує Антон Якович Гула. Редактором «Соціалістичної перемоги» він пробув 13 років. Це – перший редактор з багаторічним газетярським стажем. А. Я. Гула пройшов важкими фронтовими дорогами у роки Великої Вітчизняної війни. Мав за плечима багатий життєвий виробничий досвід. То ж коли бюро райкому партії призначило А. Я. Гулу редактором газети, він поринув з головою у видавничу справу. Писати вмів, правити чужі матеріали навчила практика, освоїв поліграфію, а, отже, почав міняти обличчя газети. Замість сухих, перенасичених цифрами інформацій, статей з`являються у «Соціалістичній перемозі» цікаві кореспонденції, сатира, гумор. Авторитет газети буквально за перший рік редакторства А. Я. Гули зріс, тираж районки підвищився. Гострим словом сатири та гумору висміювались дармоїди, п`яниці, хулігани, безпринципні юнаки, дівчата.

Саме в цей період в районній друкарні машини запрацювали за допомогою електроенергії. Це набагато полегшило роботу поліграфістів, підвищило продуктивність праці. А до цього газету друкували вручну.

«Батирщик» П. І. Петренко крутив машину, аби віддрукувати «Соціалістичну перемогу». А якщо сказати, що у Пилипа Івановича не було лівої і правої кисті, то можна уявити, яких сил і вміння треба було цьому чоловіку, щоб віддрукувати вчасно, якісно. Важка була праця. І тільки впровадження електроенергії полегшило труд поліграфістів.

1960 рік був другим роком семирічки. Газета розповідає, як трудівники району втілюють у життя накреслення ХХIII з’їзду партії. Коноплезавод у Олексіївці, маслозавод у Костянтинівці, меблева фабрика в Арбузинці перевиконують плани та завдання. Сількор з Новокрасного І. Яхно повідомляє про здобутки колгоспників артілі «Красный Октябрь», а Л. Бобров пише статті на шкільні теми.

Працівники редакції М. Ратушний, М. Пєрков, І. Вербицький подають цікаві матеріали з колгоспів, промислових підприємств, пишуть про розвиток освіти, культури, охорони здоров’я, спорту.

Регулярно вміщуються рейдові матеріали, в яких піддаються критиці колгоспи, ферми за упущення в роботі, відставання у виробництві молока, за недотримання агротехніки по вирощуванню кукурудзи. До речі, ця зернова культура займає провідне місце на сторінках райгазети. Публікується досвід кращих кукурудзоводів району, газета вчить, як зберігати качани у сапетках, як дотримуватись квадратно-гніздового посіву качанистої, про методи силосування.    В газеті за 9 січня 1960 року вміщено статтю «Раціонально використовувати електроенергію». В ній ідеться про суворий облік, контроль за використанням електроенергії. У вечірній час по фідеру Арбузинського району перевантаження складає 250 кВт. Замість 420 кВт район бере 650 – 670 кВт. А потужність Костянтинівської ГЕС – 800 кВт і це на Арбузинський та Доманівський райони. Отож, треба виключати обидва райони вранці та ввечері на декілька годин. З метою економії електроенергії Арбузинський райвиконком прийняв рішення про обмеження користування нагрівальними приладами і великими лампами.

В «Соціалістичній перемозі» часто публікує свої фейлетони сількор з Воєводського І. І. Наточій. Дописують до газети сількори Г. Голєв, М. Павлова з Благодатного, В. Спотар з Костянтинівки, С. Босов з Іванівки, О. Бортневський з Арбузинки та інші.

З літературними творами виступають у газеті І. Брашеван, Г. Брянцева, Л. Степанюк, Г. Пластамак, І. Наточій, фотоетюди вміщує М. Ратушний.

В цей час першим секретарем райкому партії працює Г. А. Радіоновський. Секретарем райвиконкому була Г. О. Васильєва, колишня працівниця редакції.

17 березня газета вміщує сторінку «Осідлаємо найкращого коня». Це звіт про районну нараду кукурудзоводів. В цьому ж місяці публікуються тематичні сторінки «Технологічна карта вирощування і збирання кукурудзи в колгоспі імені ХХ з`їзду КПРС», «Про кукурудзу дбатимем – м`ясо і молоко матимем».

