ПРОЕКТ-20,7. НОВІ ЗАПИТАННЯ

Редакція сайту “Новый Город” отримала відповідді на запитання южноукраїнців  від провідних специалістів, що  підготували Оцінку впливу на навколишнє середовище підвищення рівня Олександрівського водосховища до НПР-20,7,  та лист з цього приводу директора Інституту геохімії навколищнього середовища Національної академії наук України члена-кореспондента НАН України Г.В. Лисиченка з чим і знайомить читачів.

Питання 1.

Чому граничний рівень Олександрівського водосховища визначений у межах НПР-20,7, якщо, за твердженням атомників, для завершення будівництва  шести агрегатів Ташлицької ГАЕС  і забезпечення їх ефективної робити достатньо рівня 16,9 м?

Твердження про «потреби області» не працює, оскільки не названі статті витрат водних ресурсів.

Відповідь 1.

Як Вам відомо, природні кліматичні явища мають циклічний характер впродовж років, сторіч і тисятиріч: теплий період приходить на зміну холодному і навпаки, роки з високою водністю зміняються посухою Так само і річні періоди водності річок: повені і водопілля змінюються мінімальним стоком (меженями). Споживання води людиною теж має циклічний характер: у маловодний літній період потреби зростають, зокрема на зрошення. Отже, виникає дисбаланс: коли води у річках мало потреба в ній найбільша.

Тому, з появою цивілізації кілька тисяч років тому, задовго до початку існування гідроенергетики, людина почала будувати греблі щоб створити запаси води у штучних водоймах для її використання у посушливі періоди. Тобто, таким чином здійснюється згладжування максимальних та мінімальних рівнів води у природних водотоках. І весь практичний досвід людства показує: чим більші штучні запаси прісної води є у розпорядженні людини, тим більше вона виграє у практичному плані. Таким чином, не залежно від Вашого ставлення до цього, підняття НПР Олександрівського водосховища (ОВ) до 20,7 м необхідне саме для забезпечення водогосподарських потреб області. А при введенні в дію 6 гідроагрегатів ТГАЕС із загальною потужністю в турбінному режимі 906 МВт згідно проекту «Завершення будівництва Ташлицької ГАЕС» без цього просто не обійтися.

Зазначений Проект був затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 р. № 1036-р.

Проектом передбачено два варіанта наповнення ОВ:

1 варіант – з мінімальною відміткою НПР 16,9 м, що забезпечує роботу Тащлицької ГАЕС та додаткове водовикористання ЮУ АЕС в обсязі 7,0 млн.м3 при зменшенні площі Ташлицького водосховища;

2 варіант – з відміткою 20,7 м, що надасть можливість використовувати корисний об’єм водосховища (46 млн.м3) для водокористування Миколаївської області та забезпечення санітарного попуску води нижче греблі Олександрівської ГЕС у маловодні роки.

Встановлений розмір санітарного попуску з нижнього б’єфу ОВ (тобто, мінімального об’єму води, який проходить через греблю ГЕС) складає 17,0 м3/сек.

Підкреслюємо, що, згідно Проекту, гарантоване забезпечення санітарного попуску у маловодні роки можливе лише при реалізації другого варіанту наповнення водосховища, що створює мінімально необхідний резерв води.

 

В уточненому проекті ТГАЕС будівництво Костянтинівського водосховища не передбачається, підпір рівня до позначки 20,7 м  буде досягатися лише за рахунок підпору греблі ОВ. Відмова від будівництва Костянтинівського водосховища стала компромісним рішенням між проектувальниками та екологічною громадськістю, що стала на захист порогів Південного Бугу, які при будівництві зазначеного водосховища були б затоплені.

Експлуатація ОВ на даний час здійснюється на підставі «Тимчасових правил експлуатації Олександрівського водосховища при НПУ – 16,9 м» від 17.03.2008 № 702-39-Т05.  Миколаївська облСЕС МОЗ України своїм Висновком № 225/6-1/п підтвердила, що використання корисної ємності водосховища при НПР 16,9 м здійснюється для водогосподарських потреб області в умовах маловодних років в період до вводу агрегатів №№ 3-6 ГАЕС, тобто діючі Тимчасові правили регламентують режим роботи ОВ лише в умовах роботи 2-х агрегатів ТГАЕС.

