Дивачка баба Надя

Коли баба Надя сідає в приміський автобус, щоб доїхати до міста, всі пасажири, які є в автобусі, подумки хрестяться. Кожен боїться, щоб баба Надя не вмостилася саме біля нього. Бо ця пасажирка, якщо вже де присяде, то не відпустить супутника доти, доки не розкаже «все, що на душі». Одним словом, любить «по вухах їздити». Та саме цікаве те, що пасажири «репертуар» баби Наді давно напам’ять знають. Як вона варить борщ із качкою, яку заправку до нього готує, як правильно треба нарізати овочі до борщу чи супу. Яку смачну вітамінну суміш заготовляє бабця на зиму для того ж таки борщу. Сметана й сир, які вона щонеділі возить на базар продавати, у неї найсмачніші не те що в селі, а на всьому базарі (так сказав бабі Наді її зять, який, відколи в нього є теща, іншої сметани, крім тещиної, не куштував – йому так дешевше).
Крім постійних, у баби Наді є теми сезонні. Наприклад, коли вона їде до міста влітку, весь автобус чує і вчиться, за якими рецептами слід готувати варення чи мариновані огірочки. А якщо восени – як правильно годувати курей, щоб вони, «бабусині перепілочки»,  добре неслися взимку і цілий рік. Крім того, ця бабушенція завжди в курсі всіх справ, а тому знає всі сільські секрети. Скільки та якої масті у односельців птиці та худоби. Чи смачний обід приготувала молода сусідчина невістка. Хто до кого ходить на побачення і скільки часу вони вже зустрічаються, чи скоро одружаться (і саме цікаве – з якої причини) та коли кому народжувати. Крім того, під чуйним контролем Надії Прокопівни ціла низка сучасних серіалів… Як бачите, справжній прем’єр-міністр нашого села!
Кілька днів тому мені треба було до міста проскочити, на базар і таке інше. Цього дня доля послала бабу Надю в супутники моїй приятельці. Жіночка сиділа біля вікна сумна, вся в своїх думках, їй зараз, як ніколи, так потрібен був спокій (на днях вона від уважних подруг дізналася, що її зять почав «скакати в гречку»). Та коли до автобусу ввійшла баба Надя, вона швиденько «вичислила», кому зараз потрібні будуть її поради та цінні вказівки. Виявилося, що в автобусі про це лихо знали лише моя приятелька та… баба Надя. Тільки-но бабця розкрила рота, щоб поспівчувати, жіночка благально, великими від страху й сорому очима, подивилася на неї, щоб та замовкла. Та було вже запізно:
– Що, доню, пригріла гада в своїй хаті? А пам’ятаєш, як я тебе попереджала, коли твоя доця з ним ще тільки зустрічалася?!
– Тьотю Надю, благаю… Не треба, це не ваша справа, мовчіть!
– А чого ти соромишся? Це ж не ти, а він, ахверист, такої каші наварив, сто громів на його голову!..
– Ради Бога, не лізьте, у вас є за кого думати.
– А я й думаю, і завжди думала! Та якби не мої втручання, то була б сьогодні моя рідненька невісточка бідна!..
І притишеним голосом, що чули майже всі, бабця Надя розповіла фрагмент із сімейного серіалу свого сина.
– Давненько  вже це було, років з 15 тому. Пише мені невісточка, доця моя дорогенька, листа. «Що робити, мамо, порадьте, бо так як Ви, ніхто не порадить (при цих словах бабця високо піднімає голову й розправляє плечі). Вже з місяць як Сашко пізно приходить з роботи, а по вихідних взагалі десь зникає. Боюся, що вже когось там собі знайшов. Ставлення його до мене ніби не змінилося, такий же привітний, до дітей та до мене уважний, як і ви, мамо (знову високо піднята голова Надії Прокопівни). Але чому – не розумію – він так надовго затримується і нічого не хоче пояснювати? Допоможіть!». Я ж пишу у відповідь: «Скажи йому, доню, якщо він не припинить неподобство, ти скажеш мамі (тобто – мені), і вона приїде й швидко розбереться так, що він довго пам’ятатиме». Проходить ще тижнів зо два. Аж дзвонить мені невісточка й плаче в телефон:
– Мамо, що робити? Ніяких змін. Постійно приходить пізно ще й в гарному настрої, і погляд такий впевнений!
– Не плач, Мариночко, мама думає… А знаєш, що? Коли він такий гад, що навіть мене не боїться, ти ось що зроби. Під вихідні, у п’ятницю, як він знову буде затримуватися допізна, купи йому білет на поїзд, додому, склади його речі у чемодани і вистав за двері. Як подзвонить, ти не відкривай, а через двері повідом, що тобі набридли його пізні повернення і постійні затримки, та ще й без пояснень. І скажи, що білет додому у чемодані і що мама його зустріне. А ми з дідом йому вже зустріч підготуємо!
Баба Надя знову переможницьки розправляє плечі, поглядом контролює, чи всі уважно слухають.
– Прийшов син додому, звичайно, дуже пізно. Під дверима його речі в чемоданах. Давай проситися – дружина не пускає, а відправляє додому в село. Звичайно, він дуже злякався, бо дисципліна у нас з дідом завжди була на висоті. Хоч наші діти вже давно стали дорослими, а батьківську науку завжди пам’ятатимуть! Ми з чоловіком про зраду навіть і не думали, жили в мирі і злагоді, людей і себе поважали, і дітей так вчили. Коротше кажучи, не поїхав син у село, а пішов з речами до своєї коханки. Мене з дідом злякався! Невісточка на другий день дзвонить, питає чи приїхав. Я вже не на жарт сполошилася, зібралася – та на Одесу. Приїхала та й сиджу в квартирі день, другий, третій. Таки дочекалася. Прийшов проситися. Ми з Мариночкою його впустили та таке влаштували! Він мовчки все вислухав, а тоді як засміється.
– Ну, ви й маневристки в мене, але я такий самий маневрист. Мамо! Як Ви могли так про мене подумати? А ти, Маринко? Та я ж сюрприз тобі готував.
– Який сюрприз? Чого ж ти не сказав?
– Хіба ж за сюрпризи попереджають? – і вийняв із гардероба невеличкий пакетик. – До твого дня народження ще три тижні, але зізнаюся зараз. Це ж я затримувався, зникав на вихідних, бо працював на «шабашках», щоб до твого дня народження назбирати грошей на путівку до Туреччини. Ще трошки залишилося, якраз встигну, якщо не будете заважати.
Баба Надя спогорда оглядає всіх в автобусі. Хтось із чоловіків зауважує їй:
– То Ви, тітко Надю, виходить, даремно сина пиляли. Треба ж було спочатку розібратися, а не скандалити…
– Нічого, це йому для прохвілактики. Хай наперед пам’ятає, щоб навіть не кортіло про гульки думати.
– Так тоді ж він де був – не в коханки?
– Ні, я все з’ясувала, він тоді в Маринчиного брата кілька днів жив. А коли дізнався, що я приїхала, швиденько примчав, бо знав, що все одно не мине. А що ми з Маринкою йому влаштували, то не страшно. Нехай знає, що я її люблю як рідну доньку, і це буде для нього авторитетом.
Таки дивачка ця баба Надя. Але дивачка добра.

 

Добавить комментарий

Show Buttons
Hide Buttons