В ті дні трудівники, всі жителі району дізнались про подвиг чотирьох радянських воїнів, які 49 днів перебували на баржі у холодних водах океану. Газета вмістила указ Президії Верховної Ради СРСР про нагородження орденом Червоної Зірки старшого сержанта А. Р. Зіганшина, рядових П. Г. Поплавського, А. Ф. Крючковського, І. Ю. Федотова.

Партія та уряд знижують з 1 квітня державні роздрібні ціни на медикаменти.

В червні 1960 року став до ладу Арбузинський цегельний завод. Потужність за сезон – 1 мільйон штук цегли. В Семенівці працює свій завод. Семенчани випалюють цеглу соломою, арбузинці – вугіллям.

В серпні вчителя Костянтинівської середньої школи Ф. М. Подоляна нагороджено орденом Леніна.

В 60-і роки в селах району йде будівництво індивідуального житла. Особливо воно розгорнулось у Семенівці. Біля Бугу закопували заміси, сходились родичі, знайомі, сусіди і робили цеглу-саман. Господарі, які будувались, закупляли стандартний фінський будинок, декілька тисяч червоної паленої цегли і облицьовували нею стіни. Зводили будинки теж спільно. Стоять такі будинки і нині у Семенівці.

У 1967 році Арбузинський район було відновлено. З березня 1967 року в Арбузинці вийшов перший номер районної газети. Тепер вона мала назву «Нове життя». Чому ж районка поміняла своє ім`я? В той час, щоб заснувати чи відновити газету, треба було пройти чимало партійних державних кабінетів не тільки у Миколаєві, а й у Києві. Коли редактор В. А. Тілуг поїхав до столиці України за заголовком (його там виливали у металі) то виявилось, що злиток «Соціалістична перемога» випадково забрав редактор райгазети із Західної України. Лишився заголовок «Нове життя» В. А. Тілуг і привіз металевий заголовок газети.

Ось так і змінилась назва районки. «Нове життя» стало правонаступником «Соціалістичної перемоги». І якщо 1 травня 1962 року газета вийшла за порядковим номером 52, а валовий – 3752, то «Нове життя» 3 березня 1937 року мало порядковий номер 1, а валовий – 3753. Отож, «Нове життя» продовжило відлік своїх номерів з дня заснування арбузинської райгазети у 1930 році.

Хто ж працював у районці у 1967 році? Це – редактор В. А. Тілуг, працівники редакції А. М. Волдинер, М. Ратушний, В. О. Лівий, І. Ф. Вербицький, М. М. Радкевич, Є. І. Гула та інші. На перших порах не було столів, стільців. Доводилось писати на підвіконні. Журналісти переборювали труднощі, газета вчасно приходила до своїх читачів.

У першому номері газети вміщено вітання райкому партії та райвиконкому у зв’язку з виходом «Нового життя». Поет І. Брашеван написав вірш «Новому другу», С. Шевченко подав статтю «Неспокійні люди», а лектор райкому партії Ф. Сідельніков повідав про роботу агітаторів напередодні виборів до Верховної Ради УРСР. Кандидатом у депутати українського парламенту був Т. Г. Барильник.

Колектив редакції спіткало у 1967 році непоправне горе. Трагічно загинув кращий газетяр, фотокореспондент Микола Ратушний. У серпні газета повідомила про це читачів, опубліковано співчуття з організацій, підприємств. Журналіста М. Ратушного було поховано на кладовищі у Михайлівці, звідки він був родом. Понад 15 років працівники редакції 5 серпня відвідували могилу М. Ратушного, вшановували його пам’ять, клали на могилу живі квіти.

1967 був роком 50-річчя Великого Жовтня. Зі сторінок газети не сходять рубрики «50-річчю Жовтня – гідну зустріч», «Ювілею країни –  наші трудові подарунки» та інші. Вже у жовтні, на початку листопада окремі господарства, ферми, тракторні бригади рапортували про дострокове виконання планів, зобов`язань на честь півстолітнього ювілею Країни Рад. Чимало новобудов було здано в районі на честь свята.

В 1967 році районну партійну організацію очолював Г. А. Родіоновський, головою райвиконкому – І. А. Ященко.

1967 року в районі народилось 195 дітей, з них  104 – хлопчика, 91 – дівчинка. Газета на початку 1968 року повідомила імена доярок тритисячниць. Ними стали тваринниці держплемзаводу «Комсомолець» Л. М. Шевченко, В. М. Робчук, Х. М. Плахтій, Г. Г. Корнієнко.

