СТОРІНКИ ІСТОРІЇ АРБУЗИНЩИНИ

 В ПУБЛІКАЦІЯХ РАЙОННОЇ ПРЕСИ

1971 рік став пам’ятним не тільки для трудівників радгоспу «Агрономія», а й для всіх жителів району. Вперше за роки існування району висока урядова нагорода була вручена сільськогосподарському підприємству. В газеті за 2 лютого вміщено Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про нагородження радгоспу «Агрономія» орденом Жовтневої Революції». Опубліковано репортаж про мітинг в радгоспі з нагоди нагородження радгоспу орденом.

Цікаві такі цифри. За п’ять років радгосп продав понад план 2840 тонн зерна, 3556 тонн цукрових буряків, 1700 тонн молока, 325 тонн м’яса, 287 тис. шт. яєць.

13 березня газета вийшла під шапкою «На прапорі орден засяяв». Вміщено фоторепортаж про вручення ордена Жовтневої Революції. Нагороду прикріпив на радгоспний прапор перший секретар обкому КПУ Я. П. Погребняк.

В 1971 році запроваджено індексацію відділень зв’язку. Райхарчокомбінат почав випускати халву, оцет столовий. Введено в дію автостанцію по вул. Шевченка, готель і ресторан, приміщення Кавунівської восьмирічної школи, приміщення районної ради, двоповерхове приміщення райлікарні.

В березні-квітні у Москві відбувся ХХIV з’їзд КПРС. Делегатом партійного форуму від району був директор радгоспу «Агрономія» О. М. Нікітченко. У Москві, в Георгієвському залі Кремля, О. М. Нікітченку було вручено орден Леніна.

6 травня 1971 року урядові нагороди СРСР були вручені групі передовиків виробництва в районному Будинку культури. Орден Леніна одержали Л. І. Бойко, Є. К. Костенко, В. К. Петренко, А. Ю. Тищенко, Р. І. Чмир. Орденами Жовтневої Революції нагороджені 7 осіб, Трудового Червоного Прапора – 28, «Знак пошани» – 32, медалями «За трудову доблесть» – 16, «За трудову відзнаку» – 16. Серед нагороджених – 47 жінок, 30 тваринників, 20 механізаторів.

Регулярно в «Новому житті» вміщуються тематичні сторінки «Депутат і життя», «Орлине плем`я», «Іскорка», «Юність», «Літопис п`ятирічки». Започатковано фестиваль поетів-початківців Арбузинщини – «Сонячні кларнети». Зі своїми творами виступили місцеві поети О. Скупа, В. Лєбєдєв, І. Брашеван, Г. Кислиця, композитор А. Павлюк та інші.

У 1971 році звання «Мати-героїня» присвоєно Р. Ф. Спотар із Костянтинівки та П. Г. Захарець з Арбузинки.

Завідуючий відділом сільського господарства В. А. Манойленко і літпрацівник А. М. Медвінський багато пишуть про роботу трудівників села, піднімають на сторінках газети проблеми сільського господарства. У вересні В. А. Манойленко організував зустріч передових доярок з Врадіївщини – Ольги Заставської та з радгоспу «Комсомолець» – Василини Робчук. Ці доярки довгий час змагались між собою у праці, про їхні результати писала газета.

Вироблено у 1971 році: 102504 тонни зерна, соняшника – 11865, цукрових буряків – 62413, овочів – 2210 тонн.  Арбузинський цегельний завод виробив 2317 тис. шт. паленої цегли. Майже вся вона пішла на будівництво комбікормового заводу.

В січні 1972 року редактором райгазети призначено І. Г. Теплого, який до цього працював завідуючим відділом пропаганди та агітації райкому партії.

Вся країна готувалась до 50-річчя утворення Союзу РСР. Газета цій темі приділяє головну увагу. Публікуються тематичні сторінки з колгоспів, радгоспів, нариси про передовиків виробництва.

