РОДНАЯ СТОРОНА. Фрагменты истории Побужья

АРХЕОЛОГІЧНА СПАДЩИНА ПЕРВОМАЙСЬКА

Нещодавно в мережі  Інтернет, на сайті http:// spadshina.org.ua,  розміщена стаття «Археологічна спадщина Первомайська» завідуючої лабораторії відділу охорони археологічної спадщини Науково-дослідного інституту памяткоохоронних досліджень Антоніни Юріївни Закружецької, яка присвячена історичній і культурній цінності археологічних памяток міста. У роботі подано інформацію про вивчення археологічної спадщини міста, охарактеризовано основні пам’ятки й об’єкти, запропоновано шляхи їх вивчення та збереження.

Для ознайомлення читачів з цією вагомою працею з історії Побужжя подаємо найбільш цікаві фрагменти з вище названої статті.

Протягом 2012 року НДІ пам’яткоохоронних досліджень здійснював розробку історико-архітектурного опорного плану міста. Тоді, серед іншого, були зібрані та проаналізовані матеріали про стан збереженості його культур- ної спадщини, у тому числі археологічної, та запропоновані заходи щодо її охорони. Ці дослідження спиралися на певну базу, адже вивчення археологічної спадщини Первомайська триває вже понад століття. Спочатку воно мало аматорський характер і було пов’язане з діяльністю Одеського товариства історії та старожитностей, створеного у 1839 році. Саме на сторінках «Записок Одеського Товариства історії та старожитностей» (з 1872 р. – «Записок Імператорського Одеського Товариства історії та старожит- ностей») публікується інформація про перші знахідки, здійснені на тери- торії сучасного Первомайська.

На кінець ХІХ – початок ХХ ст. припадають самочинні розкопки Первомайських курганів з метою пошуку скарбів; інформація про тодішні знахідки, природно, є уривчастою. Наприкінці 20-х років П. Харлампович розкопав декілька курганів – це були перші наукові археологічні дослідження, проведені на території міста та його околиць. У 1930 році ним же опубліковано «Матеріали з історії та археології Первомайщини»; серед інших матеріалів він подає перелік усіх відомих на той час курганів.

Протягом 1930–1932 рр., у зв’язку з проектом спорудження каскаду електростанцій по р. Південний Буг та перспективою підтоплення окремих земель, були проведені масштабні розвідки вздовж течії ріки. Бузькою археологічною експедицією під керівництвом Ф.А. Козубовського виявлено і оглянуто низку археологічних об’єктів, у тому числі на території Первомайська. Увесь цей час діяльності експедиції на території району активно сприяв Первомайський краєзнавчий музей (створений 1927 р.), тому за рішенням Ф.А. Козубовського більшість знахідок передано саме йому. На жаль, ці матеріали було втрачено в роки Другої світової війни.

Короткий звіт про діяльність експедиції було опубліковано у 1933 році. У 1949–1950 роках археологічною експедицією під керівництвом Е.О. Симоновича було здійснено дослідження берегів вздовж течії Південного Бугу. Особлива увага приділялася пам’яткам черняхівської культури, відомими з розвідок 30-х років та записок П. Харламповича. В результаті на території Первомайська було визначено два черняхівські поселення. У подальшому аналіз цих матеріалів дозволив Е.О. Симоновичу рекон- струювати характер заселення регіону та траси торгових шляхів у піз- ньоримський час. Систематизація відомостей про археологічну спадщину Превомайська була здійснена І.В. Фабріциус у 1951 році. У «Археологічній карті Причорномор’я Української РСР» зібрано всі відомості про кургани, укріплення, поселення та поодинокі знахідки, відомі на той час.

У 1966 році краєзнавець В.А. Якименко передав Миколаївському кра- єзнавчому музею невелику колекцію кременів та фрагментів кераміки, зібраних в околицях с. Конецьпіль. Місцевість у подальшому обстежува- лася співробітниками музею, завдяки чому було відкрито залишки ба- гатошарового поселення (нині ця ділянка – територія міста Первомайська).

Протягом 1998–1999 років проводилися дослідження багатошарового поселення Конецьпіль, що на південно-східній околиці Первомайська, експедицією під керівництвом В.Н. Станка та за участю студентів і викладачів Первомайського інституту Одеського національного університету імені І.І. Мечникова.

Стоянка та поселення Конецьпіль (Х–VІІІ, друга половина ІV – початок ІІІ тис. до н.е.) знаходиться на південно-західній околиці сучасного м. Первомайська, біля с. Конецьпіль. Пам’ятка розташована на язикоподіб- ному мисі низької тераси Південного Бугу, недалеко від місця впадіння у нього р. Кодими. Мис оточений старицями і під час весняних повеней може перетворюватися на острів. За переконанням дослідників, основна частина поселення нині затоплене водами Південного Бугу. Пам’ятка була відкрита місцевим мешканцем В.А. Якименком, який у 1966 році передав Миколаївському краєзнавчому музею невелику колекцію кременів та фрагментів кераміки, знайдених в околицях с. Конецьпіль.

Під час обстеження місцевості співробітник музею В.І. Нікітін знайшов додатковий підйомний матеріал, що дозволило приблизно локалізувати поселення. Протягом 1998–1999 років на розкопках працювала археологічна експедиція під керівництвом В.Н. Станка; здійснена нею шурфовка допомогла краще визначити характер залягання культурного шару. За отриманою інформацією пам’ятка є двошаровою. Нижній шар сформований матеріалами пізньомезолітичної стоянки, датованої Х–VІІІ тис. до н.е. Знахідки представлені крем’яним інвентарем: платівками, скребачками, різцями, а також нуклеусами. Усі вони чітко співвідносяться з кукрецькою археологічною культурою. Верхній шар є залишками поселення пізнього етапу трипільської культури (друга половина ІV – початок ІІІ тис. до н.е.). Серед знахідок – знаряддя праці та фрагменти поліхромної розписної кераміки. Специфічною рисою є відсутність характерних для трипільської культури глинобитних жител. Знайдені матеріали знаходяться у Миколаївському краєзнавчому музеї та лабораторії археології і етнології України Первомайського інституту Одеського національного університету імені І.І. Мечникова.