В газеті в цей час працюють М. Савченко, І. Вербицький, М. Радкевич, Ю. Половой, В. Лівий, А. Волдинер, фотокореспондент В. Тарасов. Дописували в районку сількори Г. Кислиця, М. Дзудзело з Новокрасного, Г. Голев з Благодатного, І. Наточій з Воєводського та інші.

В березні відбувся пленум райкому партії, на якому розглянуто організаційні питання. У зв’язку з переходом Г. А. Родіоновського на роботу в обком партії, його звільнено від обов’язків першого секретаря. Першим секретарем РК КПУ пленум обрав В. М. Майструка, другим – А. Г. Зубенка. Газета під рубрикою «З історії сіл і колгоспів нашого району» публікує історію сіл Благодатного, Семенівки, Остапівки, Булацелового, Костянтинівки.

Автор цих рядків дописував у районну газету, хоча і жив далеко від Арбузинки. В основному були новели, оповідання. Газета їх публікувала. Коли в редакції сутужно було з кадрами, від редактора В. А. Тілуга я одержав запрошення на роботу в редакцію. Розрахувавшись у місті, приїхав в Арбузинку. Редактор поспівчував мені, бо вакансія була вже зайнята, і запропонував влаштуватись тимчасово на будь-яку роботу, а як звільниться місце, мене приймуть в редакцію.

На посаду кореспондента тоді було прийнято В. А. Манойленка. Разом з М. М.  Радкевичем Валентин працював у відділі сільського господарства. Широко газета висвітлювала  роботу ферм, тракторних бригад, колгоспів, радгоспів, вміщувались зарисовки про хліборобів, тваринників. В. А. Манойленко крім статей на сільськогосподарські теми, писав про комсомольське життя, роботу Рад, профспілкових, партійних організацій.

У 1968 році заступником голови райвиконкому працював М. Я. Омельченко. «Тут готують кадри механізаторів» – тема сторінки в «Новому житті» за 6 червня. У 1963 році почало діяти СПТУ-9 в Арбузинці. За 5 років воно випустило близько 2 тисяч механізаторів.

При райспоживспілці працювали школа підготовки продавців. У 1967 році школу закінчило 19 осіб. У 1968  в ній навчалось понад 20 осіб.

13 серпня газета повідомила про відкриття авіалінії Арбузинка – Миколаїв. Перший авіарейс був о 8 год., другий – о 16 год. 20 хв. Всього тридцять хвилин треба, щоб долетіти до Миколаєва. Кожного рейсу літак брав 12 пасажирів. Крім цього, 6 пасажирів брав поштовий літак, який відлітав щодня о 9 годині 50 хвилин. В касі Арбузинського аеропорту можна було придбати квитки на політ у будь-яке місто СРСР.

6 серпня газету підписав редактор В. А. Тілуг. Із 8 серпня районку підписує заступник редактора І. Ф. Вербіцький. А вже 22 серпня «Нове життя» підписав редактор В. І. Чмиховський.

В. А. Тілуга призначають головою райкому профспілки працівників сільського господарства.

Новий редактор В. І. Чмиховський жив у Вознесенську, там і працював у міськрайонці «Радянська правда». Після закінчення Київського державного університету (факультет журналістики), обком партії направляє його в Арбузинську районну газету. До цього часу з вищою журналістською освітою в районці не було комуніста-газетяра.

З приходом нового редактора в газеті з’являються літературні сторінки «Степові світанки», «На суботній добривечір». До речі, В. І. Чмиховський писав гуморески, оповідання. При редакції починає працювати літературне об’єднання, яке очолив І. О. Брашеван.

Започатковував В. І.Чмиховський регулярні зустрічі працівників редакції з читачами. Перша така зустріч відбулась у Семенівці.

Восени 1968 року В. І. Чмиховський приймає на посаду фотокореспондента автора цих рядків. Моє перше відрядження було у колгосп «Рассвет» (село Рябоконево). Поїхав я туди вранці рейсовим автобусом. З тодішнім секретарем парторганізації П. Д. Сторчаусом ми побували на фермах, тракторних бригадах, на буряковому полі, в сільській бібліотеці, в сільраді. Моє основне редакційне завдання – взяти досвід рябоконівських тваринників, які тоді одержували високі надої молока. Такий досвід я подав у газеті. А крім цього, у моєму блокноті було чимало матеріалів, які згодом у вигляді зарисовок, статей, кореспонденцій з`явились у районній газеті.