Акцентуємо увагу читачів сайту «Новый Город» на тому, що при повній реалізації проекту «Завершення будівництва Ташлицької ГАЕС» з виконанням усіх комплексних заходів, необхідних для заповнення ОВ до відмітки НПР 20,7 м буде забезпечуватися як експлуатація шести гідроагрегатів, так і необхідний обсяг санітарного стоку р. Південний Буг нижче греблі Олександрівської ГЕС.

Ви в своєму листі пишете, що «твердження про «потреби області» не працює, оскільки не названі статті витрат водних ресурсів».  Це не відповідає дійсності, у чому легко переконатися, відкривши том ОВНС уже на 8 сторінці, де наведені такі цифри:

«Станом на поточну дату Олександрівське водосховище має проектну відмітку НПР + 16,0 м та корисну ємність 20,95 млн.м3 , в тому числі:

– для Ташлицької ГАЕС                                                                             – 3,55 млн.м3 ;

– компенсації безповоротних втрат (випаровування)                            – 3,60 млн.м3 ;

– для водогосподарських потреб Миколаївської області                                   – 13,80 млн.м3.

Проектом «Завершення будівництва Ташлицької ГАЕС» передбачається підвищення НПР Олександрівського водосховища до позначки + 20,7 м та збільшення корисної ємності до 72,6 млн.м3, у тому числі:

 – для Ташлицької ГАЕС                                                                            – 14,40 млн.м3 ;

– компенсації безповоротних втрат (випаровування)                            – 5,10 млн.м3 ;

– для додаткового водоспоживання Южно-Української АЕС               – 7,00 млн.м3 ;

– для водогосподарських потреб Миколаївської області                                   – 46,10 млн.м3.

(у тому числі для забезпечення санітарно-екологічних попусків в маловодні роки).»

Отже, як Ви бачите, у даний час (при відмітці 16,0 м) на водогосподарські потреби витрачається 13,8 млн. м3 води, або 66% корисного об’єму водосховища, а після запланованого підняття рівня до 20,7 м буде витрачатися вже 46,1 млн. м3, або 63%.

Після підняття рівня ОВ, резерв води для водопостачання буде збільшений у більше, ніж 3 рази, що повинно гарантувати санітарні попуски з нижнього б’єфу у встановлених обсягах.

Чому виникла така необхідність?

Нагадуємо, що більшість літніх меженних витрат гідрологічних сезонів останніх, принаймні 10 років,були дуже маловодними, тому поточна водність річок басейну П. Бугу була значно нижча за багаторічну норму. Це призвело до регулярного недостатнього водзабезпечення населених пунктів нижче Олександрівського водосховища, що становило постійну реальну загрозу виникнення несприятливої санітарно-епідеміологічної обстановки.

Ще 5 років тому – 28.11.2012 року Управління водних ресурсів у Миколаївській області листом від № 07/1719 зверталося до Миколаївської облдержадміністрації з приводу погіршення водозабезпечення у нижній течії р. Південний Буг. У листі зокрема наводились такі факти:

«Існуюча регулююча ємність Олександрівського водосховища при НПР-16,0 м з об’ємом 11,5 млн.м3 є недостатньою і не забезпечила у поточному році встановлений розмір санітарного попуску 17,0 м3/сек.

На протязі 65 діб фактичні витрати води склали 6,05-13,6 м3/с, це з урахуванням попусків  (з розташованих вище м. Южноукраїнськ)  Ладижинського та інших водосховищ складало всього 9,8 млн.м3. Величина мінімальної необхідної регулюючої ємності у 2012 р. склала 39,02 млн.м3.

Вирішення питання стабільного забезпечення мінімального допустимого санітарного попуску 17,0 м3/с і потреб водокористувачів в нижній течії р. Південний Буг можливо лише при рівні Олександрівського водосховища 20,7 м з регулюючою ємністю 46,1 млн.м3

5 лютого 2013 року під головуванням першого заступника Миколаївської облдержадміністрації Ніколенка Г.Б. відбулася нарада з питання експлуатації Олександрівського водосховища та водогосподарської ситуації, що склалася у басейні р. Південний Буг. На виконання рішень протоколу цієї наради ВП ЮУ АЕС розроблено «Комплекс заходів по виконанню робіт необхідних для заповнення Олександрівського водосховища до позначки 20,7 м».

