НЕ РУБАТИ ЗГАРЯЧУ… Власть

Коментар на злобу дня.

В Южноукраїнську триває опитування населення стосовно перейменування проспектів та вулиць міста у зв’язку з введенням в дію Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».  З приводу виконання закону міськвиконкомом прийнято відповідне рішення, яким пропонується перейменувати проспекти Леніна та Комуністичний, вулиці Комсомольська, Котовського, Космодем’янської Зої та Куйбишева.  Одночасно проводиться опитування громадян з приводу створення територіальної громади міста з приєднанням до Южноукраїнська громад Костянтинівської, Іванівської та Семенівської сільських рад Арбузинського району.

Доречно зауважити, що  зібрання громадян, які проводяться  для жителів кількох багатоповерхівок, де мешкають кілька тисяч громадян, проходять за надзвичайно низької  участі. Приблизні підрахунки свідчать, що активність у цьому проявлять 5-10 % жителів, отже складно розраховувати на об’єктивність прийнятих рішень.

Чому така пасивність южноукраїнців у вирішенні важливих питань життєдіяльності громади?

Перш за все, це прорахунки в організації заходу. Не всі жителі були поінформовані про опитування. Інформація про заплановані заходи була вміщена в газеті, але ж не всі читачі звертають на це увагу, також була розміщена на офіційному сайті міста, однак відвідувачів в нього не так вже  й багато.

По-друге,  комісія, яка працювала над пропозиціями щодо перейменування проспектів та вулиць, не надто проявила себе у підготовці до обговорення. Наприклад, проспекту Леніна пропонуються назви Незалежності, Центральний, Український, Божа.  Стосовно двох перших, скажіть, а чим Южноукраїнськ тепер буде відрізнятись від інших міст, адже в переважній більшості вже є, чи будуть подібні назви центральних проспектів. Стосовно «Українського», то який ще може бути в українському місті центральний проспект? Що стосується наймення «Божа», то потрібні пояснення, пересічний громадянин цього не зрозуміє.

Проспект Комуністичний пропонується перейменувати в: Соборності, Слави, Перемоги, Мистецький.  Та ж історія. Подібні назви є чи не в кожному українському місті. Стосовно «Перемоги», а якої перемоги, у якій війні, над ким?

Щодо перейменування вулиці Комсомольської на Олімпійську чи Юності. З великою натяжкою можна погодитись на «Олімпійську» тільки тому, що неподалік є спортивний комплекс «Олімп».

Комісія пропонує перейменувати вулиці Котовського, Космодем’янської Зої, Куйбишева. Це колишня територія смт. Костянтинівки. Тому важливо знати думки з цього приводу безпосередніх мешканців цих вулиць. А втім, чого поганого українському народу завдала  Зоя Космодем’янська, подвигом якої під час Другої світової війни захоплювались не тільки росіяни?

Вважаю, що кожний населений пункт, чи то місто, чи село, має в своїй історії події, які стають визначальними протягом  тривалого часу. Саме ці події та люди, які їх забезпечили для благополуччя жителів, і мають стати основою для увіковічення. Наше місто в своїй біографії має лише 40 років, але ці роки пов’язані з видатними  подіями і людьми, які створили  атомну станцію, гідрокомплекс, побудували прекрасне місто і створили кращі умови в ньому для проживання. А чому б у Южноукраїнську (коли настали часи зміни не популярних назв) не з’явитись вулиці чи проспекту Григорія Сосєденка, який на своїх плечах виніс всі труднощі будівництва міста і ЮУ АЕС?  Чому забуті імена першопрохідників –будівельників, не вшановується ім’я Василя Дровнікова, який загинув на території першої школи в період нацистської окупації, принижується роль козацтва в освоєнні території Побужжя, не відображена роль в долі України наших героїв АТО? І ще багато чому…

Мабуть, до такого відповідального періоду, як зміни назв проспектів і вулиць, які закарбувались в пам’яті громадян Южноукраїнська, слід підходити не поспіхом, а уважно вивчити різні точки зору. І, головне, в опитуванні не доцільно покладатись тільки на людей, які брали участь у сходках на подвір’ях своїх помешкань. Своє слово має сказати молодь, працівники промислових підприємств, підприємці, а не тільки пенсіонери, які ще живуть давно минулим  часом.

Стосовно приєднання до южноукраїнської громади жителів навколишніх сіл.  Звичайно, наші сусіди прагнуть кращого і саме з об’єднанням будують свої плани на майбутнє. Однак без детальної підготовки  не варто це обговорювати. Спочатку свої викладки «за» і «проти» мають сказати спеціалісти: розпорядники бюджетних коштів, економісти, громадські ради, керівники підприємств, установ, організацій, які мають на  об’єднаній території виконувати свої повноваження. І тільки після цього можна «йти в народ».  Емоційні заяви, обґрунтування особистих інтересів  під час серйозної розмови до добра не доведуть.

Отже,  і в справі опитування громадян слід користуватись народною мудрістю «тричі відміряй, а раз відріж».

Анатолій НЕНЬКО.

Show Buttons
Hide Buttons