При редакції був мотоцикл з коляскою. Коли очолив редакцію В. І. Чмиховський, з’явився новенький «Москвич». Двічі на день довелось шоферу курсувати у Вознесенськ. Вранці привозив редактора на роботу, а ввечері віз його додому. Першим водієм був В. Заздравній. Згодом став шоферувати М. Цуркан з Мар’янівки.

По району ми їздили не тільки автобусами. До речі, автобусне сполучення було з усіма населеними пунктами. Використовували автомашину «Москвич». Та найбільше і найчастіше я і В. А. Манойленко добирались в колгоспи мотоциклом. Мабуть, немає такої ферми, тракторної бригади, щоб ми там не побували. Інколи з нами їздив кореспондент з партійного відділу редакції Ю. В. Половой. У заступника редактора І. Ф. Вербицького був власний мотоцикл, то він використовував його в редакційних цілях. Завідуючий відділом листів та масової роботи В. О. Лівий їздив інколи в села редакційною машиною.

1969 рік був роком підготовки до 100-річчя від дня народження В. І. Леніна. Ця тема широко висвітлювалась в районці. Публікувались нариси про кавалерів ордена Леніна. В Семенівці почала діяти кімната-музей В. І. Леніна. Газета подала декілька фоторепортажів з кімнати-музею. В складі делегації від області, яка відвідала ленінські місця, був і редактор нашої газети. Перші дорожні нотатки В. І. Чмиховського з’явились у «Новому житті» 20 вересня під заголовком «На батьківщині великого Леніна».

У жовтні в районному Будинку культури відбулись районні збори представників колгоспів Арбузинщини, на яких обговорювався Примірний Статут сільгоспартілі. Газета подала широкий звіт про ці збори.

У 1969 році в районі діяло 42 середні, 8-річні і заочні школи. Навчалось 6,5 тисячі учнів, працювало 440 вчителів. У шести державних і 27 колгоспних дошкільних установах перебувало понад 1800 дітей. До послуг трудящих було 5 лікарень, 19 фельдшерсько-акушерських пунктів. Медичну допомогу трудівникам подавали 35 лікарів та 172 медичних працівника. В районі діяло 28 будинків культури та клубів, 22 бібліотеки, 31 кіноустановка. Понад 8 тисячам пенсіонерів виплачувалось пенсій на загальну суму 1,8 мільйона карбованців.

1970 рік був роком ленінського ювілею. Ця тема не сходить зі сторінок райгазети. Редактор В. І. Чмиховський продовжує публікувати дорожні нотатки з ленінських місць. Регулярно подаються цільові сторінки трудових буднів з держплемзаводу «Комсомолець», райхарчокомбінату, Благодатненської інкубаторно-птахівничої станції та з інших господарств. Завідуючий відділом сільського господарства М. М. Радкевич друкує в газеті серію нарисів про історію радгоспу «Агрономія».

Вперше в газеті вміщено сторінку з піснями та нотами місцевих авторів. Представили на суд громадськості свої твори О. Петренко та М. Шарата, А. Брянцева і В. Чмільов, М. Пигида та Б. Свиридов, М. Радкевич та А. Шварц.

19 квітня в Арбузинці відбулось урочисте засідання райкому КП України, районної ради депутатів трудящих за участі громадських організацій, присвячене 100-річчю з  дня народження В. І. Леніна. З доповіддю виступив перший секретар райкому партії В. М. Майструк.

9 травня вийшла святкова газета. Вся країна відзначала 25-річчя Перемоги. «Нове життя» вмістило виступи учасників Параду перемоги в Москві в 1945 році Г. І. Литвиненка, оборони міст-героїв Москви – Л. Вадана, Ленінграда – М. Резніченка, Волгограда – С. Тарасова, Києва – М. Ніколаєнка, Одеси – Д. Сивобородька, Севастополя – Г. Антоненка.

В літературній сторінці на четвертій полосі вміщені твори місцевих прозаїків на воєнну тематику.

Звільняється з посади заступника редактора І. Ф. Вербіцький. Він отримав нову посаду -головного держінспектора по заготівлях і якості сільгосппродукції. Вже на цій посаді багато років Іван Федорович активно дописував до районки.   Обов’язки заступника редактора виконував Ю. В. Половой.