26 серпня 2015 року у м. Южноукраїнськ проведена розширена нарада з питань будівництва Ташлицької ГАЕС за участі народних депутатів, представників Мінприроди, органів місцевого самоврядування, керівників підприємств, науковців, екологів, громадськості та ін. За підсумками обговорення на нараді було відмічено, що підняття відмітки НПР ОВ до позначки 20,7 м – необхідне для покращення санітарно-екологічної ситуації в нижній течії річки Південний Буг та вирішення проблем забезпечення потреб водокористувачів Миколаївської області.

Таким чином, шановні читачі Вашого сайту можуть легко переконатися у тому, що підняття рівня ОВ більше необхідне для водопостачання населених пунктів, які залежать від бузької води, ніж для забезпечення потреб ВП ЮУАЕС та ГАЕС. Підвищення НПР гарантує можливість акумулювати водні ресурси у обсягах необхідних для забезпечення водогосподарських потреб Миколаївської області та підтримає санітарно-екологічний попуск в нижній течії р. П. Буг.

Питання 2.

Южноукраїнці вважають, що Оцінку впливу на навколишнє середовище підняття рівня Олександрівського водосховища до рівня 20,7 доцільно розглядати як систему взаємно об’єднаних  гідросистем. Зокрема, це саме Олександрівське водосховище, яке технічними спорудами пов’язане з  підвідним каналом ГАЕС, Ташлицьким  ставком-охолоджувачем, у верхів’ях якого ще подає ознаки життя струмок під назвою Ташлик. З правого берега до водосховища примикає річка Бакшала з однойменною водоймою. Звичайно, найбільший вплив завдає ставок-охолоджувач ЮУ АЕС. Про нього окрема мова.

   Справа в  тому, що з десяток років тому в акваторії «Ташлика» було організоване  промислове вирощування риби в садках для споживання в столових АЕС і міста. На правому березі, недалеко від мосту, працювала дитяча спортивна школа з веслування на байдарках і каное,  був дозволений любительський вилов риби.  Чимало енергетиків і не тільки вони відпочивали на берегах водосховища. Зараз це все під забороною. У громадян виникають сумніви в об’єктивності досліджень екологічної безпеки водойми, адже спостереження за станом ставка охолоджувача забезпечують тільки відомчі спеціалісти.

В той же час, представники міської ради неодноразово говорять про аварійний стан дюкера міського каналізаційного колектора, який прокладено через ставок-охолоджувач. Наголошують, що розрив колектора призведе до забруднення не тільки Олександрівського водосховища, а й досягне Чорного моря. З іншого боку, від керівників ВП «ЮУ АЕС», чути про аварійність споруд каналізаційної насосної станції, яка розміщена на території міста в 100-150 метрах від Південного Бугу.

На якість води у водосховищі впливає господарська діяльність міст і виробництв, які розміщені вище від Южноукраїнська по течії Південного Бугу.

Людей цікавить: чому після весняної повені прибережні каміння та й ті, що знаходяться в русловій частині річки, набирають білого відтінку; чому влітку річкова вода набирає ознак злегка намиленої рідини; чому Південний Буг став заростати водоростями настільки інтенсивно, що біля берегів неможливо пройти;  які причини різкого зменшення рибного різномаїття в річці та ще багато питань. Все це впливає (чи може вплинути)  на екологічний стан Олександрівського водосховища, а значить і здоров’я навколишнього середовища. Чи досліджувався в процесі ОВНС вплив цих факторів на  стан навколишнього середовища і які Ваші висновки?

Відповідь 2.

Оскільки питання містить кілька аспектів, розіб’ємо його на частини.

2.1. Южноукраїнці вважають, що Оцінку впливу на навколишнє середовище підняття рівня Олександрівського водосховища до рівня 20,7 доцільно розглядати як систему взаємно об’єднаних  гідросистем.

 Оцінку  впливу на навколишнє середовище при  піднятті рівня Олександрівського водосховища до позначки 20,7 м, некоректно розглядати, як «систему взаємооб’єднаних  гідросистем», що пропонують мешканці м. Южноукраїнськ. Зазначена група водних об’єктів входить до єдиної природно-техногенної системи частини  басейну р. Південний Буг. Інформація по зазначених водних об’єктах міститься  у відповідних підрозділах ОВНС. Рекомендуємо ознайомитись з такими частинами ОВНС:

2.2.4. Гідрогеологічні умови

2.3.      Гідрологічна характеристика

2.3.1.   Загальні відомості

2.3.2.   Водний режим Південного Бугу

2.3.3.   Річний стік, його мінливість і внутрішньорічний розподіл

2.3.4. Максимальний стік р. Південний Буг

2.3.4.1. Максимальні витрати весняного водопілля

2.3.4.2. Максимальні витрати зливових паводків

2.3.5. Мінімальні витрати

2.3.6. Твердий стік

3.1.5.1. Варіанти розвитку гідродинамічної аварії (ГДА) на каскаді ГЕС

– ГАЕС для різних вихідних подій

4.4. Водне середовище

4.4.1. Загальні відомості про поверхневі  водні об’єкти, їх водозбірні басейни, господарське використання, моніторинг

4.4.1.1. Загальні дані

4.4.1.2. Морфометричні, гідродинамічні і водно-балансові параметри

4.4.1.3. Водногосподарчі  і водноенергетичні параметри

4.4.1.4. Фізичні, хімічні, санітарно-гігієнічні, токсикологічні, паразитологічні, радіоекологічні характеристики вод

4.4.1.4.1. Гідроекологічний моніторинг зони впливу Ташлицької ГАЕС

4.4.1.4.2. Фізико-хімічна характеристика вод

4.4.1.4.3. Санітарно-гігієнічні, токсикологічні характеристики вод

4.4.1.4.4.  Паразитологічні та радіоекологічні характеристики вод

4.4.1.5. Біологічні характеристики, включаючи видовий склад, чисельність, біомасу і біопродуктивність основних гідробіонтів, біоперешкоди їх існування

4.4.1.5.1. Фітопланктон

4.4.1.5.2. Гідробіонти

4.4.1.5.3. Іхтіофауна

4.4.2.Загальні відомості про басейн підземних вод, потужності зони активного водообміну, розвиток горизонтів підземних вод, дані про їх господарське використання, перелік пунктів гід¬рогеологічних спостережень

4.4.2.1. Морфометричні, гідродинамічні, фільтраційні і водно-балансові параметри

4.4.2.2. Якість вод, включаючи фізичні, хімічні, санітарно-гігієнічні та інші характерис¬тики

4.4.2.3. Умови природної захищеності

4.4.3. Очікувані зміни гідрологічних і гідрогеологічних параметрів водних об’єктів і територій у зонах впливів планованої діяльності, впливи на поверхневі і підземні води

4.4.3.1. Поверхневі води

4.4.3.2. Підземні води

2.2 Справа в  тому, що з десяток років тому в акваторії «Ташлика» було організоване  промислове вирощування риби в садках для споживання в столових АЕС і міста. На правому березі, недалеко від мосту, працювала дитяча спортивна школа з веслування на байдарках і каное,  був дозволений любительський вилов риби.  Чимало енергетиків і не тільки вони відпочивали на берегах водосховища. Зараз це все під забороною.

За даними постійного гідробіологічного моніторингу після створення ОВ рибні запаси акваторії зросли, хоча видовий склад риби змінився. Підняття рівня і, відповідно, збільшення водного об’єму, можуть вплинути на кількість риби лише позитивно. Так само, на нашу думку, покращаться умови для водного спорту через збільшення площі і глибини акваторії. Питання рекреації висвітлені в підрозділі ОВНС:

5.4. Наявність об’єктів соціально-побутового, спортивно-оздоровчого, курортного та рекреаційного призначення. Впливи на зони рекреації та заходи щодо їх збереження і раціонального використання.

Щодо заборони користування водосховищем. Як відомо, акваторія ОВ здана водогосподарчим управлінням в оренду приватній фірмі для ведення рибного господарства без погодження з ВП ЮУАЕС, що є, на нашу думку, порушенням законодавства, оскільки ОВ – технологічна водойма станції.

У даній ситуації, як ви розумієте, від розробника ОВНС нічого не залежить, оскільки відстоювати свої права, у тому числі – у судових органах, ви повинні самостійно.

2.3 У громадян виникають сумніви в об’єктивності досліджень екологічної безпеки водойми, адже спостереження за станом ставка охолоджувача забезпечують тільки відомчі спеціалісти.

 Якщо автор запитання під словосполученням «відомчі спеціалісти» мав на увазі працівників екологічної служби ВП ЮУ АЕС, то адресуємо йому зустрічне запитання: «А хто має це робити?» Коли ви купуєте у магазині продукти, хто контролює їх якість і відповідність стандартам? Це обов’язок виробника. Якщо ви думаєте, що в інших країнах робиться інакше – ви помиляєтесь. Виробник скрізь відповідає і за контроль якості своєї продукції, і за дотримання технологічного циклу, і за екологічну безпеку виробництва.

