РОДНАЯ СТОРОНА. Фрагменты истории Побужья

ИЗ ГЛУБИНЫ ВЕКОВ (продолжение, начало – 19, 20, 21, 25, 26.11.2014)
Свідчення Геродота
Сергій Черненко в своїй книзі «Ідентифікація Скіфії Геродота на території Східної Європи» (http://ukrkniga.org.ua) досліджував твердження древньогрецького історика стосовно розвитку території Європи станом на п’яте століття до нової ери. За основу було взято книгу Геродота із Галікарнасу «Скіфія» в перекладі Теофіла Коструби.

Зокрема, Геродот стверджував:
Розділ 17. Від пристані борисфенітів (Ольвія) – вона є середньою з-поміж надморських пристаней Скіфії – нині найближче живуть калліпіди; вони вже погречені скіфи; за ними інше плем’я, що називається алізони.
Сергій Черненко пояснює: місто Ольвія знаходилось на правому березі Південного Бугу; калліпіди проживали між Південним Бугом і Дніпром вище Херсону; алізони (алазони) проживали вище калліпідів до межі лісостепу.

Розділ 17(продовження). Вище алізонів – скіфи – орачі, що сіють збіжжя не собі на поживу, а на продаж. Ще вище – неври, а поза неврами, на північ, скільки знаємо, безлюдна пустеля. Оце народи, що живуть за Гіпанісом (Південним Бугом) на захід від Борисфена (Дніпра).
Сергій Черненко пояснює: скіфи-орачі проживали в лісостепу, між Південним Бугом і Дніпром, приблизно до лінії Вінниця – Київ; неври займали територію від верхньої течії Дністра до річки Прип’ять; слово «пустеля» Геродот вживає лише в одному значенні: незаселена територія.

Розділ 18. А як перейти Борисфеи (на лівий берег), то зразу ж перша від моря лежить Лісиста (країна) (лісостепова полоса), а від неї вгору (від її нижньої межі) живуть скіфи-землероби. Ті греки, що живуть над рікою Гіпанісом (Південним Бугом), називають їх борисфенітами, а самі себе -ольвіополітами. Ті скіфи-землероби займають землі на схід (від берега Дніпра) на три дні дороги; досягають ріки, що зветься Пантікап (Ворскла, біля Полтави); а на північ треба пливти Борисфеном (вздовж їхнього боку) (до міста Остер) одинадцять днів (проти течії).
Сергій Черненко пояснює: Геродот вважав Десну в нижній течії продовженням Дніпра і тому східним кордоном території скіфів-землеробів є лінія Полтава – Остер.

Розділ 18(продовження). Ще далі на північ тягнеться велика пустеля (Внутрішня пустеля між Дніпром і Десною в її середній течії), а за нею живуть андрофаги, народ своєрідний, не скіфський. Далі за ними вже справжня пустеля і, наскільки відаємо, немає ніякого народу.
52. Третя ріка, Гіпаніс (Південний Буг), випливає (також) зі Скіфії і пливе з великого озера.
Сергій Черненко пояснює: на старих картах ніяких озер на цій річці теж немає. Але нижче міста Гайворон, де впадає притока Савранка, в руслі ріки є широка і довга заплава, в якій могло бути озеро.

Розділ 52(продовження). Звідти пливе ріка Гіпаніс протягом п’яти днів шляху ще мілка і солодка, а наступних чотири дні шляху аж до моря дуже гірка, бо до нього впадає гірка річка. Ця річка пливе на межі скіфів-орачів і алазонів. Річка і та околиця, що з неї вона витікає, називається по-скіфськи Ексампей, а грецькою – Святі Дороги.
Сергій Черненко пояснює: Ексампей – це річка Мертвовод. що бере початок від гори, на якій є село з цікавою назвою Бежбайраки (Божбайраки – Божі Байраки). Якщо заміряти на карті відстань від озера до гирла Південного Бугу (місто Миколаїв) і поділити її на 9 частин, то побачимо, що шлях від озера до Мертвоводу і від нього до гирла співвідноситься як 5 і 4.

Розділ 52(продовження). Під кінець свого бігу, біля країни алазонів, сходяться Тірас (Дністер) і Гіпаніс (Південний Буг), а звідти розходяться й течуть нарізно, лишаючи посередині широкий простір.
Сергій Черненко пояснює: з тексту цього розділу видно, що алазони, крім уже згаданої території у 17 розділі, мали ще й другий наділ землі між Дністром і Південним Бугом від озера, що було біля міста Ямпіль, до межі з греками; з опису Геродота незрозуміло, хто проживав між Прутом і Дністром, мабуть, теж алазони.

Розділ 53(продовження). Борисфен тече аж поблизу моря і там разом з Гіпанісом вливається в один і той самий лиман (Дніпровський). Шмат же краю між обома рисами називається гора Гіпполая і на ньому (на ній) стоїть святилище Деметри; за святилищем над Гіпанісом живуть борисфеніти (скіфи-орачі).
Сергій Черненко пояснює: це гора, від якої бере початок річка Мертвовод. У 81 розділі Геродот добавляє, що десь тут стояв і пам’ятник – казан.

До відома читачів.

Відомостей про Геродота небагато. За свідченнями Діонісія Галікарнаського, Геродот народився в малоазійському місті Галікарнас незадовго до походу Ксеркса в Грецію (близько 484 до н. е.) і дожив до Пелопоннеської війни (431 р. до н. е.). Він походив з багатої і знатної родини, що мала великі торговельні зв’язки. Разом із дядьком Паніассом брав участь у боротьбі проти царя Лігдама II. Після поразки Геродот був змушений залишити батьківщину і переселився на острів Самос.
У 464 р. до н. е. Геродот відправився в подорож, початковою метою якої був збір точних відомостей про греко-перські війни. Результатом стало велике дослідження про народи, про які греки в той час ще мало що знали.
Традиція приписує Геродоту тривалі подорожі країнами Сходу: він відвідав Єгипет, де піднявся по Нілу на південь аж до острова Елефантини (поблизу сучасного Асуана), був у Месопотамії, Палестині, Фінікії, добирався до великих просторів північного узбережжя Чорного моря, відвідав грецькі колонії на території сучасної України, оглянув більшу частину північного узбережжя Африки та більшість островів Середземного моря, відвідав Персію.
Перу Геродота належить перший опис Скіфії і народів, що її населяють, який дійшов до нас. Опис створений головним чином на розпитах знаючих осіб з числа грецьких колоністів. Характеристику скіфських рік Геродот починає з Істра (Дунаю), що «тече через усю Європу, беручи початок в землі кельтів». Він вважає Істр найбільшою з відомих рік, до того ж завжди повноводною, влітку й взимку. Після Істра найбільша ріка — Бористен (Дніпро). Геродот правильно вказує, що тече вона з півночі, але нічого не говорить про дніпровські пороги, отже, не знає про них. «Біля моря Бористен — уже могутня ріка. Тут до нього приєднується Гіпаніс (Південний Буг), що впадає в той самий лиман». Геродот дав відомості про західні береги Чорного моря від устя Дністра до Босфору і більшої частини узбережжя Балканського півострова.
У своїх описах Геродот переказує багато міфів про походження скіфського народу; у яких значна роль відводиться Гераклові. Опис Скіфії він закінчує розповіддю про шлюби скіфів з войовничими жінками з племені амазонок, чим і можна, на його думку, пояснити скіфський звичай, що полягає в тому, що дівчина не може вийти заміж, поки не уб’є ворога.

Show Buttons
Hide Buttons