6 серпня відбувся пленум райкому партії. У зв’язку з переходом на іншу роботу, пленум звільнив від обов’язків першого секретаря В. М. Майструка. Першим секретарем обрано О. Г. Полозюка.

10 жовтня газета повідомила, що за останні 3 роки в районі збудовано чимало культурно-побутових, 8 тваринницьких, 18 господарських споруд, 500 індивідуальних будинків. За два роки Арбузинське ПТУ-39 підготувало 415 трактористів-машиністів, 79 трактористів широкого профілю та 64 слюсарі. Благодатненська сільгоспшкола підготувала за останні 2 роки 331 фахівця, серед них -121 техніка-садовода, 64 ветсанітарів, техніків штучного запліднення тварин, 80 молодших фельдшерів.

Профспілка сільськогосподарського виробництва об’єднувала 3400 механізаторів та інших професій. За два останні роки оздоровлено в санаторіях 87 осіб, в будинках відпочинку – 122, 70 осіб побувало в туристичних поїздках, 270 дітей колгоспників відпочило у піонерських таборах.

31 жовтня газету підписує В. І. Чмиховський. Із 3 листопада по грудень «Нове життя» підписує редактор Д. І. Предоляк. В грудні чотири номери газети редагує В. І. Чмиховський. А вже за 12 грудня районку підписує редактор Б. Цвєтов.

В грудні відбулась ХIV районна партійна конференція. Пленум обрав секретарем – Д. І. Предоляка. Редактором затверджено Б. Г. Цвєтова. В цей рік активно співробітничали в газеті сількори Т. Черніхова, М. Завтур, В. Козін, В. Старик, М. Тарасов, Ф. Куц, Л. Бобров, М. Дзудзело.

1971 рік став пам’ятним не тільки для трудівників радгоспу «Агрономія», а й для всіх жителів району. Вперше за роки існування району висока урядова нагорода була вручена сільськогосподарському підприємству. В газеті за 2 лютого вміщено Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про нагородження радгоспу «Агрономія» орденом Жовтневої Революції». Опубліковано репортаж про мітинг в радгоспі з нагоди нагородження радгоспу орденом. Цікаві такі цифри. За п’ять років радгосп продав понад план 2840 тонн зерна, 3556 тонн цукрових буряків, 1700 тонн молока, 325 тонн м’яса, 287 тис. шт. яєць.

13 березня газета вийшла під шапкою «На прапорі орден засяяв». Вміщено фоторепортаж про вручення ордена Жовтневої Революції. Нагороду прикріпив на радгоспний прапор перший секретар обкому КПУ Я. П. Погребняк.

1971 рік. Цього року запроваджено індексацію відділень зв’язку. Райхарчокомбінат почав випускати халву, оцет столовий. Введено в дію автостанцію по вул. Шевченка, готель і ресторан, приміщення Кавунівської восьмирічної школи, приміщення районної ради, двоповерхове приміщення райлікарні.

В березні-квітні у Москві відбувся ХХIV з’їзд КПРС. Делегатом партійного форуму від району був директор радгоспу «Агрономія» О. М. Нікітченко. У Москві, в Георгієвському залі Кремля, О. М. Нікітченку було вручено орден Леніна.

6 травня урядові нагороди СРСР були вручені групі передовиків виробництва в районному Будинку культури. Орден Леніна одержали Л. І. Бойко, Є. К. Костенко, В. К. Петренко, А. Ю. Тищенко, Р. І. Чмир. Орденами Жовтневої Революції нагороджені 7 осіб, Трудового Червоного Прапора – 28, «Знак пошани» – 32, медалями «За трудову доблесть» – 16, «За трудову відзнаку» – 16. Серед нагороджених – 47 жінок, 30 тваринників, 20 механізаторів.

Регулярно в «Новому житті» вміщуються тематичні сторінки «Депутат і життя», «Орлине плем`я», «Іскорка», «Юність», «Літопис п`ятирічки». Започатковано фестиваль поетів-початківців Арбузинщини – «Сонячні кларнети». Зі своїми творами виступили поети О. Скупа, В. Лєбєдєв, І. Брашеван, Г. Кислиця, композитор А. Павлюк та інші.

У 1971 році звання «Мати-героїня» присвоєно Р. Ф. Спотар із Костянтинівки, П. Г. Захарець з Арбузинки.

