ЯК СИРОТА ПРИ ДОРОЗІ

Нещодавно Арбузинська ЗОШ №1 відзначила 120-й ювілей. Свято відбулось біля «нового» шкільного корпусу, побудованого ще в 70-і роки минулого століття. Було урочисто, хвилююче, весело… Та тільки де в кого на очах бриніла сльоза…

Вже поважним ветеранам пригадались події 20-річної давності, коли школа відзначала своє сторіччя. Тоді серед палких промов запрошених гостей лунали обіцянки: «Відбудуємо старі корпуси, наведемо лад на шкільному подвір’ї та навіть відновимо паркан навколо школи…». Минули роки, а обіцянки, як у нас часто буває, так і залишились обіцянками…

Випускники 60-х років минулого століття зараз ще пам’ятають свою школу. Двоповерховий центральний корпус, зведений ще у 1898 році, був єдиним в Арбузинці багатоповерховим будинком. В ньому було облаштовано велику спортивну залу, яка дерев’яною «гармошкою» – перегородкою відділяла спортзону від  навчального класу. На другому поверсі була шкільна бібліотека та вчительська. Добре виглядали й одноповерхові навчальні корпуси, був і свій шкільний город.  Школа мала центральний вхід з вулиці, за парканом виднілось розмаїття квітів, алея струнких дерев, доглянутий спортивний майданчик…

Зараз всі посадовці опікуються «новим» корпусом школи. Він дійсно сучасний, доглянутий, зручний для вчителів і учнів. А ось «стара школа» – в занепаді. Але ж це свого роду  візитна картка Арбузинки і всього району. Адже  вона розміщена всього в п’яти метрах від центральної траси, що веде до  центру селища і кожен, хто прямує до  Арбузинки чи  відправляється з неї в далеку подорож,  має можливість скласти своє враження не тільки про  облаштування навчального закладу, а й в цілому про населений пункт. Та тільки перебіг років і подій свідчить, що у місцевих  керівників ніяк руки не доходять, щоб потурбуватись про навчальний заклад. Ось і виходить, що на стодвадцятому році свого існування Арбузинська школа, на фоні дорогих білбордів, виглядає, як сирота при дорозі…