Місцезнаходження (пізній неоліт, VI–IV тис. до н.е.) було відкрите 1930 року Бузькою археологічною експедицією під керівництвом Ф.А. Козубовського. Експедиція рухалася вздовж правого берега Південного Бугу. Тоді в урвищах було знайдено «кілька невеличких черепків пізньо- неолітичного типу з «щипаним» орнаментом на вінці». Точної локалізації об’єкта дослідник у публікаціях не подав, зазначивши лише, що воно розташоване за «100 м на схід від залізничного мосту» через Південний Буг. Матеріали втрачено в роки Другої світової війни. Слідів потужного культурного шару розвідками виявлено не було.

Стоянка і поселення (пізній неоліт, черняхівська культура, VI–IV тис. до н.е.; III–IV ст.) – є ще одним об’єктом, виявленим у 1930 році Бузькою археологічною експедицією. Він розташований «у районі «кочегарки» штучного зрошення комунальних городів, проти обох островів Бугу та на висоті 10 м від рівня води. Місце знахідки було за 250 м на південь від річки і припало на дорожнє заглиблення положистого супіскового горба, очевидно, первинно-еолового походження». Там знайдено крем’яні платівки та відщепи, «подібні до «чорноташлицьких»», а сам шар визначений як «пізньо-неолітичний», поряд на схилах ріки виявлено фрагменти кераміки черняхівської культури . Матеріали не збереглися.

Варто зазначити, що перелік археологічних об’єктів, виявлених екс- педицією, здійснюється із заходу на схід відповідно до маршруту. Це, а також схематичне позначення об’єкта на карті дозволяють припускати, що згадана стоянка розташовувалась на правому березі Південного Бугу, у східній частині міста (імовірно, між балками Санавицькою і Бедровою).

Поселення (черняхівська культура, III–IV ст.) знаходиться на правому березі р. Південний Буг, недалеко від місця впадіння у нього р. Кодими. Воно виявлено розвідками Е.О. Симоновича у 1949–1950 роках. Тоді під час розвідок знайдено окремі фрагменти кераміки. Поселення локалізується дуже умовно, зважаючи на те, що фактично не було прив’язане першовідкривачами до місцевості (лише позначене на крупномасштабній карті).

Поселення (мезоліт, неоліт, пізня бронза, черняхівська культура; X–VII тис. до н.е.; VI–IV тис. до н.е.; друга пол. II тис. до н.е.; III–IV ст.) розташоване в центральній частині сучасного міста, на території парку культури і відпочинку ім. Г.І. Петровського. Знаходиться на правому березі р. Південний Буг, на положистому підвищенні (близько 2 м над рівнем води), недалеко від мосту. Поселення наведено у дослідженнях В.Б. Гребеннікова як «Первомайськ-ІІ».

Територія сучасного Первомайська тривалий час становила землі кочовиків. Це населення залишило по собі низку поховальних пам’яток – курганів. Слідом за П. Харламповичем, І.В. Фабріциус, у своїй «Археологической карте Причерноморья Украинской ССР» зібрала інформацію з різних, у тому числі дореволюційних, джерел щодо їх розташування. За її підрахунками, в межах Первомайська та його околиць нараховувалося близько 40 курганів. Найбільш визначні з них були розкопані ще наприкінці ХІХ ст.; частина вже на початку ХХ ст. значною мірою втратила насипи. Що то були за кургани і кому з кочівницьких племен належали – нині сказати важко.

У 20-ті роки ХХ ст. П. Харлампович здійснив розкопки кургану, розташованого на території Богополя. Тут було виявлено два поховання. У центральному на підстилці з осоки лежав трохи скорчений, на лівому боці, кістяк, орієнтований головою на північ. Навпроти грудей виявлено зітліле дерево та мідну застібку. Поховання було перекрите дерев’яним настилом. Друге поховання знаходилося за 1,8 м від попереднього і було перекрите осоковим настилом та складеною з каміння «пірамідою». Виявлений кістяк лежав на правому боці у позі адорації, орієнтований на північний схід; череп сильно деформований. Супровідний інвентар представлений фрагментами посудини та кістками корови. На підставі цього опису можна з певною долею імовірності датували зведення кургану епохою бронзи.

Що стосується решти курганів Первомайська і околиць, то на жаль, абсолютну більшість їх на сьогодні неможливо локалізувати внаслідок втрати насипів та відсутності чітких прив’язок до місцевості. Експедиція Миколаївського краєзнавчого музею 1986 року заново фіксує вісім курганів в околицях Первомайська. Один з них розташований на східній околиці міста, за 150 м на південь від шляху Первомайськ – Голованівськ, на території старого єврейського кладовища. Курган відомий з переліку І.В. Фабріциус. У подальшому його зафіксувала археологічна експедиція під керівництвом В.І. Нікітіна та оглянуто під час інвентаризації в ході складання даного історико-культурного опорного плану. Курган має висоту до 2 м, діаметр – близько 40 м. Поверхня насипу задернована.

Отже, можемо підсумувати, що археологічна спадщина Первомайська залишається мало дослідженою.

Show Buttons
Hide Buttons