Стосовно екологічного моніторингу: є державний і відомчий моніторинг. Завдання першого: забезпечення екологічною інформацією органів влади та громадян; завдання другого: контроль екологічних параметрів, пов’язаних з власною діяльністю. Обидва види моніторингу здійснюються у зоні спостережень АЕС.

Крім того, з 1998 року, тобто протягом майже 20 років, виконується програма Комплексного геоекологічного моніторингу зони впливу Ташлицької ГАЕС та Олександрівського водосховища (гідрометеорологічного, гідрохімічного, радіоекологічного, гідрогеологічного, екзогеодинамічного, спостереження за рослинним і тваринним світом), що проводився великим колективом учених і фахівців різних організацій. При виконанні зазначених вище досліджень у різні роки приймали участь такі установи: Інститут гідробіології НАН України (ІГБ), Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, Національний науково-природничий музей НАН України (ННПМ НАН України), Інститут геохімії навколишнього середовища НАН України і МНС України (ІГНС НАН України і МНС України), Український науково-дослідний інститут екологічних проблем (УкрНДІЕП) Мінприроди України, Державний науковий центр систем комплексного аварійного реагування (ДНІЦ СКАР) Мінпаливенерго України, Міжнародна академія морських наук, технологій та інновацій (МАМНТІ), біологічний факультет  Київського національного університету імені Тараса Шевченка, ВАТ ”Укргідропроект”, Державне підприємство ”Екоінформ” і ТОВ ”Геотехнології”. При узагальненні результатів враховувались матеріали Центральної геофізичної обсерваторії МНС України (ЦГО МНС України), відділу охорони навколишнього середовища Южно-Української атомної станції (ВОНС ЮУ АЕС) і Миколаївської санітарно-епідеміологічної станції.

Результати моніторингових досліджень та вишукувань регулярно представляються у матеріалах звітів та наукових публікацій. Зокрема, підсумки моніторингу за період 1998 – 2008 рр. описані у колективній монографії, з якою можна ознайомитись на сайті нашого Інституту. У даний час завершується підготовка нової редакції монографії про результати геоекологічного моніторингу за період до 2016 р. включно, яка буде оприлюднена навесні цього року і також розміщена на нашому сайті.

Таким чином, хочемо звернути вашу увагу, що у роботи з моніторингу включені десятки, якщо не сотні фахівців. І ми вважаємо, що сумніватися у їх порядності немає жодних підстав.

Водночас, не існує заборони проводити будь-які дослідженні та вимірювання всім бажаючим це робити. Тому громадяни у яких виникають сумніви, можуть їх легко самі розвіяти , але за власні кошти.

2.4. В той же час, представники міської ради неодноразово говорять про аварійний стан дюкеру міського каналізаційного колектора, який прокладено через ставок-охолоджувач. Наголошують, що розрив колектора призведе до забруднення не тільки Олександрівського водосховища, а й досягне Чорного моря. З іншого боку, від керівників ВП «ЮУ АЕС», чути про аварійність споруд каналізаційної насосної станції, яка розміщена на території міста в 100-150 метрах від Південного Бугу.

Порушене питання дуже важливе.

Проблемна ситуація з КНС-3 та напірним колектором не нова – питання про загрозу аварії з дуже серйозними екологічними наслідками міська влада почала піднімати з початку двотисячних років. Тоді ж насосна станція, разом з усіма мережами та об’єктами комунального господарства, була передана місту. Уже тоді всі ці об’єкти потребували серйозного ремонту і  модернізації.

Питання багато разів піднімалось на рівні міста, області, НАЕК «Енергоатом» з проблемою також добре обізнаний.

Вам добре відомо, що складність ситуації полягає у тому, що колектор з’єднує КНС, розташовану на правому березі балки Ташлик, з очисними спорудами ВП ЮУАЕС, розташованими на лівому березі, проходячи по дну Ташлицької водойми-охолоджувача трубами Ø 800 – 1 шт. та Ø 400 – 3 шт. довжиною 900 м, які перебувають в аварійному стані.

