РОДНАЯ СТОРОНА. Фрагменты истории Побужья

СТАРОЖИТНОСТІ БУЗЬКОГО ГАРДУ ТА ЙОГО ОКОЛИЦЬ

Паланкова балка (Паланка)
Це розложиста долина завширшки 250-450 м. Судячи з плану 1742 р., у балці розташовувався військовий табір козаків. На час відвідин урочища Д.Яворницьким ще зберігався запорізький цвинтар та простежувалися місця знаходження куренів та ям, розташованих на схилах балки. Бозька експедиція, що провела в балці археологічні дослідження, виявила на її північному схилі 7 фігурних обкладок з уламків граніту у формі хреста або чотирикутника. На місці однієї з них було закладено розкоп (розкопки Г. Крисіна). Викладена на по­верхні кам’яна хрещата фігура завдовжки 5,4 і завширшки 2,5 м бу­ла орієнтована з півдня на північ. Під хрестом на глибині 0,82 м бу­ло виявлено кістяк чоловіка середнього віку, що лежав випростано на спині зі схрещеними на грудях руками, орієнтований головою на захід. У могилі було виявлено шматок парчевої тканини, мідний хрест з вушком та рештки напівзотлілої труни, збитої дерев’яними дубовими кілочками з соснових дощок завтовшки 4 см. За матеріаль­ними рештками автори звіту зараховують це поховання до за­порізьких. На теперішній час балка у верхній та середній частинах повністю зруйнована гранітним кар’єром та засипана щебенем зі штолень акумулюючої ГЕС, що тут будується. У 1985 р. у нижній, західній, частині балки, яку тоді ще не засипали, автором було за­кладено кілька шурфів, в яких виявлено культурний шар ХVII-ХVIII ст. Уламки гончарної кераміки, вугілля та кісток тварин залягали в шарі чорнозему на глибині 0,35-0,45 м від поверхні.

Базар. На схід від Паланкової балки є місце, яке пастухи й досі назива­ють Базаром. Топографічно це трохи похилий край плато високого лівого берега, який примикає до балки. Культурний шар тут не ви­явлено, але на поверхні зібрано невелику кількість уламків гончар­ного посуду, що датується ХVIII-ХІХ ст., та рибальську ость. Як видається, цей топонім міг виникнути лише в часи Запорозької Січі. Найближче село Костянтинівна, що виникло наприкінці XVIII ст., знаходиться за кілька кілометрів від урочища. Щоправда, у першій половині XX ст. у Паланковій балці існував невеличкий хутір Строцького, однак пов’язувати з ним виникнення топоніму «Базар» нелогічно. Тим часом у Запорізькому Гарді існував ринок, призна­чений винятково для торгівлі рибою.

Клепана балка. Це невелика балочка, що знаходиться на лівому березі Південно­го Бугу навпроти Клепаного острова. На плані 1742 р. вона позна­чена як «место, на котором осенью жительство оные козаки имеют». На схилах Клепаної балки Миколаївською експедицією було зібра­но невелику кількість кераміки XVIII ст.

Сокурова балка. Так називають одну з двох байрачних балок зі струмками, що об­межують клинуватий схил і розташовані з правого берега Південно­го Бугу навпроти Клепаного острова, утворюючи ніби ворота до Гарду. У звіті Бозької експедиції ця балка має назву Осокорова, а також Гардова. На підступах до балки з заходу Бозька експедиція виявила рештки правильно спланованої осади ХVIII-ХІХ ст., а в самій балці – залишки рибальського житла. Тут же було виявлено уламки залізних виробів та кераміку ХVII-ХІХ ст., що залягали у верхній частині чорнозему, а на схилі до Гарду – культурні решт­ки ХVIII-ХІХ ст. Культурний шар того самого часу, що залягав у верхній частині чорнозему, простежено автором у 1985 р. й у нижній частині гардового клина. Серед добутих у шурфах числен­них уламків кераміки та скла виявлено, зокрема, довгу залізну гол­ку, яку, певно, використовували рибалки під час нанизування риби для її в’ялення, та дуже рідкісний втулчастий наконечник стріли. За розробками А. Медвєдєва, подібні наконечники стріл побутували на Русі протягом VІІІ-ХІV століть, але застосовували їх рідко, переважно на кордоні з західними сусідами. Натомість їх широко вико­ристовували угро-фінські народи. Татаро-монгольські наконечники стріл були черешковими. Чи використовували втулчасті наконечни­ки стріл в Україні пізніше, наразі невідомо, оскільки досі не існує розробок щодо ручної метальної зброї з території пізньосередньовічної України. Проте достеменно відомо, що в той час черешковий тип наконечника домінував. Водночас втулчасті наконечники стріл на території Білорусі застосовували і протягом ХV-ХVIII ст., отже, використання їх в той час і в Україні, у тому числі в Запорожжі, є цілком імовірним.

Великий острів. Це скелястий останець з трьома терасоподібними уступами, що знаходиться на місці одного з найбільших порогів між селами Костянтинівка та Богданівка. У звіті Бозької експедиції цей острів на­звано Кривим. Під урвищами острова з північного боку експедиція виявила 7 печер, в одній з яких було проведено розкопки. У шарі ґрунту завтовшки 0,35-0,55 м було виявлено сліди вогнищ, кістки тварин і риб, риб’ячу луску, а також залізний ніж, риболовний га­чок та інший рибальський інвентар, не раніший за ХVIІ-ХІХ ст. Крім того, посеред острова експедиція дослідила фундамент спору­ди, викладений з добре обтесаних плит, який за знахідками та на ос­нові плану будівлі автори звіту датують XIX ст.
Розвідковими роботами 1980 р. Миколаївська експедиція підтвер­дила наявність на острові пізньосередньовічних матеріалів, що заля­гають у шарі чорнозему, і, крім того, у нижній частині острова ви­явила залишки землянок з печами. Наявність на острові запорозьких старожитностей було підтверджено і в 1986 р. під час дослідження тут Миколаївською експедицією поселення доби не­оліту – енеоліту. Виявлені Бозькою експедицією залишки фунда­ментів – це, за переказами старожилів с.Богданівки, залишки від псарні, яку в XIX ст. тримав на острові місцевий поміщик.
У 2001 р. архітектурно-археологічні дослідження на Великому ос­трові провела експедиція державної інспекції з охорони пам’яток історії та культури у Миколаївській області під керівництвом Ю. Гребеннікова, яка також виявила тут матеріали козацької доби. Разом з тим викликають здивування і занепокоєння спроби Ю. Гребеннікова подати залишки фундаменту XIX ст. як залишки відомої Гардової похідної церкви XVIII ст., а Великий острів – як острів Гардовий.

Малий острів. Він лежить трохи вище від Великого острова й відділений від нього кількома протоками. У відслоненні берега в південно-східній частині острова Миколаївська експедиція 1980 р. простежила куль­турний шар часів пізнього середньовіччя (скло, кераміку та залиш­ки двох печей), що залягав на глибині 0,2-0,4 м від поверхні.

Богданівка. На північному схилі балки, розташованої на південній околиці с.Богданівки Доманівського району, розвідковими .роботами Мико­лаївської експедиції у 1980 р. на площі понад 2 га було виявлено пізньосередньовічний культурний шар потужністю до 0,5 м, що містить залишки будівель, зольники, багато кераміки та кісток тва­рин. Не виключено, що це залишки козацького поселення Гардового – саме таку назву мало с. Богданівка до 1801 року.

 

Закінчення. Початок від  5.12.2014 р.

Show Buttons
Hide Buttons