СТОРІНКИ НАШОЇ ІСТОРІЇ

 В ПУБЛІКАЦІЯХ РАЙОННОЇ ПРЕСИ

У серпні 1941 року вийшов останній передвоєнний номер газети «Соціалістична перемога», в якому висловлювалась надія на перемогу.

А попереду – чотири роки війни. Нещадної, досить кровопролитної. Багато арбузинців пішло на фронти Великої Вітчизняної. Серед них і газетярі із зброєю в руках захищали рідну землю, наближали День перемоги. Редактором районки у передвоєнний рік був Давид Савич Покорський. Він же очолив газету після визволення району від німецько-фашистських загарбників. В «Соціалістичній перемозі» вміщуються оперативні зведення Рад інформбюро, про роботу трудівників по відбудові зруйнованого гітлерівцями народного господарства союзних республік, які були тимчасово окуповані ворогом.

В повоєнні роки, особливо у 1944 році, було важко з випуском газети. Журналістські, поліграфічні кадри знайшлись, а ось з матеріальною поліграфічною базою було сутужно. Адже влітку 1941 року все обладнання вивозилось на схід, аби не лишити ворогові.

Дівчата з арбузинської друкарні сподівались на скору перемогу, декілька шрифтів ручного набору (заголовочного, текстового) вночі, щоб ніхто не помітив, заховали у ямі неподалік друкарні. Це був сміливий крок. Як по відношенню до тих директив, що давала Москва у 1941 році, так і до наслідків у майбутньому.

І яке ж то було щастя, радість у працівників друкарні, коли буквально з болота визбирували шрифти. І визбирали до останньої букви, до останнього відбивного матеріалу.

«Соціалістична перемога» виходила регулярно. Писала про бої на Заході, про переможний наступ Радянської Армії, про вклад трудівників Арбузинщини в розгром ворога, в наближення Дня Перемоги.

І цей день настав у травні 1945 року. Торжествувала вся багатонаціональна країна. Свято Дня Перемоги відбулось і в Арбузинці.

В «Соціалістичній перемозі» за 21 грудня 1944 року виступила колгоспниця з артілі «День колективізації» Д. О. Нетовкана, яка, зокрема, повідомила, що в бригаді працює 80 літніх жінок, 2 чоловіки похилого віку, 5 підлітків. Волів немає, тож орати і волочити грунт доводилось власними коровами. Але і їх обмаль. Отож жінки самі тягають борони на  полях. Важко? Так. Але ж на фронті ще важче. Під кінець року з братнього Казахстану до району прибуло 500 голів ВРХ, 200 коней, 800 овець.

9 лютого 1945 року районна газета повідомляє, що всі 13 арбузинських колгоспів перевиконали плани заготівель 1944 року. До фонду оборони країни район здав 1,1 мільйона пудів зерна. В цьому успіху – героїчна праця жаткарів О. Прижигалінського, І. Пахаленка, С. Губрика, в’язальниць снопів М. Фесенко, Н. Мартиненко. Комбайнер з артілі «Україна» А. А. Ніколаєнко зібрав за жнива 1944 року 12 тисяч центнерів зерна.

Сільські, районна ради депутатів трудящих у цей відбудовний період організували медичне обслуговування, охопили навчання дітей. Уже у квітні 1944 року почала діяти районна лікарня. У вересні цього ж року відчинили двері середня, семирічна і 6 початкових шкіл, за парти сіли 800 учнів.

У травні 1945 року вийшов спеціальний номер районної газети. В ньому на першій полосі – «Підписання Акту про беззастережну капітуляцію німецьких збройних сил», знімок з Й. В. Сталіна. На другій полосі – Указ Президії Верховної Ради СРСР про проголошення 9 травня Святом Перемоги, постанова Раднаркому про те, що свято Перемоги вважається не робочим днем. На цій же полосі вміщено вірш К. Шевельової «Отчизне». В замітці «В ім`я перемоги» повідомляється, що трудівники району П. П. Кидюк, Н. П. Леніненко, П. Різун, І. П. Луценко придбали облігації четвертої Воєнної позики на 8000 карбованців кожний, а Ф. Д. Крикливий, П. П. Цимбаліст, К. Сербул, П. Реп`ях підписались на 5000 карбованців кожний. А. Цимбаліст та О. Качанова – на 3000 карбованців кожний.

«Соціалістична перемога» за 13 травня розповідає про святкування Дня Перемоги. Газета своєю «шапкою» сповіщає: «Сонце перемоги, про яку мріяв всі ці роки радянський народ, зійшло над нашою Вітчизною!» В кореспонденції «Мітинг в райцентрі» є такі рядки: «На вулицях людно, сонячно. Зустрічні обнімають один одного, поздоровляють з Днем Перемоги …»

Ніхто в цей день не працював. Святково одягнені люди колона за колоною, з усіх кінців села поспішали на мітинг в райцентр. Площа була переповнена. Зі святково прибраної трибуни секретар РК КП (б) У тов. Бєліков поздоровив трудящих району з повною і остаточною перемогою над гітлерівською Німеччиною».

«Мітинг тягнувся довго. На трибуну виходили робітники, колгоспники, службовці, учні. Всі дякували за визволення тов. Сталіну, Червоній Армії».

Напевне, старожили пам’ятають той перший День Перемоги і підтвердять, що саме так проходив мітинг, як писала в ті роки «Соціалістична перемога».

У дуже важких умовах проходила відбудова зруйнованого фашистами народного господарства. Газета повідомила, що фашисти зруйнували всі млини, олійні, елеватор, електростанцію, школи, тваринницькі будівлі, вивезли майже всю худобу. По війні в районі було лише 500 коней та 800 корів.

Публікація підготовлена  журналістом Михайлом Пигидою на основі архівних матеріалів.

Далі буде.

На знімку: футбольна команда колгоспу ім. Леніна – переможець районного турніру 1959 року.

Show Buttons
Hide Buttons