Очисні споруди госппобутової каналізації міста знаходяться в експлуатації атомної станції, причому їх потужність – 34,5 тис.м3 /доба, що значно більше, ніж очисні споруди проммайданчика самої станції (4,2 тис.м3 /доба). Скидання стічних вод після третього біологічного ставка здійснюється в Ташлицьку водойму-охолоджувач.

Таким чином, місто повністю залежить від станції, але вирішувати проблему належить саме місту, як власнику комунальних об’єктів. Враховуючи велику заборгованість міста перед станцією за комунальні послуги, самостійно місто проблему не вирішить. Також очевидно, що НАЕК, як державне підприємство, не має юридичних підстав витрачати кошти, що можуть бути розцінені як нецільові.

У цій ситуації, на нашу думку, громадськість міста спільно з міською радою та адміністрацією повинні ставити питання перед владою на вищих адміністративних рівнях.

Як ви бачите, при всьому бажанні, ми, як розробники ОВНС, нічим допомогти не в змозі.

Оцінюючи технічну сторону проблеми, можемо констатувати, що проблема, на нашу думку, виникла з самого початку – через невдале проектування розміщення системи каналізації та очистки стоків. У ситуації, яка існує, є лише два шляхи: будівництво нового колектора в обхід акваторії водойми-охолоджувача і додаткових КНС, або будівництво нових очисних потужностей на правому березі. Ми вважаємо, що другий варіант кращий і з економічної, і з технічної точок зору.

2.5. На якість води у водосховищі впливає господарська діяльність міст і виробництв, які розміщені вище від Южноукраїнська по течії Південного Бугу.  Людей цікавить: чому після весняної повені прибережні каміння та й ті, що знаходяться в русловій частині річки, набирають білого відтінку; чому влітку річкова вода набирає ознак злегка намиленої рідини; чому Південний Буг став заростати водоростями настільки інтенсивно, що біля берегів неможливо пройти;  які причини різкого зменшення рибного різномаїття в річці та ще багато питань.

Ваше запитання містить і відповідь: «на якість води у водосховищі впливає господарська діяльність міст і виробництв, які розміщені вище від Южноукраїнська по течії Південного Бугу». Це підтверджується і висновками моніторингових спостережень, що констатується і в ОВНС, зокрема:

«Санітарно-гігієнічний стан води відкритих водойм у зоні впливу Ташлицької ГАЕС у цілому характеризується як помірно неблагополучний. Будівництво та експлуатація Ташлицької ГАЕС, як і експлуатація ЮУАЕС, не є головними чинниками, що визначають наявний санітарно-гігієнічний стан цих водойм».

Зміни стану води, які описані, пов’язані з надходженням органічних поверхнево-активних сполук як природного, так і техногенного походження, що особливо проявляється у меженний період. Підняття рівня в ОВ потенційно знизить концентрацію забруднень завдяки збільшенню водного об’єму.

Розвиток водяної рослинності відбувається на фоні змін режиму стоку, вмісту розчинного кисню та інших хімічних речовин. Від цього ж залежить видове різноманіття іхтіофауни.

Як будь-який штучний об’єкт, водосховище потребує догляду, який убезпечує водойму від деградації.

Зі свого боку ВП ЮУАЕС прикладає постійні зусилля для мінімізації впливу своєї діяльності на водні об’єкти. Реконструкція системи підготовки води для власних потреб з застосуванням безреагентних технологій дозволить скоротити  використання великої кількості хімічних реагентів, а реалізація проекту технічного водопостачання з п’ятьма додатковими бризкальними басейнами і струменеспрямовучою спорудою – знизити теплове навантаження на водойму-охолоджувач. З добудовою ТГАЕС на повну потужність суттєво поліпшиться кисневий режим ОВ за рахунок збільшення циклів водообміну між ОВ та верховою водоймою ГАЕС,  підчас яких відбувається насичення води киснем.

Питання 3.

Хвостова частина Олександрівського водосховища досягає території  міського пляжу. Ще минулого літа, при НПР-16,0, тут відчувалось коливання рівня води протягом доби. Як вплине на пляжну зону підняття  водосховища до НПР-20,7, якщо в ОВНС вказано, що при роботі 6 агрегатів ТГАЕС коливання рівня водосховища досягатиме 1,5 м?

Відповідь 3.

