Мою доньку ледь врятували…

Хочу розповісти історію, яка трапилася у Вознесенській ЦРЛ з моєю донькою, якій всього лише 2 роки 10 місяців. 2 червня, увечері, моїй дитині стало зле: почалася неодноразова блювота та гострий біль у животі. Я викликала швидку допомогу й о 21-й годині ми потрапили у приймальне відділення лікарні. Там я відразу зрозуміла, що бачити нас тут не раді.

Через годину поверхневого огляду й заповнення документів, черговий лікар з приймального відділення запропонував перелік медикаментів для лікування вдома. Однак я відмовилася і сказала, що хочу бути під наглядом лікарів. З невеселим виглядом обличчя черговий лікар почав вирішувати, в яке ж відділення нас відправити: в дитячому нас не хотіли приймати, тому вирішили направити в інфекційне.
Хочу запитати: чому не викликали чергового хірурга, так як лікар швидкої допомоги відразу сказала, що це перші ознаки апендициту, і чому нам стали ставити крапельниці від харчового отруєння?
Чим далі, тим дитині ставало все гірше, всю ніч була блювота, з 6-ї години ранку 3 червня почала підійматися температура. Але і це ще не все. Лікарі і в п’ятницю (робочий день) не прийшли і не зробили огляд дитини, якій немає ще й 3 років, дитині, в якої температура піднялася до 39 градусів і нічим її не можна було збити. Скажіть, будь ласка, добрі люди, невже було незрозуміло, що в організмі моєї доньки триває гострий запалювальний процес?
Лише в суботу, 4 червня, близько 16-ї години, «дорогі, висококваліфіковані» наші лікарі вирішили подивитися. І що? Виявилося, в дитини ще в п’ятницю лопнув апендицит! І аж після того, коли вони дотягли дитину до критичної ситуації, вирішили відправити до м. Миколаєва, тоді, коли життя моєї донечки майже обірвалося.
Завдяки досвідченості лікарів обласної дитячої лікарні дитину, яка була однією ногою на тому світі, вдалося врятувати. Але скажіть, будь ласка, дорогі люди, чому лікарі Вознесенської ЦРЛ не розпізнали, здавалося б, таке поширене захворювання? Невже вони цього ніколи не бачили і не знають? Я впевнена, що знають. Просто зверхньо й халатно ставляться до пацієнтів, навіть діточок.
Я не буду називати прізвища тих, хто винен, нехай їх Бог простить. Але ж знайте, наші дорогі лікарі: своєю халатністю ви інколи завдаєте гострого й нестерпного болю іншим людям.
Олена Яковлєва.

Добавить комментарий

Show Buttons
Hide Buttons