Коли українці носитимуть одяг «made in Ukraine»?

Податкові пільги легпрому Із прийняттям найбільш спірного документа країни минулого року – проекту Податкового кодексу – українська влада фактично дала друге дихання вітчизняній економіці, зокрема сфері легкої промисловості.

Нагадаємо, згідно з Податковим кодексом, з 1 квітня 2011-го підприємства легпрому на 10 років звільняються від податку на прибуток, крім підприємств, що виготовляють продукцію на давальницькій сировині. Для цієї категорії звільнення діє до 2012 року як перехідного періоду. До речі, уряд має намір усерйоз зайнятися розвитком цієї галузі.
Зокрема, в одному зі своїх нещодавніх інтерв’ю перший віце-прем’єр України Андрій Клюєв наголосив: протягом найближчих двох років уряд має намір модернізувати п’ятірку пріоритетних напрямів економіки, куди й увійшли фабрики одягу та взуття.
Скільки шиє Україна?
За даними Держкомстатистики, в січні 2011-го, порівняно з аналогічним періодом минулого року, легка промисловість показала приріст – 21,9%, але до грудня 2010-го спад налічував 19,5%. Це падіння експерти традиційно пов’язують із сезонним чинником – новорічними святами.
Як зазначає той самий Держкомстат, лише за 11 місяців 2010-го український легпром виготовив 3,9 млн. штук пальто й шуб. Порівняно з аналогічним періодом 2009-го, падіння становило 12,4%. Кращі справи з білизною та шкарпетками. За рік фабрики України випустили 16,7 млн. штук нижньої білизни (зростання – 28,7%) і 62,5 млн. пар панчішно-шкарпеткових виробів (зростання – 19,6%). На думку експертів, легка промисловість повільно, але впевнено виходить із кризи.
Обнадіює виробництво взуття. За даними Держкомстату, за минулий рік обсяги виробництва взуття в Україні виросли на 16%. За підрахунками асоціації  «Укршкірпром», торік було пошито 24 млн. пар взуття.
«Це на понад 4 млн. пар взуття більше, ніж у 2009 році. Реальні показники зростання значно вищі, оскільки офіційна статистика враховує показники без обсягів виробництва малого та середнього бізнесу», – вважає президент асоціації Олександр Бородиня.
Робота на експорт
Водночас сьогодні в українських магазинах удень нечасто зустрінеш одяг і взуття, виготовлені на рідних підприємствах. За оцінками Асоціації «Укрлегпром», вітчизняна продукція займає лише 10-15% внутрішнього ринку, а все тому, що одяг китайського, турецького й навіть європейського (який шиють не в країнах ЄС) виробництва значно дешевший. Експерти зазначають, що весь одяг і взуття імпортують в Україну за заниженою митною вартістю.
І, хоч це й дивно, в нашій країні сьогодні спостерігається цікава тенденція: 90% швейних фабрик – а їх у країні більше трьохсот – працюють за давальницькими схемами й орієнтовані на експорт. З одного боку, європейських замовників така ситуація цілком влаштовує: у нашій країні порівняно дешева робоча сила, при цьому кваліфікація персоналу доволі висока. З іншого боку, вітчизняні виробники теж задоволені: не треба ламати голову над питанням збуту продукції, та й гроші за виконане замовлення приходять завжди вчасно.
До того ж, робота з давальницьких схем вигідна в плані оподатковування. Згідно із Законом України «Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах», зшиті з давальницької сировини та призначені для експорту речі не підлягають митним зборам.
Давальницька схема:
$3,3 за костюм
Європейські компанії примудряються вести вигідний бізнес. Замість того, щоб створювати в нашій країні свої представництва та платити всі податки, воліють спершу вивезти готовий одяг за територію України, а потім знову ввезти його за нижчими цінами.
Свого часу екс-голова Держкомпідприємництва Михайло Бродський зазначив, що митна вартість товарів доходить до смішного: наприклад, чоловічий костюм можна було ввезти за $3,27 за одиницю, жіночий костюм – $3,17, шкіряне взуття – $8,35. «Ви бачили десь в Україні новий брендовий одяг за 8-10 доларів за одиницю?» – запитує президент асоціації «Укрлегпром» Валентина Ізовіт.
Уникнення податкового пресу доволі вигідне: за оцінками «Укрлегпрому», товарообіг українського ринку одягу – 50-60 млрд. грн. Але ці дані відносні, адже приблизно 70% продукції знаходяться в тіні.
5 проблем легпрому
Які ж проблеми заважають вітчизняним швейним і взуттєвим компаніям створити серйозну конкуренцію на внутрішньому ринку, відкрито платити податки в держбюджет і збільшити обсяги виробництва в кілька разів?
На думку учасників ринку, останні роки українські фабрики одягу не могли позбутися щонайменше п’яти проблемних питань. Це низькі митні ставки для імпортної продукції, засилля секонд-хенду, зношене виробництво, дефіцит досвідченого персоналу, а також спрощена система оподатковування для підприємців.
В останньому випадку йдеться про вітчизняних виробників малої та середньої ланки, які здебільшого мобільно міняють асортимент свого товару, відповідно, великі підприємства не можуть із ними конкурувати.
Експерти вважають: якщо вирішити хоч би частину цих проблем, вітчизняна легка промисловість почуватиметься значно впевненіше. «Якщо буде визначена справедлива митна вартість для імпорту, за 2-3 роки вітчизняні компанії можуть у кілька разів збільшити свою частку на внутрішньому ринку», – зазначає президент асоціації «Укрлегпром» Валентина Ізовіт.
Бренд «made in Ukraine»
Нещодавно Міністерство економічного розвитку й торгівлі України опублікувало темпи зростання обсягів промисловості на 2011 рік. На думку економістів відомства, прискорене зростання обсягів виробництва в секторі легкої промисловості становитиме 1,5%.
Загалом такі прогнози уряду вважає виправданими й економіст Олександр Жолудь: «Цього року очікується зростання доходів населення, відповідно, цілком можливо, що частина цих засобів піде не лише на покупку імпорту, а й товарів вітчизняного виробництва».
Водночас аналітик не вірить у те, що протягом найближчих років українській владі вдасться перетворити вітчизняні фабрики на галузь, яка зможе скласти гідну конкуренцію багатьом світовим брендам: «Вважаю, що суттєвого збільшення  темпів зростання легкої промисловості найближчим часом не буде. Той факт, що легпром звільнений від сплати податку на прибуток, особливо не вплине на обсяги виробництва. Якщо ці підприємства були здебільшого збиткові, то, відповідно, і раніше не платили податок на прибуток. Основна ж проблема цієї галузі – це безумовна конкуренція з дешевим імпортом. І, зважаючи на вартість праці в Україні та вартість ресурсів, які потрібні для виробництва, очікувати, що ситуація докорінно покращиться без кардинальних змін у тому ж обмінному курсі, – не варто».

Добавить комментарий

Show Buttons
Hide Buttons