Коливання рівнів залежить від добового режиму роботи гідроагрегатів. Рекреаційне  використання водойми здійснюється в денний час. У цей період рівні води стабільні, бо робота ТГАЕС у «генераторному режимі» відбувається у вечірній максимум, а в «насосному режимі» – у нічний провал споживання в енергосистемі. Таким чином, при повному розвитку ТГАЕС, вдень рівень водосховища може коливатися в діапазоні 19,2 -20,7 м.  У хвостовій частині ОВ  – в зоні пляжу,  ці коливання можна очікувати в діапазоні 0,5 м   20,2 -20,7 и залишатиметься стабільним на рівні 20,7-1,5=19,2 м, тобто майже таким як сьогодні.

В підрозділі ОВНС «Рекреаційне використання Олександрівського і Прибузького водосховищ» визначено:

«Вибір місць для рекреаційного використання проводиться відповідно до функціонально-екологічного районування акваторії водосховищ і прибережної зони.

У верхній частині Олександрівського водосховища, вище сіл Бузьке і Виноградний Сад у зв’язку з наявністю водовипуску – водозабору ГАЕС і  Національного природного парку «Бузький Гард» рекреаційне використання акваторії водосховища і прибережної зони не рекомендується, за винятком існуючих місць відпочинку (пляжів) у м. Южноукраїнськ.

Прибережна територія в середній і нижній частині Олександрівського водосховища сприятлива для організації відпочинку на воді, зокрема купання, любительського рибальства, парусного спорту тощо.

Надалі необхідна розробка проекту рекреаційного використання зони Олександрівського водосховища».

На сьогодні по проекту «Завершення будівництва ТГАЕС» передбачене додаткове облаштування пляжів (підсипка піску) та кріплення нестабільних ділянок берегової лінії.

Питання 4.

Чому не враховані під час ОВНС офіційні висновки профільного Інституту археології НАН України стосовно місця знаходження острова Гардового, а в якості головного аргумента на користь острова Великого використано інформацію зацікавленого в цьому проектного інституту «Укргідропроект»?

Генеральний проектувальник ПАТ «Укргідропроект» (м. Харків) не займається археологічними дослідженнями, тому не зрозуміло, який «головний аргумент» Ви маєте на увазі, і в чому зацікавленість цього проектного інституту в вирішенні суто науково-історичного питання – на якому з островів розташовувалась Буго-Гардівська паланка.

Дослідженням Інституту археології НАН України, виконаним в зоні впливу Олександрійського водосховища, в ОВНС приділяється велика увага – перелік робіт наведений в Таблиці 5.1. І в значній мірі саме на результатах цих робіт Інституту ґрунтуються висновки підрозділу 5.2 ОВНС:

«Район, де розміщена ТГАЕС, визнано унікальним з історичної точки зору  щодо періоду козацтва Запорізької Січі.

У зоні впливу Олександрівського водосховища виявлено 11 археологічних пам’яток історичного значення. «Проте, необхідно підкреслити, що в процесі розкопок не було виявлено об’єктів, які підлягають переносу за межі водосховищ та їх музеєфікації в натурі. Одержані матеріали розкопок відкривають принципово нові можливості для вивчення найдавнішої історії не тільки України, а й Східної Європи від кам’яного віку до епохи бронзи» (з листа Інституту археології НАН України від 29.07.96 № 125/01-4-266 за підписом директора інституту академіка НАН України П.П.Толочка).

Міністерство культури і мистецтв України, як спеціально уповноважений орган охорони пам’яток історії та культури, не заперечує проти заповнення Олександрівського водосховища після проведення комплексу охоронних археологічних досліджень (лист від 28.06.96 № 9-1212/18)».

Нижче надаємо довідку про археологічні роботи:

Планомірні археологічні дослідження в межах зон затоплення водосховищ ведуться з 1986г. експедицією Інституту археології НАН України. Про обсяги археологічних розкопок, що були виконані до розробки уточненого проекту завершення будівництва Ташлицької ГАЕС, та їх наукову результативність можна судити  з листа Інституту археології НАН України від 29.07.1996 року № 125/01-4-266 за підписом директора інституту академіка НАН України П.П. Толочка: ”Тільки за 1989 – 1994 рр. розкопки здійснено загалом на площі 26899 м2. У таких великих масштабах в Україні дослідження ще не проводились і стали можливі завдяки матеріально-технічному сприянню з боку ВП „Южно-Українська АЕС”. У процесі розкопок не виявлено об’єктів, що підлягають переносу за межі водосховищ та музеєфікації. Одержані матеріали розкопок відкривають принципово нові можливості для вивчення найдавнішої історії не тільки України, а й Східної Європи від кам’яного віку до епохи бронзи” .