Завідуючий відділом сільського господарства В. А. Манойленко і літпрацівник А. М. Медвінський багато пишуть про роботу трудівників села, піднімають на сторінках газети проблеми сільського господарства. У вересні В. А. Манойленко організував зустріч передових доярок з Врадіївщини – Ольги Заставської та з радгоспу «Комсомолець» – Василини Робчук. Ці доярки довгий час змагались між собою у праці, про їхні результати писала газета.

Вироблено у 1971 році 102504 тонни зерна, соняшника – 11865, цукрових буряків – 62413, овочів – 2210 тонн.  Арбузинський цегельний завод виробив 2317 тис. шт. паленої цегли. Майже вся вона пішла на будівництво комбікормового заводу.

В січні 1972 року редактором райгазети призначено І. Г. Теплого, який до цього працював завідуючим відділом пропаганди та агітації райкому партії.

Вся країна готувалась до 50-річчя утворення Союзу РСР. Газета цій темі приділяє головну увагу. Публікуються тематичні сторінки з колгоспів, радгоспів, нариси про передовиків виробництва.

Редакція газети запропонувала одноіменним райгазетам всіх республік Союзу РСР обмінятись двома полосами про змагання трудівників на честь 50-річчя утворення Союзу РСР. Журналісти з газет «Нове життя» всіх чотирнадцяти республік згодились на цю акцію. Скоро в Арбузинку стали надходити матеріали з усіх республік. Газета видала їх до ювілею СРСР. Цей почин був схвалений райкомом партії, обком КП України відзначив такі обмінні сторінки, як зміцнення дружби між народами.

В газеті з’являються нові тематичні сторінки. Це – «Степовичка», «Суботній калейдоскоп», «Агітатор», «Світоч», «Вчительська», «Іскорка» та ін. Регулярно в «Новому житті» подаються рубрики «У наших друзів по змаганню», «По сторінках газети братської «Перемоги» та доманівської «Трибуни хлібороба».

Фотокореспондентами в газеті працюють В. Лук’янов, М. Тєрєхов. Із 1972 року цю посаду обіймає А. Гула.

У зв’язку з тим, що Ю. В. Половой виїздить працювати журналістом у військову газету, в редакцію приїздить А. І. Головатенко з Веселинового. Він очолює партвідділ газети, стає заступником редактора. Більше року працював Анатолій Іванович у нашій редакції, та статті, репортажі, нариси написані ним, свідчили, що він був справжнім журналістом, не уявляв життя без газети. І зараз пригадую, як ми поїхали з ним у Благодатне. В це село повернулась корінна його жителька М. С. Бацько з Австралії, куди її запросила дочка. Тактовно, толерантно вів бесіду Анатолій Іванович із старенькою, а невдовзі у «Новому житті» з’явилась стаття «На розпуттях велелюдних», в якій дохідливо і пристрасно А. І. Головатенко змалював нелегку долю Марії Степанівни, її поневіряння на чужині. В одному відділі ми працювали. В одному кабінеті сиділи, складали плани, реалізовували в газеті.

При редакторі І. Г. Теплому активізувалась робота літоб’єднаня «Соняшник», взагалі вся масова робота в редакції. Регулярно в літературній сторінці публікувались твори О. Скупої, Л. Буркуна, І. Мицика, М. Ткача, І. Брашевана, М. Дзудзела, Г. Кислиці, А. Павлюка, П. Горохова, О. Гриб, Л. Боброва, М. Кисельової, В. Кириленка, Ф. Куца, А. Медвінського, М. Пигиди та інших.

Вмів Іван Герасимович підбирати кадри. У 1972 році з військового училища приїхав у Арбузинку А. М. Ненько. Треба було влаштуватися на роботу. Запросив його до себе на розмову І. Г. Теплий. Запропонував вчорашньому військовому курсанту:

– Ось ти, Анатолій, не був  у Арбузинці довгий час. Пройди вулицями селища, подивись, які зміни відбулись і напиши про все це.

Анатолій Ненько з честю справився із завданням. Його було зараховано на посаду кореспондента-організатора районного радіомовлення.

Після десятирічки прийшла до нас на роботу Майя Левченко. Саме звільнилось місце машиністки – Л. С. Шарата перейшла на посаду коректора. Редактор попросив Людмилу Семенівну підучити Майю друкуванню на машинці. Він відчув, що вчорашня випускниця зуміє оволодіти машинописом. Не помилився. Машинку Майя Андріївна освоїла швидко і вже через тиждень-другий сама приймала по радіо матеріали РАТАУ. А ось щодо прохання І. Г. Теплого, щоб вона продовжила навчатись у технікумі чи вузі. Майя не дотримала слова. Дівчина чекала хлопця з армії, а потім – весілля, діти. І тільки через 23 роки, вже перейшовши із редакції у податкову службу, М. А. Семенда навчається заочно в технікумі.