Редакція газети запропонувала одноіменним райгазетам всіх республік Союзу РСР обмінятись двома полосами про змагання трудівників на честь 50-річчя утворення Союзу РСР. Журналісти з газет «Нове життя» всіх чотирнадцяти республік згодились на цю акцію. Скоро в Арбузинку стали надходити матеріали з усіх республік. Газета видала їх до ювілею СРСР. Цей почин був схвалений райкомом партії, обком КП України відзначив такі обмінні сторінки, як зміцнення дружби між народами.

В газеті з’являються нові тематичні сторінки. Це – «Степовичка», «Суботній калейдоскоп», «Агітатор», «Світоч», «Вчительська», «Іскорка» та ін. Регулярно в «Новому житті» подаються рубрики «У наших друзів по змаганню», «По сторінках газети братської «Перемоги» та доманівської «Трибуни хлібороба».

Фотокореспондентами в газеті працюють В. Лук’янов, М. Тєрєхов. Із 1972 року цю посаду обіймає В. Гула.

У зв’язку з тим, що Ю. В. Половой виїздить працювати журналістом у військову газету, в редакцію приїздить А. І. Головатенко з Веселинового. Він очолює партвідділ газети, стає заступником редактора. Більше року працював Анатолій Іванович у нашій редакції, та статті, репортажі, нариси написані ним, свідчили, що він був справжнім журналістом, не уявляв життя без газети. І зараз пригадую, як ми поїхали з ним у Благодатне. В це село повернулась корінна його жителька М. С. Бацько з Австралії, куди її запросила дочка. Тактовно, толерантно вів бесіду Анатолій Іванович із старенькою, а невдовзі у «Новому житті» з’явилась стаття «На розпуттях велелюдних», в якій дохідливо і пристрасно А. І. Головатенко змалював нелегку долю Марії Степанівни, її поневіряння на чужині. В одному відділі ми працювали, в одному кабінеті сиділи, складали плани, реалізовували їх в газеті.

При редакторі І. Г. Теплому активізувалась робота літоб’єднаня «Соняшник», взагалі вся масова робота в редакції. Регулярно в літературній сторінці публікувались твори О. Скупої, Л. Буркуна, І. Мицика, М. Ткача, І. Брашевана, М. Дзудзела, Г. Кислиці, А. Павлюка, П. Горохова, О. Гриб, Л. Боброва, М. Кисельової, В. Кириленка, Ф. Куца, А. Медвінського, М. Пигиди та інших.

Вмів Іван Герасимович підбирати кадри. У 1972 році з військового училища приїхав у Арбузинку А. М. Ненько. Треба було влаштуватися на роботу. Запросив його до себе на розмову І. Г. Теплий. Запропонував вчорашньому військовому курсанту:

– Ось ти, Анатолій, не був  у Арбузинці довгий час. Пройди вулицями селища, подивись, які зміни відбулись і напиши про все це.

Анатолій Ненько з честю справився із завданням. Його було зараховано на посаду кореспондента-організатора районного радіомовлення.

Після десятирічки прийшла до нас на роботу Майя Левченко. Саме звільнилось місце машиністки – Л. С. Шарата перейшла на посаду коректора. Редактор попросив Людмилу Семенівну підучити Майю друкуванню на машинці. Він відчув, що вчорашня випускниця зуміє оволодіти машинописом. Не помилився. Машинку Майя Андріївна освоїла швидко і вже через тиждень-другий сама приймала по радіо матеріали РАТАУ. А ось щодо прохання І. Г. Теплого, щоб вона продовжила навчатись у технікумі чи вузі, Майя не дотримала слова. Дівчина чекала хлопця з армії, а потім – весілля, діти. І тільки через 23 роки, вже перейшовши із редакції у податкову службу, М. А. Семенда навчалася заочно в технікумі.