У зв’язку з необхідністю корегування проекту з добудови ТГАЕС Держкоматом звернувся до Міністерства культури і мистецтв України (лист №2299/10 від 28.06.1996 року) з проханням надати інформацію щодо об’ємів досліджень, які необхідно виконати при заповнені Олександрівського водосховища до відмітки 16,0.

Міністерство культури і мистецтв у своєму листі № 9-1212/18 від 28.06.1996 р. підтвердило необхідність проведення археологічних досліджень на площі 29100м2, де знаходяться  ділянки виявлених поселень часів неоліту і пізньої бронзи.

За період з 1996 року до 2006 року Інститутом археології НАН України розкопки були проведені на площі 29470 м2, що фактично входила до зони  майбутнього затоплення Олександрівського водосховища до відмітки з НПР 16,0м. У тому числі, в межах поселення Бузьке археологічні розкопки проведені на площі 14220 м2; в межах поселення Виноградний Сад розкопано 15250 м2  площ. Ці обсяги виконаних робіт фактично перевищили планові показники, що входили до Уточненого проекту.

В офіційній довідці Інституту археології НАН України (лист № 125/01-8-364 від 07.06.2006 р.) зазначається, що його Миколаївською археологічною експедицією станом на 07.06.2006 року досліджено до 32 970 м2 у межах розташування поселення Виноградний Сад і 14 220 м2 – у межах поселення Бузьке.

За наведеними даними можна визнати, що програма археологічних досліджень у зоні будівництва Олександрівського водосховища до відмітки з НПР 16.0 м, яка передбачалась Уточненим проектом, значно перевиконана. Проте археологічні дослідження, у зв’язку з виявленням певних знахідок, що мають певну історичну цінність, залишились не завершеними і були подовжені за згодою дирекції ВП «Южно-Української АЕС».

У 2008 році досліджено 600 м2 культурного шару ґрунту, намічено до подальшого дослідження 1400 м2. Ці роботи, за поданням Інституту археології НАН України, було включено у програму додаткових археологічних досліджень на 2009 рік.

Археологічні дослідження у 2009р. проводились в межах  хвостової частини Олександрівського водосховища до відмітки 16.9 м. – це поселення Гард і Лідина Балка, які не значаться в переліку об’єктів, які підлягають державному обліку  і охороні, як визначні пам’ятки археології, що затверджений розпорядженням Миколаївської державної адміністрації №507-р. від 12.07. 2000 р.

Острів Малий, розташований навпроти скелі Пугач, який деякі науковці називали островом Гардовим, за визначенням фахівців, носієм археологічного матеріалу бути не може, у зв’язку з його досить частим затопленням підчас половіддя та повеней. За висновками ряду фахівців-істориків та представників ряду громадських організацій, він може представляти цінність лише як природний об’єкт (специфічний ландшафт) –автентичні краєвиди, з якими пов’язані певні епізоди життя українського козацтва доби ХVІІ – ХVІІI століть (лист НАН України №121/508-5 від 17.03.2006 р.).

Острів Великий (вважається як острів „Гардовий”) не затоплюється Олександрівським водосховищем навіть при найвищому його проектному рівні – НПР-20,7 м, тобто будівництво Ташлицької ГАЕС ніяких збитків історичним пам’яткам, які можуть міститись на цьому острові,  не завдасть. Більше того, для відновлення  пам’яток історії часів Запорізької січі  кошторисом будівництва Ташлицької ГАЕС передбачені кошти на будівництво краєзнавчого музею в м. Южноукраїнську, де у вигляді експозицій музейного комплексу планується розмістити результати багаторічних досліджень археологів.

Таким чином, твердження про офіційний висновок Інституту археології НАН України про те, що острів Малий це острів Гардовий не відповідає дійсності. Це лише думка окремих дослідників. Як зазначено вище, історичні мітки високих вод показують, що острів Малий регулярно знаходився під водою під час повені. Тому постійні споруди на ньому не могли існувати.

Тищенко Ю.Є                                                                                            Желуженко О.О.

старший науковий співробітник                                                     науковий співробітник

ДУ «ІГНС НАН України»                                                                      ДУ «ІГНС НАН України»

кандидат геологічних наук

Show Buttons
Hide Buttons