Колись редакція і друкарня були в одному приміщенні. Це був дружний працьовитий колектив.

Свята, іменини, інші дати відзначали газетярі і поліграфісти спільно. Навіть тоді, як у 1971 році редакції виділили чотири кабінети в лівому крилі четвертого поверху приміщення райкому партії та райвиконкому, міцні, дружні стосунки між газетярами та поліграфістами тривали довго. Стабільний здоровий мікроклімат в цих колективах сприяв спільній роботі по випуску районної газети «Нове життя». Працівники редакції і друкарні провели в армію фотокорів В. Гулу, О. Бебка, П. Чиркова, кореспондента-організатора районного радіомовлення А. Галітка, провели на пенсію відповідального секретаря редакції А. М. Волдинера, директора друкарні Є. М. Скок, складальницю М. П. Троян, в останній путь провели завідуючого відділом листів і масової роботи В. О. Лівого. Словом, в радощах, у горі газетярі і поліграфісти в ті роки були разом.

Більшість у редакції, друкарні були молоді сімейні люди. Коли у лютому 1971 року народився Петро Пигида, то всі раділи, що у працівника редакції М. П. Пигиди є син. Відзначили цю подію у приміщенні редакції. А вже коли Л. С. Шарата народила сина Віктора, то її чоловік М. О. Шарата, котрий працював у друкарні, змайстрував у дворі стіл, за яким «прилили» не тільки їх сина, а всіх, хто народжувався у працівників редакції і друкарні. До речі,  пройшов час, і Петро Пигида та Віктор Шарата працюють в редакції, а Сергій Шарата до армії трудився в друкарні.

У 1972 році орденом Леніна нагороджено І. П. Баранова, 8 чоловік одержали ордени Трудового Червоного Прапора.

За рік доярка В. М. Робчук надоїла від корови 4170 кг молока, а 16 доярок одержали по 3000-3725 кг молока.

Також у 1972 році район закупив 60 тракторів. 57 зернових та інших комбайнів, 80 причепів, 20 автомашин. У Рябоконєво збудовано 10 будинків для переселенців, у радгоспі «Комсомолець» 14 сімей справили новосілля.

1973 рік був знаменним тим, що Україна в засіки Батьківщини відправила мільярд пудів зерна. 11 жовтня «Нове життя» дало шапку «Є український мільярд!» В цьому короваї був і внесок Арбузинщини. Державі здано того року 45566 тонн зерна. Хлібороби «Комсомольця» виростили по 37 центнерів зерна, «Агрономії» – по 35,5, «Україна» – по 34,5, «Червоної України» – по 34,5, «Зорі Кремля» – по 35. До речі, в цьому господарстві зібрано по 53 центнери зерна кукурудзи, соняшника – по 25,3 центнера.

Перед жовтневими святами у Воєводському райміжколгоспбуд здав у експлуатацію будинок культури.

У червні 1973 року відбулись вибори у місцеві ради. Депутатами обласної ради обрані Г. С. Запорожан, І. А. Ященко, Р. Г. Шевченко. В районну раду обрано 75 делегатів.

1973 рік був багатим на урядові нагороди. За успішне проведення зимівлі тваринництва у 1972-1973 роках ордена «Знак Пошани» удостоєні 14 осіб, медалі «За трудову доблесть» – 8. «За трудову відзнаку» – 9. Орденами Леніна нагороджені М. М. Ісаєнко, Н. Т. Марущак, Жовтневої революції – М. А. Дейнега, Т. Я. Ткаченко. Ордена Трудового Червоного Прапора удостоєні 19 осіб.

За успіхи у землеробстві у 1973 році удостоєні орденів Жовтневої революції 8 осіб. Трудового Червоного Прапора – 38, «Знак Пошани» – 44, медалей «За трудову доблесть» – 21, «За трудову відзнаку» – 21 особа.

Далі буде.

На фото: керівний склад Арбузинського району під час святкування на стадіоні «Колос»; колектив Арбузинської друкарні і редакції газети  «Нове життя»  в 1971 році.

 

Show Buttons
Hide Buttons