Колись редакція і друкарня були в одному приміщенні. Це був дружний працьовитий колектив. Свята, іменини, інші дати відзначали газетярі і поліграфісти спільно. Навіть тоді, як у 1971 році редакції виділили чотири кабінети в лівому крилі четвертого поверху приміщення райкому партії та райвиконкому, міцні, дружні стосунки між газетярами та поліграфістами тривали довго. Стабільний здоровий мікроклімат в цих колективах сприяв спільній роботі по випуску районної газети «Нове життя». Працівники редакції і друкарні провели в армію фотокорів В. Гулу, О. Бебка, П. Чиркова, кореспондента-організатора районного радіомовлення А. Галітка, провели на пенсію відповідального секретаря редакції А. М. Волдинера, директора друкарні Є. М. Скок, складальницю М. П. Троян, в останній путь провели завідуючого відділом листів і масової роботи В. О. Лівого. Словом, в радощах, у горі газетярі і поліграфісти в ті роки були разом.

Більшість у редакції, друкарні були молоді сімейні люди. Коли у лютому 1971 року народився Петро Пигида, то всі раділи, що у працівника редакції М. П. Пигиди є син. Відзначили цю подію у приміщенні редакції. А вже коли Л. С. Шарата народила сина Віктора, то її чоловік М. О. Шарата, котрий працював у друкарні, змайстрував у дворі стіл, за яким «прилили» не тільки їх сина, а всіх, хто народжувався у працівників редакції і друкарні. До речі,  пройшов час, і Петро Пигида та Віктор Шарата працювали в редакції, а Сергій Шарата до армії трудився в друкарні.

У 1972 році орденом Леніна нагороджено І. П. Баранова, 8 чоловік одержали ордени Трудового Червоного Прапора. За рік доярка В. М. Робчук надоїла від корови 4170 кг молока, а 16 доярок одержали по 3000-3725 кг молока. Також у 1972 році район закупив 60 тракторів. 57 зернових та інших комбайнів, 80 причепів, 20 автомашин. У Рябоконєво збудовано 10 будинків для переселенців, у радгоспі «Комсомолець» 14 сімей справили новосілля.

1973 рік був знаменним тим, що Україна в засіки Батьківщини відправила мільярд пудів зерна.

11 жовтня «Нове життя»  вийшло під шапкою «Є український мільярд!». В цьому короваї був і внесок Арбузинщини. Державі здано того року 45566 тонн зерна. Хлібороби «Комсомольця» виростили по 37 центнерів зерна, «Агрономії» – по 35,5, «Україна» – по 34,5, «Червоної України» – по 34,5, «Зорі Кремля» – по 35. До речі, в цьому господарстві зібрано по 53 центнери зерна кукурудзи, соняшника – по 25,3 центнера з гектара.

Перед жовтневими святами у Воєводському райміжколгоспбуд здав у експлуатацію будинок культури.

У червні 1973 року відбулись вибори у місцеві ради. Депутатами обласної ради обрані Г. С. Запорожан, І. А. Ященко, Р. Г. Шевченко. В районну раду обрано 75 делегатів.

1973 рік був багатим на урядові нагороди. За успішне проведення зимівлі тваринництва у 1972-1973 роках ордена «Знак Пошани» удостоєні 14 осіб, медалі «За трудову доблесть» – 8. «За трудову відзнаку» – 9. Орденами Леніна нагороджені М. М. Ісаєнко, Н. Т. Марущак, Жовтневої революції – М. А. Дейнега, Т. Я. Ткаченко. Ордена Трудового Червоного Прапора удостоєні 19 осіб. За успіхи у землеробстві у 1973 році удостоєні орденів Жовтневої революції 8 осіб. Трудового Червоного Прапора – 38, «Знак Пошани» – 44, медалей «За трудову доблесть» – 21, «За трудову відзнаку» – 21 особа.

Публікація підготовлена  журналістом Михайлом Пигидою на основі архівних матеріалів.

Далі буде.

На знімку: під час відкриття середньої школи в Агрономії.

Show Buttons
Hide Buttons